Короткий зміст:
- Чим корисний кумис
- Лікувальні властивості кумису
- Кумис – секрет виробництва
- Як правильно вживати кумис
Кумис – це квашене молоко з-під кобили, який отримують шляхом бродіння з використанням болгарської та ацидофільної палички, а також дріжджів. Перші згадки про нього з’явилися ще в 5-м столітті до н.е. Це улюблений напій татар, казахів, башкирів, киргизів та інших кочових народів. І треба сказати, що його виробництво – це не тільки найдавніша кулінарна традиція, але й спосіб боротьби з багатьма захворюваннями.
Чим корисний кумис
Корисні властивості кумису багато в чому пояснюються його складом. У ньому містяться цінні і легкозасвоювані білки. Один літр напою може замінити собою 100 г відбірної
яловичини. В кумисі присутні вітаміни А, Е, С, групи В, жири і живі кисломолочні бактерії, а також мінерали – йод, залізо, мідь і ін
Вітаміни групи В незамінні при роботі нервової системи організму, вітамін С зміцнює імунну систему, підвищує опірність до різних інфекцій, а вітамін А покращує зір. Але головні властивості кумису полягають у його антибиотическом дії.
Напій здатний пригнічувати життєдіяльність туберкульозної палички, збудників дизентерії та черевного тифу. Кисломолочні бактерії, що входять до його складу, активізують роботу ШЛУНКОВО-кишкового тракту, посилюють секрецію соку шлунка, завдяки чому краще розщеплюються жири.
Користь: кумис пригнічує діяльність гнильних мікробів, кишкової палички та золотистого стафілокока. Він цілком може скласти конкуренцію антибіотиків першого покоління – «Пеніциліну», «Стрептоміцину» і «Ампіциліну». У всі часи цей напій був показаний при виснаженнях, занепаді сил і захворюваннях, що пригнічують імунітет.
Лікувальні властивості кумису
Кумис: кобиляче молоко, яке лежить в його основі, володіє величезною поживною цінністю. Його корисні властивості були досліджені Н.В. Постниковим – російським лікарем ще в 1858 році і на основі його праць стали відкривати і створювати здравниці, в яких основною методикою лікування був прийом кумису.
Кумис при вагітності показаний у випадку, якщо жінка страждає від анемії. Крім того, при наявності у нього серйозних захворювань, що вимагають курсу антибіотиків, це може бути єдино правильним рішенням. Напій має позитивний вплив на нервову систему, заспокоюючи, знижуючи агресію і відновлюючи нормальний сон.
Кумис збагачує склад і покращує властивості крові, підвищуючи концентрацію в ній кров’яних тілець і лейкоцитів – головних борців з чужорідними мікроорганізмами і бактеріями. Захворювання органів ШКТ лікують за спеціальною методикою, схожою з тією, яка застосовується при вживанні мінеральних вод. Разом з делікатної дієтою кумис призначається при:
- Підвищеною і нормальною секреції шлунка. Рекомендують пити середній кумис у кількості 500-750 мл на день маленькими порціями за півгодини до прийому їжі;
- Зниженій секреції. В цьому випадку середній напій повинен мати більшу кислотність. Денна доза підвищується до 750-1000 мл П’ється дрібно за годину до їжі;
- При виразкових хворобах, які супроводжуються підвищеною або нормальною секрецією, лікарі радять пити слабкий кумис маленькими ковтками по 125-250 мл за раз три рази за весь час неспання;
- При тих же недугах зі зниженою секрецією кумис застосовують слабкий і середній у тому ж дозуванні. П’ють за пів години до їжі маленькими ковтками;
- У період реабілітації після операцій і важких хвороб призначають слабкий напій у дозі 50-100 мл тричі протягом усього часу неспання за годину–півтора до їжі.
Замість кумису на основі молока кобили можна застосовувати кумис козій.
Кумис – секрет виробництва
Як роблять кумис? Виробництво цього напою в промислових масштабах не йде ні в яке порівняння з отриманням його в домашніх 
умовах. На заводах напій пастеризують, щоб продовжити термін його зберігання, а при цьому вбивається більша частина корисних властивостей. Тому справжній, цілющий кумис можна спробувати тільки на його Батьківщині – в Азіатських країнах.
Для його приготування потрібна спеціальна дерев’яна діжка, звужується від дна до шийки. Молока від кобили за один удій отримують дуже мало, тому його збирають до 6-ти разів на день. Зливають в діжку, обов’язково додаючи туди закваску, що залишилася від зрілого кумису. Треба сказати, що при спустошенні ємності її обробляють жиром і обпалюють зсередини гілками таволги, щоб повернути дереву потрібні для зброджування молочного продукту якості.
Якщо молоко підігрівати, то процес приготування можна значно прискорити. Головне – не забувати постійно заважати вміст діжки. Саме під час перемішування утворюються всі корисні речовини напою. Вже через 4 години можна помітити перші прояви бродіння: на поверхні молока з’являється шар маленьких бульбашок.
Процес збивання може тривати до 4-х днів. Потім 
напій кумис наполягають. Його можуть подати до столу через 8 годин після заключної закваски, а можуть аж через тиждень. Чим довше напій буде зріти, тим більше в ньому буде етилового спирту.
У слабкому кумисі всього 1 про. і витримують його всього добу. В середньому 1,75 про. Для його дозрівання необхідно 2-е діб. В міцному 3 про. Його витримують три доби. Середній кумис нерідко отримують шляхом подмолаживания міцного напою, тобто розбавляють свіжим молоком. Напій розливають В пляшки після початку бродіння і тут же закупорюють. Відкоркувавши, можна побачити, як сильно піниться кумис.
Як правильно вживати кумис
Як пити кумис? Лікарі дають рекомендації починати з невеликих порцій – 50-250 мл, поступово 
доводячи цю дозу до 1 літра на добу. Його п’ють до 6 раз протягом усього часу неспання за 1-1,5 години до їжі. Як вже було описано вище, для кожного захворювання існує своя певна схема, порушувати яку не рекомендується.
І ще: дуже важливо дотримуватися термін лікування, тому як надати цілющий ефект напій здатний лише при регулярному і тривалому прийомі – до 30-ти днів.
Чи можна пити кумис безконтрольно? Для непідготовленого організму, не знайомого раніше з цим напоєм, це може бути важким ударом. Можливо розлад травлення, пронос, блювота і інші неприємні наслідки.
Домашній кумис – цінний лікарський засіб, але пити його в період загострення захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту не варто, а також необхідно пам’ятати, що завжди присутній ризик індивідуальної непереносимості і алергію на лактозу.
