Правила вибору ліки від ангіни для дітей

Зміст

• Ефективні лікарські препарати для дітей
• Системні препарати при ангіні
• Бактеріальні ангіни
• Місцева протимікробна терапія
• Іригаційна терапія

Коли захворіла дитина…

Тонзиллярная проблема найбільш гостро стоїть у дітей у віці від трьох до шести років, так як дитяча імунна система менш стійка до дії вірусів та бактеріальних інфекцій. Більш того, системи життєзабезпечення в дитячому віці формуються і миттєво реагують на застосування сильнодіючих медикаментів різноманітними розладами в роботі. Саме з цих причин ліки від ангіни для дітей повинно підбиратися більш ретельно, а також відповідати підвищеним вимогам, що пред’являються до медикаментів.

По-перше, препарат для лікування гострого тонзиліту повинен надавати максимальне вплив на збудника інфекції в гранично стислі терміни. При цьому ліки не повинно викликати множинних побічних ефектів, а також призводити до будь-яких суттєвих порушень у мікрофлорі шлунково-кишкового тракту дитини.

По-друге, форма випуску лікарського засобу повинна бути універсальним і підходити для застосування у маленьких пацієнтів різних вікових груп. Так, наприклад, антисептичні розчини для полоскання неможливо застосовувати в програмі лікування у пацієнтів до трьох років. Тому що вони просто не «вміють» правильно полоскати горло. При цьому лікарські засоби у формі аерозолів прекрасно себе зарекомендували для лікування пацієнтів цієї вікової категорії з-за простоти використання.

По-третє, препарат повинен володіти тропністю до тканин, в яких діагностується локалізація інфекції. Іншими словами, медикаменти для лікування гострого тонзиліту повинні накопичуватися в лімфатичної тканини піднебінних мигдалин. Тільки в цьому випадку можна досягти максимального клінічного ефекту в короткий термін, без істотного впливу на інші системи організму.

Ефективні лікарські препарати для дітей

Більшість препаратів для дітей — сиропи

Кожен батько повинен повною мірою усвідомлювати, що відповідальність за здоров’я дитини, в першу чергу, залишається на ньому, а не на педиатре, який неправильно призначив препарат, і не на фармацевте, який порекомендував «погане» ліки.

Саме тому так важливо самостійно розібратися у всіх аспектах впливу лікарського засобу на організм вашого малюка. Перше, про що треба пам’ятати батькам – ангіна вимагає комплексного, різнобічно орієнтованого лікування.

Саме краще і ефективний засіб при ангіні для дітей – препарат, призначений лікарем. Тільки педіатр в змозі оцінити загальну клінічну картину пацієнта і призначити адекватне і результативне лікування. Яке не тільки призведе до швидкого клінічного одужання, але і виключить виникнення різноманітних ускладнень у майбутньому.

Будь-яка програма терапії гострих тонзилітів включає в себе наступні етапи:

• Системний вплив на збудника інфекції
• Місцеве застосування протимікробних препаратів
• Використання коштів іригаційної терапії для видалення патологічного вмісту

Застосування одного з етапів при лікуванні будь-якої форми тонзиліту не призводить до якогось позитивного результату. Навпаки, відсутність комплексного підходу до терапії захворювання є причиною виникнення цілого ряду ускладнень, що погано піддаються лікуванню. Тільки різнобічно орієнтована програма терапії здатна швидко поставити на ноги вашого малюка і запобігти рецидив захворювання в майбутньому.

Системні препарати при ангіні

Для лікування застосовують комбінацію препаратів

Вибір системного медикаменту залежить від причини виникнення захворювання. Так, наприклад, в залежності від етіології, гострі тонзиліти поділяються на:

• Вірусні ангіни
• Грибкові ангіни
• Бактеріальні ангіни
• Вірусні та грибкові ангіни

Гострий тонзиліт вірусного походження чудово піддається лікуванню за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів. У педіатрії широко використовуються лікарські засоби, у складі яких присутні наступні три МНН:

• «Ібупрофен» – ефективне діюча речовина, що має жарознижувальну, знеболювальну та протизапальну дію. На його основі випускаються такі препарати як «Ибуфен», «Ибуклин», «Нурофен для дітей» і так далі. Ібупрофен рекомендований ВООЗ і підходить для застосування в терапії гострих тонзилітів у дітей з тримісячного віку.
• «Парацетамол» — добре зарекомендував себе в лікуванні інфекцій вірусної етіології у дітей старше двох місяців. На основі цієї діючої речовини випускаються такі медикаментозні засоби як «Панадол», «Калпол», «Ефералган» і багато інших.
• «Німесулід» — лікарський засіб, що володіє яскраво вираженою протизапальною дією. Це саме «молоде» з дозволених до використання в педіатрії ЛЗ і може застосовуватися для лікування вірусних інфекцій у дітей з дванадцятирічного віку. Препарати, що випускаються на основі «Німесуліду» — «Німесил», «Найз», «Нимулекс».

В якості противірусних лікарських препаратів для дітей найбільш безпечними визнані медикаменти з групи «Інтерферону та його індукторів. У педіатрії досить часто використовуються: «Віферон» і «Кипферон», що випускаються в свічках.

В лікуванні гострого тонзиліту, спричинених грибками роду Кандида (або іншими інфекціями), використовуються протигрибкові лікарські засоби. Так, наприклад, «Ністатин» широко застосовується в педіатрії при лікуванні грибкових ангін у маленьких пацієнтів до одного року і старше. При цьому він фактично не має побічної дії та чудово виводиться з організму дитини з калом.

Бактеріальні ангіни

Бактеріальні інфекції вимагають ефективної системної терапії антибіотичними препаратами. При цьому важливо пам’ятати, що антибіотик для дитини неодмінно повинен володіти наступними характеристиками:

• Широкий спектр дії
• Зручність у застосуванні
• Максимальна тропність до тканин ротоглотки
• Мінімальна кількість побічних ефектів

Як показує практика, педіатри найбільш часто призначають дітям такі антибіотики, як «Амоксиклав» та «Сумамед». Перший відноситься до групи пеніцилінів, другий – до макролідів. Обидва препарату фактично не впливають на нормальну мікрофлору шлунково-кишкового тракту дитини, а також володіють мінімальним переліком можливих побічних впливів. Більше того, і «Амоксиклав» та «Сумамед» випускаються в різних лікарських формах, що робить їх зручними для застосування в маленьких пацієнтів різного віку.

Місцева протимікробна терапія

Смоктальні пастилки

Для усунення больового синдрому та набряків в мигдалинах сучасна педіатрія пропонує достатню кількість таблеток для розсмоктування, спреїв і розчинів для орошення ротоглотки. До найбільш популярним і ефективним лікарським засобам можна віднести наступні препарати:

Локальні антисептики:

• «Фалиминт»
• «Стрепсілс»
• «Септолете»
• «Себидин»
• «Фарингосепт»

Спреї для зрошення:

• «Гексорал»
• «Биопарокс»
• «Інгаліпт»
• «Тантум-верде»

Всі перераховані медикаменти мають виражену протимікробну, протизапальну і знеболюючу властивостями. Чудово накопичуються в тканинах піднебінних мигдалин, надаючи моментальне місцевий вплив. При цьому не містять діючих речовин, які призводять до сильного подразнення слизових оболонок і прояву алергічних реакцій.

Рекомендується з обережністю застосовувати медикаменти для місцевого впливу на уражені ділянки ротоглотки, до складу яких входять такі речовини, як «Хлоргексидин», «Прополіс», похідні йоду і ефірні масла. Так як ці ЛЗ надзвичайно алергенні, а також надають сильну подразнюючу дію на слизові оболонки.

Іригаційна терапія

При лікуванні всіх форм гострого тонзиліту важливо своєчасно видаляти патологічний вміст з поверхні піднебінних мигдалин. Для цих цілей можна використовувати домашні засоби, так і розчини, виготовлені в умовах фармакологічної промисловості. До найбільш ефективних розчинів для полоскання горла при гострих тонзилітах можна віднести наступні:

• Розчин фурациліну
• Розчин хлорофіліпту
• Розчин мірамістину
• Розчин борної кислоти
• Розчин перекису водню
• Розчини на основі відварів лікарських трав

Приготувати лікарські суміші дуже просто в домашніх умовах, достатньо придбати в аптеці діюча речовина. Для того щоб приготувати полоскання з лікарських трав, можна використовувати природні антисептики, до яких відносяться ромашка, подорожник, шавлія, золотий корінь, нігтики і так далі. Дозування діючої речовини в розчині визначається педіатром, в залежності від складності перебігу захворювання і вираженості локальних симптомів.