Добрий вечір, друзі! Вибачте, що публікації останнім часом виходять рідше, ніж зазвичай – навалилися справи, пов’язані з навчанням. Останній курс, як-ніяк, і треба дотягнути його гідно і без проблем, а то вже набридло значитися в троечниках-раздолбаях. До слова сказати, наша сьогоднішня тема зачепить так звану «хвороба відмінниць» – нервову анорексію, характеризується різкою втратою ваги. Цього недугу схильні більшою мірою дівчата-студентки, які намагаються рівнятися на моделей з популярних журналів і фільмів. Захворювання це психологічний, а не фізіологічний – так що якщо ви помічаєте за собою різке зниження апетиту і відраза до їжі – саме час поглянути на себе з боку і зрозуміти, що у вас немає схожих проблем.
Різка втрата ваги – анорексія. Фізіологія або нерви?
Культ стрункості, насаждавшийся на Заході з початку 70-х, в останні роки успішно прижився і у нас. Численні жіночі видання та телепередачі активно пропагують горезвісний стандарт 90-60-90, і саме на нього орієнтуються сьогодні мільйони російських дівчат. Здавалося б, у тому, що вони намагаються наслідувати своїх кумирів з журнальних обкладинок і телеекрану, немає нічого поганого. Однак у лікарів існує своя, особлива думка на цей рахунок. Їх насторожує, що прагнення дівчат до досягнення досконалих форм може інколи набувати досить хворобливий характер, викликаючи серйозні розлади харчова поведінки. Мова в даному випадку йде про нервової анорексії.
Нервову анорексію – нав’язливе бажання схуднути – зазвичай називають хворобою любительок дієт.
Проте наївно було б вважати, що «заражають» нею модні журнали і телебачення. Насправді існують набагато більш серйозні передумови розвитку цього захворювання. Наприклад, проблеми в сім’ї: батьківський алкоголізм, відсутність психологічного контакту з близькими, коли дівчинка-підліток відчуває себе непотрібною, самотньою. Провокуючим фактором вважається виховання за типом «попелюшки», або, навпаки, «кумира сім’ї». В останньому випадку надмірна турбота про підлітка викликає гострі конфлікти з батьками; при цьому дуже часто відмова від їжі і різка втрата ваги символізує для нього незалежність.
Іноді початок захворювання пов’язане з небажанням (або неготовністю) дівчинки-підлітка прийняти свою формуючу сексуальність, а значить, і свою майбутню роль жінки. Побоюючись відповідальності, яка приходить з дорослістю, дівчина інстинктивно прагне зберегти своє тіло несформованим, полудетским.
Найважливішим чинником, сприяючим до захворювання нервової анорексією, є особливості особистості. У більшості випадків їй схильні натури егоцентричні (прагнучи досягти поставленої мети, вони абсолютно не рахуються з думкою оточуючих). Сюди ж відносяться так звані «білі ворони» і «сірі мишки». Крім того, анорексію не випадково називають «хворобою відмінниць» через властивий багатьом «жертвам» цієї недуги перфекціонізм (прагнення до досконалості). До думки про необхідність істотно обмежити себе в їжі таких дівчат приводить їх болюча переконаність у зайвій повноті. Причому подібні думки можуть виникнути як при наявності надлишкової ваги, так і абсолютно безпідставно!
Симптоми і причини нервової анорексії.
Зазвичай хвороба починається з банального бажання різко скинути вагу. Спочатку дівчина ретельно приховує від рідних як причини поведінки, так і вибрані способи схуднення. Вона прагне приймати їжу окремо від інших, щоб без проблем викидати її або непомітно ховати в чужі тарілки. Їжа для неї вже не «насолода смаком», а щось небезпечне, загрозливе. Багато починають застосовувати велику кількість проносних і сечогінних засобів, виснажують себе заняттями спортом. Задоволена першими результатами, дівчина часто вже не може самостійно зупинитися – у неї виникає своєрідний азарт, бажання довести собі і оточуючим, на що вона здатна. Тому різко втративши у вазі, вона вперто продовжує худнути, пробуючи все нові і нові методи (клізми, підвищені фізичні навантаження тощо). І ось настає той момент, коли змучений організм починає подавати неабиякі сигнали лиха. «Запаморочення від успіхів» змінюється запамороченнями від голоду і голодними непритомністю, порушуються нейроендокринні функції, призупиняється гормональний розвиток, починають випадати волосся, виснажений організм перестає чинити опір інфекціям. Відбуваються порушення і в комунікативній сфері: від повної відсутності інтересу до спілкування (або страху спілкування з-за переконаності у своїй неповноцінності) до патологічної товариськості. При цьому жертви анорексії схильні приховувати свою недугу і заперечують сам факт його існування, тому до лікаря потрапляють, як правило, вже в стадії крайнього виснаження (за 1,5-2 роки хворі анорексією втрачають до половини своєї маси тіла!).
Лікування нервової анорексії.
На превеликий жаль, багато які страждають на нервову анорексію, які потребують професійної допомоги, в кращому випадку обстежуються у лікарів, у чию спеціальність не входить лікування цієї недуги, в гіршому – тривалий час перебувають взагалі без якого – небудь медичного догляду. Оскільки найбільш типовим симптомом нервової анорексії значиться аменорея (відсутність місячних), юні дівчата за наполяганням рідних зазвичай звертаються до лікарів-гінекологів, не знаючи справжньої причини порушення циклу…
Однак, нервова анорексія – це не найстрашніша хвороба – вона виліковна, в спавнении з іншими психічними недугами. У всякому разі, нинішні епідеміологічні дані показують, що при своєчасному зверненні і проходження лікування у фахівців – психіатрів і психотерапевтів – шанси повного одужання вельми великі.
Існують різні думки про те, яким чином слід лікувати людей, хворих на анорексію. На Заході це часто роблять в амбулаторних умовах. Вітчизняні медики вважають, що, якщо втрати ваги тіла до часу звернення складають більше 10-15%, лікування рекомендується проходити в умовах стаціонару. Головна роль у терапії такого типу анорексії належить психіатрів і медичним психологам: молодих людей і дівчат вчать самоповаги, правильного сприйняття власного тіла, допомагають у вирішенні внутрішніх психологічних конфліктів. Для успішного лікування страждають на нервову анорексію необхідний теплий мікроклімат в родині, і тому обов’язковими є бесіди з рідними про те, як правильно вести себе з дитиною, які страждають цим захворюванням, що необхідно налагодити у сімейних відносинах.
Ось така об’ємна стаття вийшла. Запам’ятайте, дорогі друзі, що в усьому потрібна міра. Краще мати кілька зайвих кілограмів, ніж важкі проблеми зі здоров’ям. Так що не доводьте ідеї схуднення до фанатизму – і будьте щасливі. До нових зустрічей! 
