На початку 1 тисячоліття до н. е. у всіх державах Стародавнього Сходу спостерігався розвиток економіки. У виробничий процес було включено залізо, пожвавилася торгівля по землі і по морю. Всі землі Близького Сходу, на яких можна було проживати, були зайняті. Найсильніші держави тієї, втім, постраждали від внутрішньополітичних конфліктів.

Так, розпалося колись могутня держава хеттів, Мітанні повністю припинила своє існування. У Вавилоні і Єгипті спостерігався політичний криза, що стало передумовою для активного розвитку Ассирії.
Ассірійські правителі знову почали здійснювати військові походи на ті чи інші держави, в той же час утворилися такі країни як Урарту, Куш, Лідія, Персія і Мідія. Навіть колись інертні варварські племена, що населяють землі близькі до Близького Сходу, почали здійснювати набіги і навіть брати участь у політичній боротьбі, більше всіх проявили свій вплив скіфи і кіммерійці.

У Новоассирийский період Ассирія зуміла домогтися найбільших успіхів у своїх завоюваннях за всю історію. Тоді й утворилася перша, свого роду, наддержава Близького Сходу, на території якої займали практично весь Близький Схід. Перед цим Ассирія зуміла відновити свою економіку, стабілізувати політичну ситуацію в державі і реформувати армію, створивши найбільш досконалу військову машину тих часів, близьку до римської. Захоплюючи все нові землі, ассірійці зміцнювали своє панування на торгових шляхах, створюючи монопольне становище.

Однак знову Ассирію збагнув занепад на тлі постійних воєн – в 6 столітті до нашої ери держава досягла найбільшого розквіту, але після смерті Ашшурбаніпала в 627 р. до н. е. справи в Ассирії різко погіршилися. Вавилон знову скинув з себе ассірійську влада, і під час війни з ним мідяни, порушивши угоди, вдарили в незахищене серце країни – Ашшур. Остаточно Ассірійська імперія перестала існувати в 605 р. до н. е.