Однією з найпоширеніших патологій серцево-судинної системи є гіпертонія. Це захворювання носить хронічний характер, проявляючись на початкових етапах періодичним підвищенням артеріального тиску, а на більш пізніх стадіях спостерігається підвищений тиск у хворого постійно.
Як правило, тиск підвищується із-за порушень в системі кровообігу. Просвіти в судинах зменшуються, і потік крові починає тиснути на судинні стінки. Це збільшує навантаження на серцеві м’язи і призводить до гіпертрофії, а потім і до серцевої недостатності. Наслідками даних захворювань стають інсульт, або інфаркт міокарда.
Нормальним показником тиску медики вважають 120/80, де перше число позначає тиск крові на судинні стінки після скорочення серця (систолічний тиск), а друге – тиск в проміжках між скороченнями (діастолічний тиск). Якщо ж періодично показники підіймаються вище, то це привід зайнятися своїм здоров’ям.
Які симптоми і причини підвищеного тиску, 3 ступені гіпертонії — докладніше…
Особливість артеріального тиску у підлітків і дорослих, як правильно вимірювати тиск.
При гіпертонії дуже важливо правильно харчуватися, дієтолог розповість про дозволених і заборонених продуктах.
Лікування гіпертонії грунтується на регулярному прийомі лікарських засобів, призначених для підтримки артеріального тиску в нормі. При цьому слід постійно контролювати рівень тиску. Лікуючий лікар обов’язково порекомендує хворому скорегувати свій спосіб життя. Під цим маються на увазі певні фізичні навантаження і спеціалізована дієта, а хворим з надмірною масою тіла слід обов’язково контролювати.
Препарати при гіпертонії
У лікарів при призначенні гипертонику препарату є досить-таки багатий вибір. Ліки від гіпертонії, в залежності від їх медичного впливу, поділяються на кілька груп:
1. Судинорозширювальні препарати
Це лікарські засоби, які розслаблюють судинні стінки з метою розширення судинного просвіту, а, значить, і зниження тиску крові на судини. Безпосередньо при гіпертонії використовується міноксидил або гідралазин. Ліки цієї групи не мають особливого значення в терапії гіпертонічної, оскільки володіють деякими недоліками.
- По-перше, до судинорозширювальну препаратів досить швидко формується звикання, що веде до істотного зниження їх ефективності.
- По-друге, дана група медикаментів здатна викликати значні побічні реакції.
- По-третє, ці препарати сильно частішає серцебиття, що призводить до набряклості і постійним головним болям.
Ліки цієї групи зазвичай застосовуються до комплексної медикаментозної терапії сумісно з блокаторами та діуретиками. Призначаються вони тільки в особливо важких випадках, коли відсутня ефективність з боку інших препаратів.
2. Діуретики
Ці медикаменти мають сечогінну дію, змушуючи організм виводити надлишки рідини і солі. Вони полегшують роботу серця, знижуючи з нього надмірну при гіпертонії навантаження.
Для лікування високого тиску використовуються такі діуретики:
- Метолазон
- Политиазид
- Індапамід
- Хлорталідон
- Диукардин
- Амілорид
- Триамтерен
- Буметанид
- Фуросемід
- Верошпірон та ін.
Важливою складовою при використанні цих препаратів є дозування. Надмірне зловживання сечогінними препаратами призводить до проблем з потенцією, розладів сну, надлишку холестерину, сольових відкладів і підвищеної стомлюваності.
3. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (Інгібітор АПФ)
Ці препарати позбавляють можливості гормон ангіотензин-1 перетворитися в ангиотезин-2, який звужує судини і сприяє виділенню наднирковими ферменту, що затримує рідини і солі в організмі. Все це, як відомо, призводить до підвищення артеріального тиску.
Інгібітори АПФ:
- Моноприл
- Квадроприл
- Каптоприл
- Лізиноприл
- Престариум
- Еналаприл
- Моэксприл
- Раміприл та ін.
Ліки цієї групи, як правило, призначаються для лікування гіпертонії у випадках, коли пацієнт має схильність до патологій нирок або діабету.
4. В-блокатори
Бета-блокатори впливають на функцію симпатичної нервової системи, захищаючи серцевий м’яз від негативної дії адреналіну і подібних йому гормонів, полегшуючи тим самим роботу серця. Простіше кажучи, бета-блокатори надають кардіопротекторний ефект, тобто захищають серце.
Найчастіше призначаються:
- Тимолол
- Піндолол
- Небіволол
- Карведилол
- Атенолол
- Картеолол та ін.
На жаль, при всій ефективності ці препарати мають і протипоказаннями. Вони можуть викликати розвиток брадикардії і артеріальної гіпотензії, не рекомендуються вагітним.
5. Антагоністи кальцію
Блокатори кальцієвих каналів здатні сповільнювати проникнення кальцію (його іонів) з крові в клітини судин і серця, приводячи до його рівноваги. Порушення цієї рівноваги медицина вважає однією з багатьох причин розвитку гіпертонії. Популярні антагоністи кальцію:
- Амлодипін
- Фелодипін
- Верамапил
- Ніфедипін
- Леркамен
- Дилтіазем та ін.
Антагоністи кальцію володіють легким сечогінним ефектом і пригнічують вироблення інсуліну. Мають низку побічних реакцій, наприклад, гіпотензія, запори, брадикардія, периферичні набряки.
Зазвичай в терапії гіпертонічної використовуються кілька ліків, що мають різний механізм дії (комбінована терапія). Це дозволяє значно знизити можливі побічні прояви, що збільшує ефективність лікування.
