Вухо людини в медицині поділяють на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє. Різні захворювання можуть виникнути в будь-якій з частин вуха й викликати негативні наслідки. Тому потрібно захистити орган слуху від можливих механічних пошкоджень, атмосферних впливів, а також дотримувати гігієнічні правила і проводити своєчасну профілактику.
Зміст статті:
- Основні причини захворювань
- Загальні симптоми та види хвороб вуха людини
- Поширені види захворювань: симптоми і лікування
- Найбільш часті захворювання вух у дітей
Основні причини захворювань
На зниження гостроти слуху може впливати безліч факторів. Природно для правильної постановки діагнозу і призначення подальшого лікування слід звернутися до фахівця.
Якщо відбулося зниження (повне або часткове) сприйнятливості звуків потрібно терміново вживати заходів для того, щоб не страждати в подальшому досконалої глухотою. Особливу увагу потрібно приділити цій проблемі, якщо вона виникла в процесі інсульту або травми.
Причин зниження слуху може бути кілька:
- Ураження якого-небудь відділу мозку або порушення кровообігу;
- Закупорка слухового органу, в тому числі сторонніми предметами;
- Механічні пошкодження;
- Простудні або інфекційні захворювання (наприклад, кір, краснуха, отит, гайморит, грип). Крім зниження слуху, існують і інші ускладнення гаймориту;
- Різкі перепади тиску;
- Стресові ситуації, що супроводжуються високим нервовим напруженням;
- Спортивні заняття (підводне плавання, піднімання великої ваги);
- Побічна дія деяких медичних препаратів.
Загальні симптоми та види хвороб вуха людини
До основних симптомів починається хвороби вух у людини належать: головний біль, запаморочення, підвищення температури, загальне нездужання. Але, так як характеризуються такими ознаками багато інші захворювання, то потрібно знати, що при хворобах вуха може виникнути порушення координації рухів, нудота, блювота. Захворювання вух можуть бути викликані, як запальними процесами, так і іншими чинниками.
Симптомом деяких хвороб вуха є свербіж в вушному проході. Все про те, чому вуха сверблять всередині.
Під час хвороби часто з’являється стріляючий біль. Про причини прострілів у вусі читайте тут.
Захворювання середнього вуха: отити
Хвороби середнього вуха виникають досить часто зустрічаються у людей будь-якого віку. Але особливо небезпечні вони для дітей. При несвоєчасному лікуванні вони можуть призвести до різкого зниження слуху. До того ж середнє вухо розташоване дуже близько до оболонок головного мозку. Тому запальні процеси в ньому можуть негативно позначитися і на стані мозку.
Запальні захворювання середнього вуха підрозділяють на катаральні та гнійні. Найчастіше це різні форми отиту, хвороби вуха, що виникають при переході інфекції, що знаходиться в носоглотці.
Захворювання внутрішнього вуха: туговухість та інші
Хвороби внутрішнього вуха можуть виникнути з кількох причин:
- Вроджена аномалія;
- Перехід інфекції, що виникла в середньому вусі або мозковій оболонці;
- Перенесення запальних процесів і інтоксикація допомогою крові;
- Поразка нервових клітин;
- Тривалий вплив шуму;
- Контузія і розрив барабанних перетинок.
Найбільш поширені захворювання внутрішнього вуха: лабіринт, туговухість, хвороба Меньєра і отосклероз.
Захворювання зовнішнього вуха: пробки, екземи та інші
Хвороби зовнішнього вуха можуть бути викликані:
- механічними пошкодженнями,
- запальними процесами,
- алергічними реакціями,
- проникненням сторонніх тел.
Найбільш поширеними є наступні захворювання:
- Экзостоз (кістковий наріст у слуховому проході);
- Сірчані пробки;
- Зовнішній отит;
- Отогематома;
- Бешихове запалення;
- Герпетичне ураження;
- Екземи.
Про зовнішньому отиті у дітей читайте тут.
Поширені види захворювань: симптоми і лікування
Отити
Це одне з найпоширеніших захворювань вуха. Характеризується виникненням больових відчуттів у вусі, а можливо і в обох відразу. Біль може бути ниючий або стріляючий, триматися постійно або періодично проходити. Якщо не своєчасно приймати заходи з лікування отитів, то різко погіршується загальний стан, підвищується температура, посилюються болі, може з’явитися гній.
Причинами виникнення отиту можуть стати:
- інфекції, занесені сторонніми тілами (наприклад, паличками, зубочистками) або перейшли з дихальних шляхів;
- застій в вушному проході рідини.
- Провокувати хвороба може низький імунітет або тривалий прийом антибіотиків.
За своїм типом отити бувають внутрішні, середні і зовнішні. Це захворювання часто переходить в хронічну форму. Розпізнати тип отиту і призначити потрібне лікування, може тільки кваліфікований фахівець після здачі хворим аналізів і проходження додаткового обстеження. Це може бути:
- комплексне лікування вух і носоглотки (основного вогнища інфекції),
- мазі і компреси для шкірних покривів,
- фізіотерапевтичні процедури.
У певних випадках не можна обійтися тільки консервативним лікуванням і доводиться вдаватися до хірургічного втручання.
Неврит слухового нерва: симптоми і лікування
Неврит слухового нерва може бути як вродженим, так і набутим захворюванням. Його можуть викликати:
- Інфекції (наприклад, отити, грип);
- Хвороби серця і нирок;
- Пухлина або порушення кровообігу вуха;
- Алергічні реакції;
- Черепно-мозкові травми.
При розвитку невриту порушуються слухові властивості, з’являються сильні болі, шум або відчуття дзвоні у вухах. При важких формах – втрачається рівновага, порушується координація рухів і може повністю зникнути слух. Такі випадки потребують термінової діагностики і лікування, так як слухові клітини можуть остаточно загинути. Несвоєчасне звернення до лікаря може привести і до переходу захворювання у хронічну форму, яка вимагає постійного спостереження і лікувальних процедур.
У невриту немає зовнішніх проявів, тому поставити точний діагноз можна тільки після проходження обстеження слухового (аудіометрія). На цьому етапі виявляється стадія захворювання, а потім вже призначається відповідне лікування (сечогінні і судинорозширювальні препарати, антибіотики, біостимулятори, вітаміни та інші).
Приглухуватість: причини та види
Приглухуватістю називають стійке зниження слуху, що заподіює значні незручності при спілкуванні. Існують різні види приглухуватості. Захворювання може бути кондуктивного, нейросенсорного і комбінованого типу. В залежності від тяжкості хвороби розрізняють три ступені приглухуватості. Також вона може бути раптової, гострої і хронічної форми.
Кондуктивну приглухуватість провокують перешкоди, що заважають нормальному сприйняттю звуку. Це можуть бути сірчані пробки в зовнішньому вусі або його патології. Для середнього вуха – це пошкодження барабанних перетинок, патологія слухових кісточок, наслідки отитів. Закупорити слухові канали може рідина або гнійні виділення, що з’явилися з-за захворювань носоглотки. У певних випадках застосовують хірургічні методи лікування (наприклад, заміна слухової кісточки на керамічний або пластиковий протез). Може знадобитися і носіння слухового апарату.
При нейросенсорної приглухуватості відбувається ураження органів, що сприймають звуки. Крім того, що у хворого знижується здатність до сприйняття звуків, він сприймає їх у спотвореному вигляді. Причинами нейросенсорної приглухуватості можуть быь:
- Неврит слухового нерва;
- Хвороба Меньєра;
- Травми в скроневій області і пошкоджене внутрішнє вухо;
- Вікові зміни.
Для такого типу хвороби вух у людей лікування хірургічним способом не підходить. Якщо хворобу діагностували на початковому етапі, то застосовується комплексне терапевтичне лікування (лікарські препарати, фізіотерапія, електростимуляція). Якщо захворювання досягло важкій стадії, потрібно скористатися слухопротезуванням.
Змішана приглухуватість характеризується комбінацією кондуктивної і нейросенсорної форми. Для її лікування застосовують як медикаментозні, так і хірургічні методи лікування.
З віком у багатьох людей розвивається приглухуватість, при якій не обійтися без слухового апарату. Читайте про те, як вибирають слухові апарати для літніх людей.
Про причини хвороби Меньєра дізнайтеся по цьому посиланню.
Чим лікувати запалення вух, можна прочитати в статті http://uho-gorlo-nos.com/uho/metody-lechenija/doma.html.
Отомикоз: причини і лікування захворювання
Отомикоз вух, як і всі види мікозів, відноситься до грибкових захворювань. На початковому етапі його важко розпізнати: легке поколювання, слабкий свербіж. Далі з’являються шуми, темні виділення, больові відчуття, почервоніння шкіри, зникає слух.
Отомикоз може виникнути з кількох причин:
- Не обґрунтовані, занадто часті процедури в області слухового каналу, призводять до серйозних порушень мікрофлори;
- Сторонні тіла, що потрапили у вухо;
- Рясне виділення поту;
- Дерматити, що супроводжуються сильним свербежем;
- Алергічні реакції;
- Низький імунітет;
- Травми.
Отомикоз, як і більшість грибкових захворювань, легше піддається лікуванню на перших стадіях хвороби, коли він ще не встиг проникнути глибоко всередину. Коли він вже почав активно розмножуватися, лікування ускладнюється і вимагає великих зусиль і витрат часу.
Отосклероз вуха: збільшення равлики
Причини виникнення цього захворювання повністю не виявлено. Вважається, що в основному його розвиток обумовлюється спадковими факторами. Також воно може бути спровоковано інфекційними захворюваннями на тлі наявної схильності до нього.
Отосклероз Характеризується збільшенням равлики, що заважає рухливості кісточок вуха. Виділяють три стадії захворювання, які можуть розвиватися десятками років. Особливістю хвороби є те, що зниження слуху відбувається відразу на обох вухах.
Медикаментозні методи не приносять бажаного результату. Оперативне втручання (установка протезів стремені) показано, як правило, після сорока років. При цьому операція робиться по черзі на кожному вусі з інтервалом не менше півроку. Відновлення слуху помітно вже через тиждень після проведення операцій. В окремо взятих випадках, надати допомогу хворому, можна лише із застосуванням слухового апарату.
Євстахіїт або тубоотит
Евстрахиит (турбоотит) виникає в тому випадку, коли запалюється слухова труба і барабанна порожнина. Викликається простудними захворюваннями. Характерними ознаками є:
- закладеність вух,
- шуми,
- зниження слуху.
Якщо захворювання не дуже запущено, то воно легко піддається комплексного лікування вух і носоглотки. Призначаються спреї або краплі для носа, промивання його спеціальними препаратами. Показано продування слухових каналів, фізіотерапія. При дотриманні всіх рекомендацій слух відновлюється вже через пару днів.
Хвороба Меньєра: кохлеарна, вестибулярна і класична
Існує багато версій виникнення цього захворювання. Основним вважається те, що хвороба Меньєра викликана великим об’ємом рідини, що скупчується в області внутрішнього вуха.
Найважчим симптомом захворювання є періодичне сильне запаморочення. Часто воно супроводжується:
- блюванням,
- тахікардією,
- порушенням рівноваги,
- загальним важким станом організму.
Тривалість нападів може бути від декількох хвилин до декількох годин. По закінченні рецидиву ще деякий час може спостерігатися хворобливий стан і слабкість звукосприйняття.
Хвороба носить прогресуючий характер, та з часом напади стають частіше і сильніше. При цьому залишкові явища (зниження слуху, шум, слабкість) можуть відчуватися і в проміжках між ними. Шум у вухах або тиннитус часто виділяють в окреме захворювання. Після кожного нападу погіршується слух, і в результаті настає остаточна глухота.
Лікування симптомів хвороби Меньєра ведуть як медикаментозними методами, так і хірургічними. Вони вибираються після обстеження хворого і визначення типу хвороби (кохлеарний, вестибулярний, класичний). Також підбирається певна дієта і вводяться обмеження на фізичні зусилля.
Найбільш часті захворювання вух у дітей
Найбільш схильні до хвороб вуха діти в перші три роки життя. У цей період, практично кожне інфекційне захворювання супроводжується легким запаленням вуха, в основному це отит. Якщо вчасно прийняти заходи по лікуванню, до серйозних проблем це не призводить. Провокувати захворювання вуха можуть і алергічні реакції, які часто виникають у дітей цього віку. Важливо виявити причини на ранніх стадіях, щоб не допустити розвитку хронічної форми хвороби. Якщо в родині є люди з якими-небудь порушеннями слуху, слід перевірити дитину на наявність спадкових форм захворювання.
Щоб уникнути важких наслідків, слід починати діагностику і лікування хвороб вух, слід відразу ж при появі перших ознак порушення слуху.
