День народження 28 листопада 1821 – ого, а народився в Подолькой Кубернии з Немирові. Хлопчика, батьки назвали Миколою, сім’я його належала до дрібному дворянству. Дитинство Некрасов провів у Грешневке, саме в цьому селі батько мав маєток, сам же батько, відрізнявся вкрай деспотичним характером. Йому властиве було пригнічувати не тільки своїх кріпаків, але і членів своєї сім’ї. Ставлення батька до кріпаком і до власної сім’ї Некрасов бачив, і це його поранило з дитинства, що і підштовхнуло поета писати в страждальний стилі.

Некрасов, коротка біографія якого розповідає, як Микола був учнем Ярославської гімназії, як з цим періодом пов’язані його перші твори. З неї ми дізнаємося, як батько був проти і про те, як Микола, всупереч волі батька все ж подався до Петербурга, щоб вступити до університету, але проваливши іспити, записався на прослуховування лекцій з філології в якості вільного слухача.

А як про це дізнався батько, своїм рішенням він позбавив Миколи будь-яких засобів. Лих Некрасова, здавалося, не було кінця, про що пізніше згадує поет у рядках своїх творів, “Життя і пригоди Тихона Очеретяна”, що так і залишився незавершеним.

1841 рік, це рік плідної співпраці Некрасова і “Вітчизняних записок”. В 1843-му поет познайомився з Бєлінським, який свого часу поділився з Некрасовим своїми ідеями, а він переніс їх у рядки своєї поезії. Некрасов, коротко кажучи, крім володіння поетичного таланту ще й володів знаннями психології і підприємництва, в результаті чого і став організатором літературної справи, про що свідчили його зібрані в альманасі вірші.

До того ж такі журнали, як “Альманах” і “Сучасник”, редактором якого був сам Некрасов стали об’єднанням найкращих літературних сил того часу. Зборів збірників був, як орган революційної демократії.

З 1847 — 1866 Нікола Некрасов присвятив свою лірику жінці, коханій цивільної дружини. А написані поеми й цілий цикл творів про бідняків”На вулиці”, “Про погоду”, “Нестиснений смуга”, “Залізниця” та ін. принесли фурор з революційним напрямом і великий підйом у творчості. З 1862 року, після реформений період усі лідери, які беруть участь в русі були взяті під варту, а журнал “Современник”, за розпорядженням ліквідовано. Замість цього, Некрасов зміг видаватися в “вітчизняних записках”. З цим виданням Некрасов, коротко кажучи, і зв’язав залишок часу.
До того ж Некрасов працює над написанням поем “Кому на Русі жити добре”,”Дідусь”, “Російські жінки” і сатиричної серією “Сучасник”.

Загалом, про Некрасова, коротко можна сказати, що елегійні мотиви, що зв’язувалися в єдине ціле з втратою великого числа близьких йому за духом товаришів, з усвідомленням повної самотності і тієї важкої хворобою, що його вбила і стало поштовхом до написання таких творів, як “Три елегії”, “Ранок”, “Смуток”, “Елегія” та цілої збірки віршів “Останні пісні”. Життя Некрасова, віршотворця і просто хорошої людини обірвалося на 57-му році, 27 грудня 1878 року. Попрощатися з поетом прийшов весь Петербург і не дивлячись про те, що поета, його твори живі донині, а теми його віршів увійшли в даний як найбільш актуальні, навіть незважаючи на те, що написані в минулому столітті.