Пієлонефрит у вагітних діагностують приблизно у 6-7% випадків, причому здебільшого у другій половині вагітності. Умовно його можна розділити на два види: пієлонефрит, який виникає безпосередньо під час вагітності, його ще називають гестаційним, і той, який вже був до зачаття, а після нього загострився, хоча може протікати і у прихованій формі.
Гестаційний пієлонефрит у вагітних починається з набряків, після чого аналіз сечі показує наявність білка, а потім спостерігається підвищення артеріального тиску. Але найбільшу небезпеку становлять не самі симптоми, а можливі ускладнення, найбільш небезпечним з яких є гостра ниркова недостатність.
Причини гострого пієлонефриту у вагітних
До факторів, які можуть спровокувати розвиток захворювання відносяться:
- перебудова гормонального та імунного статусу;
- порушення сечовиділення, внаслідок збільшення розмірів матки;
- вади розвитку нирок і сечових шляхів;
- рецидивуючий цистит до вагітності;
- цукровий діабет;
- сечокам’яна хвороба.
Коли виникає пієлонефрит
У переважній більшості випадків пієлонефрит під час вагітності розвивається між 22 і 28 тижнями. Інша частина випадків припадає на наступні періоди вагітності: 12-15, 32-34 і 39-40 тижні або ж на 2-5 день після пологів.
Симптоми пієлонефриту у вагітних
- різке погіршення самопочуття майбутньої матусі;
- слабкість;
- підвищення температури тіла до 38-40°C;
- озноб;
- головні болі;
- порушення сечовипускання;
- біль в попереку.
Крім перерахованих симптомів не виключена поява ознак загрози викидня або передчасних симптоми пологів.
Ступеня ризику пієлонефриту
Перш ніж говорити про наслідки, наведемо три ступені ризику у жінок з діагнозом пієлонефрит:
1 ступінь – пієлонефрит виникає під час вагітності і протікає без ускладнень;
2 ступінь – хронічний пієлонефрит, який виник ще до зачаття;
3 ступінь – пієлонефрит супроводжується артеріальною гіпертензією.
Так от, найбільшу небезпеку в плані розвитку ускладнень представляє саме 3 ступінь ризику. Тому при її наявності вагітність повинна проходити строго під спостереженням акушера-гінеколога, нефролога і терапевта.
Діагностика пієлонефриту під час вагітності
Щоб не вдаватися в подробиці і складну медичну термінологію, скажімо так: для того, щоб виявити хворобу, необхідно провести дослідження середньої порції ранкової сечі і зробити підрахунок формених елементів в осаді сечі. Для діагностики пієлонефриту використовуються методи Нечипоренком та Зимницьким.
Крім цього майбутнім матусям роблять:
- посів сечі, з метою визначення її чутливості до антибіотиків та перевірки мікрофлори;
- загальний і біохімічний аналіз крові;
- УЗД нирок.
Якщо в результаті обстеження лікар запідозрить пієлонефрит, вагітну госпіталізують у відділенні патології пологового будинку на 4-6 тижнів.
Лікування пієлонефриту у вагітних
Лікування починається не з пігулок і уколів, а з позиційної терапії. Мається на увазі, що майбутня мама повинна лежати на боці, протилежному локалізації пієлонефриту. Таке положення покращує відтік сечі і сприяє швидкому одужанню. Аналогічного ефекту дозволяє досягти колінно-ліктьове положення, яке також рекомендується приймати кілька разів в день по 10-15 хвилин.
Допомагає в лікуванні пієлонефриту і рясне пиття. Окремої уваги заслуговує журавлинний морс, який чинить бактерицидну дію в нирках.
Що стосується антибіотиків, то їх має призначити тільки лікар, залежно від виду збудника та його чутливості до лікарських препаратів.
