При виникненні гаймориту в придаткових синусах носа (гайморових пазухах), розташованих у верхній щелепі формується активний запальний вогнище. У переважній більшості випадків це захворювання виникає на тлі запалення або алергічної реакції, яка зачіпає порожнину носа при ринітах або алергії співустя, що з’єднує пазуху і носові ходи, «перекривається», і вміст, що накопичилася в гайморової пазусі, інфікується.

Якщо лікування гаймориту не проводиться своєчасно, висока ймовірність переходу гострого запалення в хронічне, а при несприятливому перебігу хвороби можливі ускладнення, небезпечні для життя пацієнта.

Гайморит — ознаки й лікування захворювання

Лікування і хронічного одонтогенного гаймориту

Лікування хронічного гаймориту являє собою складний і тривалий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної медицини і фармакології. Тільки в цьому випадку можна уникнути рецидивів захворювання, а самолікування, у переважній більшості випадків, призводить до непередбачених наслідків. Навіть якщо у пацієнта розвивається гострий гайморит – лікування захворювання обов’язково повинен враховуватися той факт, що у розвитку запалення бере участь власна мікрофлора хворого. Продукти життєдіяльності мікроорганізмів впливають на слизову оболонку носа та придаткових пазух – в результаті виникають набряк слизової і вогнище запалення, причому обидва процеси взаємно погіршують перебіг один одного.

Незалежно від того, призначається лікування хронічного гаймориту або гострого запалення гайморової пазухи, важливо пам’ятати, що верхня щелепа, в якій розташований цей придатковий синус, відноситься до кісток лицьового черепа, тому найвірогіднішим варіантом поширення інфекції стає вміст порожнини черепа (оболонок мозку, кровоносних і лімфатичних судин).

Навіть у тому випадку, коли діагностується гострий гайморит – лікування повинно починатися при появі перших ознак захворювання, а при своєчасному початку терапії (ще на стадії катарального гаймориту) є шанс обійтися без використання антибіотиків. Тим не менше, кожен пацієнт повинен пам’ятати, що ефективне лікування гаймориту, незалежно від варіанту перебігу захворювання або тяжкості стану пацієнта повинен призначати лікар після огляду та обстеження хворого.

Виникнення гаймориту

Лікування і хронічного одонтогенного гаймориту

Якщо у хворого виникає гайморит – ознаки і лікування захворювання, особливо на початкових стадіях хвороби, подібні. На виникнення запалення можуть впливати застуди і алергія, анатомічні дефекти будови порожнини носа та суміжних структур, куріння і вплив професійних шкідливостей. Не варто забувати, що провокувати гайморит можуть банальне переохолодження і купання в холодній воді (особливо в тому випадку, коли пацієнт любить пірнати), а також різкі перепади атмосферного тиску (при зануреннях або польотах). Необхідно пам’ятати і про те, що хворі, яким з приводу різних захворювань призначаються імунодепресанти або стероїдні гормони, хіміотерапевтичні препарати, мають значно більше шансів захворіти запаленням придаткових пазух верхньої щелепи та лікування гаймориту у цьому випадку триває набагато довше з-за низької активності імунної системи пацієнта.

Відрізнити застуду від гаймориту на початкових стадіях складно, але на користь запалення гайморової пазухи свідчить поява неприємного, гнильного запаху виділень і зміна їх кольору (жовто-зелене забарвлення слизу). Ці симптоми свідчать про те, що у хворого розвинувся гнійний форма захворювання – лікування гаймориту антибіотиками, тільки з використанням народних методів лікування, не принесе очікуваного результату. В цьому випадку ефективне лікування гаймориту передбачає не тільки використання знеболюючих препаратів, які допомагають усунути наростаючий головний біль, але і обов’язкове призначення антибіотиків широкого спектру дії.

Діагностика та лікування гаймориту при вагітності

Безумовно, найбільш ефективним способом діагностики гаймориту стає виконання рентгенографія придаткових пазух носа – знімок дозволяє побачити характерні ознаки гаймориту (рівень рідини в пазусі, непрямі ознаки потовщення слизової оболонки порожнини пазухи і носа). Тим не менш, це дослідження неможливо призначити жінці, яка чекає на дитину – лікування гаймориту при вагітності проводиться тільки під контролем лікувально-діагностичної пункції.

Запалення придаткових пазух носа в цей час небезпечно не тільки для матері, але і для плоду – несприятливий вплив можуть надавати як токсини мікроорганізмів, так і лікарські препарати для лікування гаймориту. Саме тому діагностика захворювання має бути прерогативою лікаря, навіть в тому випадку, коли розвивається гнійний гайморит — лікування проводиться з урахуванням строк вагітності і співвідношення ризику і користі терапії для майбутньої матері і плода. Тим не менш, при відсутності загрози ускладнень при призначенні терапії намагаються обмежуватися місцевими процедурами – проведенням пункції запаленої пазухи з наступним відсмоктуванням гною, її промиванням і призначенням курсу антисептичних препаратів.

Важливо! Під час вагітності категорично забороняється призначення судинозвужувальних спреїв і крапель – ці препарати не тільки зменшують закладеність носа, але і можуть чинити несприятливий вплив на тонус матки.

Якщо у вагітної розвивається одонтогенний гайморит – лікування цього досить поширеного ускладнення вимагає обов’язкової консультації кваліфікованого стоматолога. У тому випадку, коли діагностують гайморит — лікування лавровим листом у вагітних потрібно узгоджувати з лікарем, а в другому і третьому триместрі, лікар може рекомендувати використання антигістамінних засобів (коротким курсом) і лікарських препаратів, що розріджують накопичене вміст придаткових пазух носа (гомеопатичних засобів типу Синупрет).

Лікування гаймориту — основні моменти

Лікування і хронічного одонтогенного гаймориту

Тривале й безсистемне лікування, абсолютно неприпустимо – вона набагато частіше стає причиною ускладнень, ніж дає очікуваний ефект. Саме тому призначати будь-які препарати для лікування гаймориту і підбирати методики немедикаментозного впливу повинен кваліфікований отоларинголог.

При вираженому запаленні необхідне призначення антибіотиків широкого спектру дії – вони повинні призначатися з урахуванням чутливості мікрофлори організму і можливості розвитку алергічних реакцій. Для поліпшення носового дихання і відновлення нормального відтоку з ураженого синуса необхідно призначення судинозвужувальних крапель (спреїв).

Місцеві процедури при лікуванні

З місцевих процедур можна рекомендувати використання пункції пазух з евакуацією гною, промиванням та введенням розчину антисептика – незважаючи на всі досягнення сучасної медицини, лікувати гайморит в деяких випадках (одонтогенний, гнійний, флегмонозний) без «проколу» пазухи неможливо.

У терапії обов’язково повинні використовуватися фізіотерапевтичні процедури – УВЧ виличні областей, солюкс, в деяких випадках – інгаляції при гаймориті лікарськими препаратами. При хронічному гаймориті може знадобитися хірургічне лікування з створенням штучного сполучення між пазухою і носовим ходом. У цьому випадку може знадобитися лікування гаймориту лазером або ендоскопічне втручання.

У деяких випадках показане лікування гаймориту прополісом – це засіб володіє імуномодулюючою і протимікробну дію. Популярний цикламен — лікування гаймориту при використанні цього популярного рослини, присутнього на домашніх підвіконнях, зазвичай, вимагає менше часу і проходить без ускладнень.

Схожі:
Соц закладки