Коротка історія Литви

Довгий час на сучасних теренах Литви не існувало будь-яких мало-мальськи значущих державних утворень. Так, відносно коротка історія Литви почалася на початку XI століття. Тоді тут почалися об’єднавчі процеси між безліччю розрізнених феодальних князівств. До 1240 році це призвело до появи Великого Князівства Литовського, яке на той момент залишалося єдиним язичницьким в Європі. Саме це стало приводом для вторгнення на його землі з боку Священної Римської Імперії і тевтонців. Однак перші були розбиті в 1260 році, а другі розбилися про Новгород.
У період з 1293 за 1315 роки до Князівства Литовського було приєднано Полоцьк і Турово-Пінське князівство. Протягом XIV століття воно ще більше посилилося, захопивши північно-західні землі сучасної України і більшу частину сучасної Білорусі. У 1410 році тевтонці знову невдало атакували литовське князівство, однак до кінця XVI століття могутність князівства було підірвано. З 1558-го по 1583 роки Литва була атакована Московським князівством, однак при підтримці Польщі вона зуміла відбитися. В 1569 році вона увійшла до складу Речі Посполитої, а після розпаду цієї держави у 1795 році більшу частину Литви захопила Російська Імперія, яка всю свою історію вела активну завойовницьку діяльність.
В період революції Литві, не в приклад багатьом іншим державам, вдалося відбитися від більшовиків, однак у 1940 році СРСР захопила ці землі. Під час другої світової війни Литва перебувала під гнітом фашистів, а після війни, аж до 1950 року війська СССР жорстоко придушили будь-які спроби здобути незалежність. Лише в 1991 році Литовська Республіка отримала повну самостійність, і сьогодні вона входить до складу Євросоюзу. Вона займає 65,301 тис. кв. км, а населення складає близько 3 млн. осіб.
Литва донині зберігає сліди минулих епох – ця країна дуже красива і відома своїми пам’ятками архітектури. Вільнюс, столиця Литви, Клайпеда, Каунас і багато інші міста досі зберігають у собі сліди впливу поляків і німців, прогулянки з найбільш старих районів цих міст дозволяють буквально зануритися в історію. Вежа Гедімінаса є головним символом столиці, вона підноситься над Замковою Горою. Залишила тут свої сліди і католицька церква – собори Святого Станіслава і Святого Владислава, костел Святої Анни і багато інші церковні споруди вражають уяву, і часто стають об’єктом паломництва.