Племена, які проживали на території мексиканської долини, з приходом ацтеків були асимільовані. У результаті культура ацтеків була піддана впливу з боку як місцевих племен, так і прийшли в період з 11 по 14 століття племен чичемеков і теночки-аптеков. При цьому у самих ацтеків у міфологічних розповідях була своя версія, згідно з якою місцеві племена, які не хотіли приймати ацтеків, надали ацтекам пустельний острів посеред озера, населений зміями. Як би там не було, вже в 14 столітті посеред цього ж озера височів величезний за тими мірками місто, збудований на штучних платформах. Новий місто, що стало культурним центром ацтеків, дуже швидко розрісся, і незабаром вплив ацтеків розширилося практично на всю мексиканську долину, а проживало на території їх держави 5-10 млн. чоловік.
Основною напрямною культури ацтеків, без сумніву, була релігія. Для поклоніння богам ацтеки зводили величезні ступінчасті піраміди, увінчані храмами. У них жерці проводили свої криваві обряди жертвопринесення. Ацтеки більше всіх богів вважали бога Сонця, і були переконані, що для добробуту держави і для того, щоб Сонце могло світити кожен день, було необхідно приносити людські жертвопринесення. Таким чином знищувались сотні, і навіть тисячі осіб, з цієї причини ацтеки в боях з ворогами намагалися брати полонених, а не вбивати всіх до єдиного.
При цьому великі ацтекські міста залишалися повноцінними культурними центрами. Ацтеки вели активну торгівлю, як дружніми, так і з ворожими народами. Їх міста можна було назвати вишуканими і прекрасними. Споруди прикрашалися золотими пластинами, які прикрашалися орнаментом з повторюваних геометричних малюнків. При цьому самі ацтеки ніколи не надавали золоту якої-небудь соціальної або фінансової цінності – для них воно було не більше ніж символом Сонця.
Не дивно, що європейські загарбники були просто вражені багатством ацтекських міст, золото тут було практично всюди.
Культура ацтеків відрізнялася великою контрастністю. Вони практично не цінували життя, і вважали вбивства на жертовних вівтарях нормальним явищем, разом з тим у містах була добре розвинена духовна культура. Молоді чоловіки вищих станів в школах жерців навчалися, сановників або воєначальників, при цьому у школах для бідних чоловіків вчили землеробства, ремесла і військової справи.