Тонзиліт є серйозним захворюванням запального характеру, наслідки якої можуть бути непередбачуваними. Під час хвороби уражаються піднебінні мигдалини і ковтки. Захворювання протікає в двох формах: гострої і хронічної. Гострим тонзилітом є звичайна ангіна дає ускладнення і плавно перетекающая в хронічний тонзиліт.
Причини виникнення хвороби найчастіше пов’язані з попаданням в організм людини будь-якої інфекції, але, як правило, це трапляється при зниженому імунітеті. Щоб зрозуміти, як виражається захворювання, потрібно знати, що собою представляють піднебінні мигдалини. В цих органах, знаходиться велике скупчення лімфатичних вузлів і тканин, які відповідають за захист організму від бактерій будь-якої форми. Коли мигдалини запалюються, захисний бар’єр знижується, а імунна система людини не завжди здатна побороти інфекції.
Зміст
- Ознаки і причини захворювання
- Форми і види хронічної форми тонзиліту
- Діагностування і лікування хвороби
- Наслідки і ускладнення
Повернутися до змісту
Ознаки і причини захворювання
Як відомо, хронічна форма тонзиліту виникає на тлі невылеченной гострої, яка, в свою чергу, є наслідком інфекцій і простудних проявів. Причому мікроби можуть знаходитися в організмі і розмножуватися через стоматиту та карієсу, тому абсолютно будь-які бактерії здатні спровокувати цю хворобу. Крім того, такими спонукають факторами можуть бути порушення носоглотки, гайморит, аденоїди і навіть звичайне викривлення перегородки.
Хронічний тонзиліт, на відміну від гострого, не передається повітряно-крапельним способом, отже, він не вважається заразним. Симптоми цієї форми хвороби можуть відповідати ознаками гострої, але найчастіше вони ніяк не проявляються. Тільки іноді відбуваються загострення або переважають симптоми застуди. Основні ознаки, які можуть супроводжувати хвороба, наступні:
- горло бере набряклу форму і з’являється почервоніння;
- відчувається біль при ковтанні;
- піднімається температура тіла;
- збільшуються всі навкологортанні лімфовузли;
- може проявитися інтоксикація, тобто відкритися блювання;
- з’являється наліт на мигдалинах білого або сірого відтінків;
- утворюється скупчення гною.
Деякі симптоми людина не здатна встановити самостійно, наприклад, виявити гнійні скупчення і побачити рубці і спайки в області між піднебінної дужкою і мозочка. Тому при виявленні хоча б одного із зазначених ознак хвороби, необхідно терміново відвідати терапевта. Тільки лікар може діагностувати захворювання на професійному рівні при використанні спеціального обладнання. При хронічному тонзиліті поверхню мигдалин горбиста, на них часто утворюються фолікули, наповнені гноєм, який сам по собі небезпечний для здоров’я.
Повернутися до змісту
Форми і види хронічної форми тонзиліту
Хронічний тонзиліт має свої різновиди. У першу чергу потрібно відзначити компенсований вигляд, який вважається самим простим, тому що в даному випадку організм здатний самостійно з нею впоратися. Звичайно за умови, що імунна система людини перебуває на високому рівні. При декомпенсованому прояві організм залишається абсолютно безсилим перед захворюванням, тому після цієї форми з’являються серйозні наслідки.
Хронічний компенсований тонзиліт проявляє себе у вигляді частих простудних захворювань і, зокрема, при ангіні. Щоб ця форма не переросла в декомпенсовану, необхідно своєчасно гасити вогнище зараження, тобто не пускати на самоплив застуду, а займатися комплексним лікуванням.
В першу чергу треба приймати засоби, що підвищують імунітет людини, харчування має бути збалансованим і наповненим вітамінами В, С і А. Запалені мигдалини обробляються антисептиками, відварами трав і лікарськими настоянками. Також слід використовувати загоюють препарати, робити зрошення горла. На будь-якій стадії потрібно пройти фізіотерапевтичні процедури.
Якщо в першому випадку лімфатичні тканини залишаються без змін, то при декомпенсованій формі хронічного тонзиліту вони значною мірою пошкоджуються, а запалення поширюється далеко за межі мигдаликів. Даний вид хвороби лікарі настійно рекомендують лікувати хірургічним шляхом, тому що після ускладнень виникають самі серйозні наслідки, які не піддаються консервативних способів лікування.
Повернутися до змісту
Діагностування і лікування хвороби
Щоб правильно діагностувати хронічний тонзиліт, лікарі намагаються зіставити всі симптоми хворого, і тільки при наявності більше чотирьох ознак терапевт ставить діагноз. Основним показником для цього вважається фізіологічна зміна мигдалин, піднебінних дужок, в яких присутня гіперемія, набряки і скупчення або наліт гною. Щоб лікування було найбільш ефективним, потрібно спочатку встановити і усунути головну причину хронічного тонзиліту.
Для цього лікар призначає збір загальних аналізів і бере зішкріб безпосередньо з вогнищ мигдалин, наповнені гноєм і нальотом. За результатами дослідження встановлюється точний діагноз і призначається відповідне лікування. Варто зауважити, що пацієнт зобов’язаний у точності виконувати всі приписи лікуючого лікаря, інакше ускладнення хронічного захворювання будуть неминучі. При інфекційних хворобах завжди прописується антибактеріальна терапія. В основному це такі антибіотики, як азитрокс, амоксиклав і т. п., здатні впоратися з хвороботворними бактеріями
Поряд з прийомом цих препаратів застосовується місцеве антисептування, так як воно знімає больові симптоми. В якості антисептиків лікар може призначити биопарокс, стопангін або гексорал, які за час їх використання зарекомендували себе з позитивної сторони. Звичайно, лікар може прописати і інші медикаменти, потрібно розуміти, що все строго індивідуально.
Незважаючи на те, що отоларингологи рекомендують абсолютно консервативні та застарілі методи, все одно їх слід застосовувати. Тому що за багато років промивання органів лімфатичної системи, місцеве змазування і промивання мигдалин довели свою ефективність. Уважно прислухайтеся до думки досвідчених фахівців і не нехтуйте цим.
Повернутися до змісту
Наслідки і ускладнення
Поява ревматизму після тонзиліту
Негативні наслідки завжди виникають на тлі відсутності належного лікування і недотримання приписів лікаря. Саме тому так важливо вчасно звертатися в лікарню. Найбільш серйозним ускладненням тонзиліту вважається освіта ревматизму, який піддає небезпеки серцево-судинну систему. Ще можуть проявитися такі хвороби, як аденоїдит, фарингіт та риніт на фоні алергії.
Дуже часто страждають дихальні шляхи, які згодом необхідно лікувати хірургічним шляхом. Ускладнення може позначитися і на суглобах, у яких з’являються запальні процеси. Люди, які перенесли важку форму хронічного тонзиліту, можуть захворіти на радикуліт, червоною вовчанкою і тиреотоксикозом, тобто у людини порушується робота щитовидної залози і відбувається серйозний збій в гормональній системі.
Сечовидільна система людини найбільш схильна до ускладнень при інфекційних хворобах, тому пієлонефрит є серйозним наслідком хронічного тонзиліту. Крім того, утворюються холецистит і поліартрит, порушується опорно-руховий апарат. При хронічному осередку інфекцій розвивається гломерулонефрит, мала хорея, паратонзіллярний абсцес, септичний ендокардит та сепсис. Дані захворювання не завжди закінчуються позитивно. Згідно зі статистикою, досить високий відсоток летальних результатів.
Найбільш ефективним методом боротьби з будь-яким інфекційним ураженням є своєчасне прийняття препаратів, що зміцнюють імунну систему. У медичній практиці існує відмінна імунопрофілактика, яка проводиться сезонно. Саме вона дозволяє організму самостійно боротися з шкідливими мікроорганізмами. Незважаючи на простоту хронічного тонзиліту, все ж ця хвороба, точніше, її наслідки, досить небезпечна.
