Володимир Олексійович Корнілов – коротко про біографію знаменитого віце-адмірала, героя оборони Севастополя.
Народився Володимир Олексійович в дворянській родині, що займає високе положення в суспільстві. Батько майбутнього флотоводця був губернатором спочатку Іркутська, а потім Тобольськ.
Корнілов з юності обрав морську кар’єру. Після успішного закінчення дворічної навчання в Морському кадетському корпусі випустився з нього мічманом у віці 17 років. Через кілька років після закінчення навчання, в 1827 році, брав участь у знаменитому Наваринській битві, в якому російські кораблі протистояли об’єднаному флоту Туреччини і Єгипту.
Цікавий факт – на одному кораблі з Корніловим перебували молоді офіцери – Істомін, тоді ще гардемарин і Нахімов, лейтенант. Через багато років вони втрьох будуть керувати героїчною обороною Севастополя, до самої своєї загибелі.
Володимир Олексійович Корнілов , коротко кажучи, бачив нагальну потребу в модернізації морського флоту Росії, і заміні вітрильних кораблів на парові. Для цього він був відправлений до Англії і керував там будівництвом замовлених урядом нових парових судів.
Отримавши звання контр-адмірала, Корнілов стає начальником штабу Чорноморського флоту. Розуміючи, що наближається загострення відносин з Туреччиною та її союзниками Англією і Францією, Корнілов посилено займається підготовкою Чорноморського флоту до війни, розпоряджається про будівництво нових судів, поповненні арсеналів. Але події розвиваються дуже швидко, і багато чого із задуманого реалізувати Корнілов не встиг – почалася Кримська війна.
На самому початку війни Корнілов на кораблі «Володимир» брав участь у першому в історії військово-морського флоту битві парових судів. В цьому бою турецький корабель був захоплений і отримав нове ім’я – «Корнілов».
Після розгрому турків у битві синопському Франція і Англія вступили у війну, і ця обставина поставила Севастополь під удар. Адмірал Корнілов спішно кріпив оборону міста за допомогою військового інженера Тотлебена. Севастополь і Чорноморський флот були блоковані втричі переважаючими силами коаліції. І хоча Корнілов пропонував почати останній бій з противником, на спільній нараді з оборони міста було вирішено затопити вітрильний флот Росії в бухті, щоб закрити ворогові доступу з моря до міста.
У жовтні 1854 року, при об’їзді робіт по зміцненню міста, під час розпочатого артобстрілу Севастополя, Корнілов отримав смертельне поранення в голову. Він був похований в місті, який захищав до самого кінця, і про який були його останні слова – Севастополі. Разом з ним пізніше були поховані останки його помічників, Нахімова та Істоміна, також загиблих при обороні міста.