У житті суспільства особливу роль відігравав культ фараона в Стародавньому Єгипті, коротко про це явище буде розказано в цій статті. Згідно релігійного світогляду стародавніх єгиптян фараон був сином бога сонця – Ра, але при цьому матір’ю була земна жінка. Саме від цього й походить його подвійна природа – людська і божественна. Правителя за життя ототожнювали з богом Гором, після смерті – з Осірісом, але при цьому фараон вже втрачав свою людську сутність.

 

Особистість єгипетського правителя наділялася магічними якостями – він міг викликати розливи Нілу, кинувши у води річки сувій з наказом. Зрозуміло, жерці, які володіють відповідними знаннями, заздалегідь знали, в який саме день почнеться повінь. Тому виходило так, що фараон «наказував Нілу вийти з берегів» саме тоді, коли це і повинно було статися. Але в очах населення Єгипту це виглядало дуже переконливо, і зміцнювало віру в божественне походження царя.

 

Фараон брав участь в обряді жертвоприношення, а також і самому йому приносили жертви, як божеству.

Ім’я фараона не можна було вимовляти всує, тому використовувалися різні іносказання. Існують відомості про те, що слово «фараон» не позначає титул правителя, а лише є алегоричним назвою. Лише деякі були удостоєні честі побачитися з царем. Джерела у фарбах описують, як це відбувалося – людина, удостоєний аудієнції правителя, падав на живіт, цілувати землю біля його ніг. Деякі втрачали свідомість або навіть вмирали від серцевого нападу – ось такі емоції викликала зустріч з полубожеством.

 

Давньоєгипетські скульптори, зображуючи фараонів з допомогою статуй, намагалися їх небагато ідеалізувати. Для цієї мети їм зображували спокійний вираз обличчя, робили фігуру більш могутньою й величною. В якості прикладу можна навести скульптурне зображення фараона Хефрена – він спокійний, умиротворений, сидить на своєму троні, а бог Гір у вигляді сокола розправив над ним свої крила.

 

Так як фараони вважалися дітьми бога Сонця, вони не одружилися ні на кого іншого, крім своїх кровних родичів – сестер видавали заміж за братів, щоб не псувати чистоту сонячної крові. Спорідненість велася по жіночій лінії, так як вважалося, що саме з жінкою бог вступав в зв’язок, в результаті чого народжувалася людина з божественною сутністю. При цьому в історії є факт правління фараона-жінки. Її звали Хатшепсут. Однак, вона видавала себе за чоловіка, наклеюючи штучну бороду. Борода вважалася символом мужності і божественності.

 

Культ фараона в Стародавньому Єгипті зробив величезний вплив на всю культуру в державі. Їм присвячувалися скульптури, живописці зображували у своїх роботах сцени з життя правителів, і, звичайно ж, зводилися піраміди – заупокійні храми фараонів.

Найбільшого розвитку культ фараона досяг в епоху Стародавнього царства – в ці роки влада досягла найбільшої централізації управління Єгиптом.

Соц закладки
Соц закладки