Освіта Перської держави.
На схід від Месопотамії, між Каспійським морем і Перською затокою, знаходиться велике Іранське плоскогір’я. З сходу і заходу воно оточене горами. У давнину плоскогір’я в значній своїй частині являло пустелю. Навесні стада могли знайти їжу і воду в колодязях, влітку вони переганялися на гірські пасовища.
Плоскогір’я населяли чисельні племена скотарів – кочівників. Пастушачі громади мали великі отари овець, кіз, великої рогатої худоби, коней.
Вожді і старійшини, володіючи великою владою, розпоряджалися ними як хотіли. Поступово общинний худобу ставав приватною власністю, що виділилися з общини багатіїв.
Поява Приватної власності вело до розкладання первіснообщинного ладу. Поряд з багатими скотарями з’являлися незаможні люди, вимушені пасти чужу худобу. Для пасіння худоби багатії користувалися працею рабів, яких заполучали в грабіжницьких війнах з сусідніми землеробськими або пастушескими племенами.
З поділом суспільства на класи виникає необхідність у державі. Встановлення сильної влади було вигідно багатим скотарям-рабовласникам, які потребують захисту своїх багатств і організації грабіжницьких походів в інші країни.
Перше об’єднання племен, що населяли Іранське плоскогір’я, що створюється під зверхністю мидййцев. У середині VI ст. до н. е. вождю племені персів Кіру вдається розбити мидийцев, підпорядкувати собі інші племена і утворити сильну державу.
Перські завоювання.
Жадібні погляди перських рабовласників були звернені на сусідні країни з густим землеробським населенням і багатими торговельними містами. Кир починає наступ на Вавілонію. Столиця держави Вавилон являла собою неприступну фортеця з трьома рядами стін. Але жителі Вавилона не захотіли битися з персами.
У Вавилоні було багато чужинців, мріяли про повернення на батьківщину і бачили в перській царя визволителя. Багате вавилонське купецтво, незадоволене занепадом торгівлі, сподівалося, що Кир відкриє дорогу вавилонським товарів в далекі країни. У 538 р. до н. е. Вавилон був узятий персами без бою.
Після взяття Вавилону Кир ряд років вів війни в Середній Азії з кочовими племенами, нападниками на осіле землеробське населення. Кочівники заманили Кіра з військом в глиб своєї території і розгромили персів. Кір був убитий. Велика частина його війська знищена.
Завоювання Кіра успішно продовжував його син Камбіз. У 525 р. до н.е. він захопив Єгипет. Після невдалої спроби Камбіза підпорядкувати Нубію в різних частинах Перської держави піднімаються повстання. У Персії з’явився самозванець, індійський жрець, який прийняв ім’я брата Камбіза, вбитого перед походом на Єгипет. Самозванця підтримали інші жерці —маги, незадоволені засиллям перських рабовласників.
Організація Перської держави.
Боротьба мидийцев та інших народів за незалежність закінчилася їхньою поразкою. Цар Дарій I вбив самозванця і, захопивши перський престол, придушив повстання у підкорених персами країнах. Дарій I розширив межі перської держави на Сході і на Заході. При ньому Перське держава охоплювало всю Південну Азію до Індії і Китаю і частину Африки. Зберігся напис, викарбуваний на високій скелі. Вона розповідає про перемоги Дарія і про велич свого царства.
Для підтримки перського панування Дарій і розділив державу на окремі області — сатрапії. На чолі кожної сатрапії стояв особливий намісник — сатрап, який відав надходженням податків до царської казни, залученням населення до військової служби та примусових робіт. Сатрап був виконавцем волі царя. За ним спостерігали царські шпигуни — «очі і вуха царя». У разі порушення царського наказу сатрапа страчували або зміщували.
Величезне держава потребувала хорошої організації зв’язку і повідомлень. Були споруджені дороги, що зв’язують сатрапії з центром держави. На певній відстані один від одного перебували зі станції стояли напоготові кіньми. Особливо термінові донесення передавалися за допомогою запалених смолоскипів. Хороші дороги сприяли розвитку торгівлі. 
Перське царство на початку V ст. до н. эЭтому сприяла також карбована монета, введена Дарієм і отримала назву дарик. Вона карбувалася з золота. В сатрапіях карбувалася срібна й бронзова монета. Цар намагався з’єднати каналом Середземне море з Червоним, але роботи були припинені з його смертю.
Перський цар мав величезну владу. Його називали «владикою всіх людей від сходу до заходу сонця». Всякий наближається до царя, мусив впасти до його ніг. У царя було декілька столиць, і в кожній з них — чудові палаци. Тут він жив під охороною п’ятнадцяти тисяч охоронців, званих «безсмертними», так як число їх завжди залишалося незмінним: якщо який-небудь охоронець помирав або гинув, його місце негайно ж займав інший. Пишнотою і розкішшю Дарій перевершив все, що було відомо до нього на Сході. Але народ жив жалюгідне існування, знемагаючи під вагою податків, під жорстоким гнітом рабовласників і царських чиновників.
Підкорені народи постійно повставали проти перського панування. Їх можна було втримати лише силою зброї.
Величезне Перське держава, не пов’язане ні спільними господарськими інтересами населяли його народів, ні спільною культурою, ні спільною мовою, проіснувало недовго. Воно розпалося в 330 р, до н. е.
