Мікози нігтів і шкіри – особливості захворювань, способи лікування

Серед різноманіття грибкових захворювань оніхомікоз є найбільш поширеною проблемою. Поразка нігтів обумовлено активністю збудників Tinea rubrum і Tinea Mentagrophytes. Небезпеки для життя людини мікоз нігтів не представляє, але неприємні симптоми псують зовнішній вигляд і настрій. Як же виглядає хвора нігтьова пластина?

Ознаки оніхомікозу такі:

  • Втрата нігтем природного кольору;
  • Деформація;
  • Неприємний запах;
  • Хворобливі відчуття в пальцях.

Бурхливий розвиток процесу спостерігається в разі наявності пошкодження самого нігтя або навколишньої шкіри. Причиною цього може бути носіння вузького незручного взуття або врослий ніготь. У літніх людей мікоз може супроводжувати цукрового діабету, хвороб судин та іншим хворобам. Все це стосується нігтів на ногах, ураження нігтів рук трапляється дуже рідко.

Вратами для входу мікроба в організм стає місце відходу нігтя від його валика. Активність грибок може проявляти і на всій поверхні пластини аж до поразки її кореня. Зростання нігтів не зрівняється зі швидкістю поширення грибка, тому ураження оніхомікозом є досить великими. Що ще відбувається з нігтем? Пожовклий і втратив природну прозорість, він потовщується, стає крихким із-за сухості, розшаровується і кришиться.

Лікування розподіляється на місцеве і загальне. До першого виду терапії вдаються при ураженні тільки одного нігтя без захоплення всієї нігтьової пластини. Загальне лікування призначають при важких формах захворювання. Для місцевої обробки хворих нігтів користуються спеціальними зовнішніми протигрибковими препаратами і лаками.

На ранній стадії розвитку патологічного процесу їх просто наносять на ніготь. У запущених випадках застосування засобів повинно передувати обпилювання і зняття верхнього шару нігтя. Під загальним лікуванням мається на увазі оральний прийом препаратів Флуконазол, Дифлюкан, Тербінафін. Схема лікування розраховується індивідуально на підставі загального стану пацієнта і ступеня грибкового ураження.

При сильному руйнуванні нігтьової пластини потрібна допомога хірурга. Після операції з видалення нігтя хворому буде призначений курс протигрибкової терапії, що послужить гарантією відростання нового здорового нігтя.

Як протікає захворювання, способи його лікування

Дерматофіти, або цвілеві грибки, – головні винуватці розвитку захворювання дерматофітія, іменованої мікоз шкіри. Шляхами передачі недуги можуть бути контакти з тваринами і хворими людьми, користування чужими предметами особистої гігієни, носіння чужого взуття. Дістати мікоз можна і в салонах краси, басейнах, саунах та інших громадських місцях, де не повною мірою дотримуються правила санітарії. У так званій групі ризику опиняються люди, які страждають від підвищеної пітливості, діти, що контактують з тваринами, особи старше 60-річного віку. Впровадження грибка в організм сприяють і різні мікротравми шкірних покривів.

Проявляється мікоз шкіри наступними симптомами:

  • лущення;
  • роздратування в складках між пальцями;
  • поява сверблячих плям;
  • попрілості;
  • поява бульбашок;
  • відшаровування шкіри.

Рішення даної проблеми починається з призначення лікарем протигрибкових та ферментних препаратів. Побічних ефектів вони не надають навіть при тривалому вживанні, а от користь їх величезна. Завдяки хорошій проникності в шкіру і виборчому дії лікування стає короткочасним і ефективним. Звикання організму вони не викликають і легко поєднуються з коштами інших фармакологічних груп.

Важливим терапевтичним моментом стає і відновлення природної непатогенной мікрофлори з підвищенням імунорезистентності, профілактичним – дотримання правил гігієни. Крім того, призначається загальнозміцнююча вітамінотерапія у вигляді комплексу мікро – і макроелементів. Специфічна етіотропна терапія передбачає призначення антимікотиків, підібраних на підставі виду збудника, місця ураження, перебігу хвороби, віку і ваги хворого.

Грибоподібний мікоз: відмінні риси патології, способи її лікування

Т-клітинна лімфома, або пухлинне злоякісного характеру новоутворення, що вражає шкіру та внутрішні органи (в подальшому), отримало назву грибоподібний мікоз. Діагностика патології на ранніх стадіях скрутна через схожість її з різними видами дерматозів. Точні причини запуску цього небезпечного для здоров’я людини механізму науці не відомі. Існує лише припущення про вплив генетичної схильності і хронічної антигенної стимуляції у супроводі персистуючої вірусної інфекції – ВПЛ, герпес і т. п.

Симптоми цього різновиду мікозу визначаються стадіями розвитку патологічного процесу – эриматозной, бляшкової і пухлинної. У початковій стадії хворий зауважує на шкірі червоно-синюшні, жовтувато-рожеві або червоні плями, поява яких супроводжується свербежем. Їх діаметральний значення може досягати 20 см. При цьому плями можуть бути сухими і шелушащимися, так і мокнучими. Локалізація захворювання може бути різною, але найчастіше хвороба вражає розгинальні поверхні кінцівок і тулуб.

Перехід від першої стадії захворювання до другої може тривати місяцями або роками – аж до 10 років. Вступ в бляшечную стадію визначається інфільтрацією, ущільненням і піднесенням плям над поверхнею шкіри. Бляшки розростаються в розмірах, стають темно-червоними і мелкобугристыми. Свербіж посилюється. З плином часу патологічні елементи можуть входити у фазу зворотного розвитку.

Для останньої стадії захворювання характерні величезні пухлинні поразки, досягають розміру апельсина. Через кілька тижнів процес розпаду пухлин призводить до утворення глибоких виразок з гнійно-кров’яним виділенням і некротичними тканинами. У всіх стадіях грибоподібний мікоз викликає збільшення лімфовузлів. Для його лікування призначаються кортикостероїди, цитостатики та протипухлинні антибіотики. Доповнюють комбіноване лікування фото – та радіотерапія, екстракорпоральна фотохіміотерапія.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Відповіді на питання