Консультація для батьків, тема: «Вплив сімейного виховання на психічний розвиток дитини»
Автор: Бикова Ольга Іванівна – вихователь I кваліфікаційної категорії МДОУ «Дитячий сад «Золоте зернятко», с. Ніжинка Оренбурзького району Оренбурзької області.
Сім’я робить вирішальний вплив на формування особистості та психічне розвиток дитини. Спілкуючись з мамою і татом, братами і сестрами, дитина засвоює ставлення до світу, думає і говорить так, як думають і говорять в його родині. Ставши дорослим, він може свідомо не ухвалювати деякі риси своєї сім’ї, проте несвідомо все одно несе в собі манеру поведінки, мови, якості характеру, закладені сім’єю. Все це, стиль життя, унікальне з’єднання рис, вчинків і навичок, які в сукупності визначають маршрут руху дитини до його життєвим цілям.
Дошкільне дитинство – період інтенсивного психічного розвитку, появи психічних новоутворень, становлення важливих рис особистості дитини. Це період початкового формування тих якостей, які необхідні людині протягом усього подальшого життя. У дошкільному віці формуються не тільки ті особливості психіки дітей, які визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до всього оточуючого, але і такі, які являють собою «заділ» на майбутнє, такі як самооцінка та ін
На даній віковій ступені дитина набуває не тільки загальні для всіх дітей риси особистості, але і свої індивідуальні особливості психіки і поведінки, які дозволяють йому бути неповторною особистістю з власними інтересами, прагненнями, здібностями.
Складаються різного роду якісні освіти, такі, як особистісні властивості, психологічні структури об’єкта діяльності, спілкування і пізнання, інтенсивний процес соціалізації природних форм психіки, її психофізіологічних функцій, створюють реальні передумови для переходу до шкільного періоду життя. Дорослі багато в чому визначають своєрідність і складність психічного розвитку дошкільника, формуючи його, як особистість і психологічну готовність до подальшого життя.
Існує ряд факторів, які впливають на стиль сімейного виховання: особливості особистості батьків і форм їх поведінки; психолого-педагогічна компетентність батьків і рівень їх освіти; емоційно-моральна атмосфера в родині; діапазон засобів виховного впливу (від наказу до заохочень); ступінь включеності дитини у життєдіяльність сім’ї; облік актуальних потреб дитини та ступінь їх задоволення.
Питання впливу характеру взаємодії дорослого з дитиною на формування самооцінки дошкільника широко обговорюються у вітчизняній літературі. До теперішнього часу сформувалося переконання, що стиль дитячо-батьківських відносин в сім’ї є одним з основних факторів, що формують самооцінку дитини і особливості його поведінки. Найбільш характерно і наочно стиль дитячо-батьківських відносин проявляється при вихованні дитини.
Зміни у розвитку самооцінки дошкільника значною мірою пов’язані з розвитком пізнавальної і мотиваційної сфер дитини, його діяльності, зростання до кінця дошкільного віку інтересу до внутрішнього світу людей.
Я. Д. Коломинский вважає важливою складовою особистості дитини, її спрямованість, тобто систему провідних мотивів поведінки.
Мотиваційна сфера дитини активно розвивається в дошкільні роки. Якщо трирічний малюк діє здебільшого під впливом ситуативних переживань, бажань і, здійснюючи той чи інший вчинок, не віддає собі ясного звіту, навіщо і чому він його робить, то дії старшого дошкільника більше усвідомлені. Протягом дошкільного віку у дитини з’являються такі мотиви, яких не було в ранньому дитинстві. Істотний вплив на поведінку дошкільника починають надавати такі мотиви, як інтерес до світу дорослих, прагнення бути схожим на них, інтереси до нових інвестиціями видів діяльності (гра, ліплення, малювання, конструювання та ін), встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими в сім’ї, дитячому садку. Це робить дитини, особливо до кінця дошкільного віку, вельми чутливим до оцінок батьків і педагогів. Мотивом діяльності дошкільнят нерідко виступають і прагнення завоювати «прихильність», симпатію однолітків, які їм подобаються, користуються авторитетом у групі, і самолюбство, бажання самоствердитися, змагальні мотиви (бути кращим за інших, виграти, перемогти). Поведінка дітей нерідко визначається і пізнавальними, творчими, моральними мотивами (особливо в середньому і старшому дошкільному віці).
Отже, узагальнюючи вищесказане, можна визначити умови становлення виділених характеристик психологічного здоров’я дитини, причому умова позитивного впливу сімейного виховання на психічний розвиток дитини.
По-перше, сприяння формуванню активності дитини, яка в першу чергу необхідна для саморегуляції. Можна говорити про існування сензитивных періодів для розвитку того чи іншого виду активності (рухової, пізнавальної, комунікативної та ін). При цьому необхідно, щоб у сензитивный період активність дитини реалізовувалася в умовах спілкування і при відповідних способах організації навчання. Неадекватна ж організація життєвих структур блокує активність, знижує її рівень або надає їй іншу спрямованість.
По-друге, однією з найважливіших умов становлення психологічного здоров’я дітей є наявність досвіду самостійного подолання перешкод. Таким чином, поширена думка про необхідність повного емоційного комфорту є абсолютно невірним.
По-третє, необхідна всебічна підтримка розвитку рефлексії, коли дорослий спонукає дитину до розуміння себе, своїх особливостей і можливостей, причин і наслідків своєї поведінки.
По-четверте, надзвичайно важливо наявність ціннісної середовища в розвитку дитини, коли він отримує можливість бачити навколо себе ідеали, певні ціннісні устремління дорослих і відповідно визначати власні ціннісні пріоритети.
В цілому ж можна зробити висновок, що психологічне здоров’я формується при взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників, причому не тільки зовнішні фактори можуть переломлюватися через внутрішні, а й внутрішні фактори можуть модифікувати зовнішні впливи. І ще раз підкреслимо, що для психологічно здорової особистості необхідний досвід боротьби, увенчивающейся успіхом.
Скачати конспект консультації для батьків «Вплив сімейного виховання на психічний розвиток дитини»