Всі ми зустрічаємо весну з радістю. Втомившись від зимових холодів і сірості, ми просто прагнемо тепла і світла. Але ось багато батьків змушені зустрічати це прекрасна пора року у всеозброєнні, так як саме в цей період їх дітлахи з року в рік потерпають від нежитю і закладеності носа. Мами і тата нарікають, що їх чадо всю зиму проходило здоровим, а як тільки на вулиці стало тепло, розболілося. Вони годують малюка молоком з медом, чаєм з малиною, але довгоочікуваного полегшення, на жаль, не настає, І багатьом батькам навіть в голову не приходить, що всі ці мирні заходи, не тільки безсилі в даному випадку, але ще можуть і нашкодити. Але чому? А вся справа в тому, що у дитини не застуда, а алергічний риніт!
За останні п’ятдесят років захворюваність алергічних ринітів у дітей сильно зросла. На сьогоднішній день в деяких країнах світу від цієї хвороби страждає до 50% підлітків.
Як давно це захворювання відомо фахівцям?
Алергічний риніт — це запалення слизових оболонок носа, яке провокується впливом різних алергенів.
Коли людина, що страждає алергічним ринітом, так і іншими алергічними захворюваннями, дихає повітрям, в якому присутні повітряні алергени, а саме пилок, кліщі або цвіль, то слизова оболонка носоглотки запалюється. А відбувається це внаслідок вивільнення гістаміну, який провокується частками Ig E (імуноглобуліну Е), які, в свою чергу, активізуються для боротьби з алергеном. Саме з цього моменту дитинку починає турбувати сильне чхання, закладеність носа, виділення з носових ходів.
Алергічний риніт відомий людству з давніх часів. Це захворювання згадується ще в арабських літописах 9-го століття, а пізніше в європейських літописах 16-го століття.
Але уважно дослідити алергічний риніт все ж почали з 19-го століття. Сталося це тому, що збільшилася частота захворюваності. І пов’язано це було, в першу чергу, з індустріалізацією. Лікарі почали помічати, що швидко розвиваються країнах алергічний риніт став зустрічатися все частіше і частіше. Наприклад, найчастіше захворювання зустрічалося у Європі і Північній Америці.
Але тоді було ще далеко до ситуації, яка склалася в останні 50 років.
За останні п’ятдесят років захворюваність алергічним ринітом сильно зросла. На сьогоднішній день в деяких країнах світу від цієї хвороби страждає до 50% підлітків.
Серед інших алергічних захворювань алергічний риніт знаходиться на другому місці.
Як часто зустрічається це захворювання?
Згідно з дослідженнями ISAAC — це міжнародна методологія епідеміологічних досліджень алергічних захворювань і астми у дітей, алергічним ринітом страждає приблизно 10-20% дітей.
Взагалі, алергічний риніт — це загальносвітова проблема. Це захворювання значно впливає на життя хворого, заважає нормально працювати і вчитися. Якщо говорити конкретно про дітей, то у них риніт впливає на сон, на відвідування садочка чи школи, а значить, на подальший розвиток.
Крім того, люди, які страждають цим захворюванням, змушені купувати ліки, тобто, це ще й затратно. Це захворювання зустрічається у всіх країнах світу, у всіх етнічних групах, у всіх вікових групах.
Алергічний риніт — це хвороба 21 століття?
Безумовно! Це захворювання дуже поширене сьогодні, і кількість хворих неухильно зростає, не дивлячись на всі зусилля фахівців.
Згідно з деякими дослідженнями, алергічним ринітом страждає до 500 млн. населення земної кулі. І якщо раніше це захворювання частіше зустрічалося у розвинених країнах світу, то сьогодні воно настільки ж поширене і в країнах, що розвиваються.
З чим це пов’язано, що провокує захворювання?
В основі цього процесу лежить алергічна реакція, яка розвивається після потрапляння в організм алергену. І раніше вважалося, що всьому виною пилок квітучих рослин. Сьогодні ж ставлення до проблеми дещо змінилося. Зараз фахівці стверджують, що спровокувати алергічний риніт можуть і побутові алергени, а саме:
- пил в житлових будинках і бібліотеках;
- кліщі, що мешкають в домашнього пилу;
- цвілеві та дріжджові гриби;
- алергени комах;
- деякі продукти харчування;
- шерсть тварин;
- різні хімічні засоби, такі як фарби, лаки та багато іншого.
Яким буває алергічний риніт, як його класифікують?
Якщо відштовхуватися від часу року, то алергічний риніт можна розділити на інтермітуючий та персистуючий.
Інтермітуючий риніт — сезонний. Він проявляється не круглий рік, а лише в певний час. Про цій формі риніту кажуть, якщо симптоми алергії турбують менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів у році. Як правило, це алергія на цвітіння, на пилок дерев і трав.
Наприклад, рослини цвітуть не тільки навесні, але і влітку, і восени. І якщо у людини алергія на певну рослину, то риніт може дати про себе знати саме в той час, коли воно цвіте. Алергологи вже добре знайомі з цією проблемою, тому при алергічних пробах враховують, які алергени характерні саме для того чи іншого регіону.
А персистуючий риніт — цілорічний. Про цю формі кажуть, як правило, коли риніт проявляється більше 4 днів на тиждень або більше 4 тижнів у році.
Провокувати риніт може не тільки цвітіння, але і побутові алергени, які оточують нас постійно. До них можна віднести пилові кліщі, цвілі, комах, шерсть тварин та багато іншого, що може бути в будь-якому будинку.
І, до речі, в деяких випадках пацієнти самі можуть визначити провокуючі фактори риніту. Особливо, коли проблема полягає в контакті з домашнім вихованцем або пилу, яку розворушили під час прибирання.
Якщо говорити про тяжкості захворювання, то можна розділити на:
- легку форму, коли у пацієнта є лише незначні клінічні прояви хвороби, що не порушують денну активність і сон;
- середньої тяжкості, коли симптоми порушують сон пацієнта, перешкоджають роботі, навчанні, занять спортом, тобто якість життя істотно погіршується;
- важку форму, коли симптоми настільки виражені, що пацієнт не може нормально працювати, навчатися, займатися спортом або проводити дозвілля і спати вночі, якщо не отримує лікування.
Як батьки можуть запідозрити у своїх дітей алергічний риніт? На що варто звернути увагу?
Як правило він проявляється наступними симптомами:
- чханням, причому, часто нападоподібний;
- закладеністю носа, яка може посилюватися в нічний час;
- утрудненим носовим диханням;
- виділенням з носа прозорою водянистою слизу;
- свербінням в носі.
Часто діти, які страждають алергічним ринітом, виглядають особливо, у них набрякле обличчя (алергічна реакція на обличчі), червоні очі, спостерігається сльозотеча, темні кола під очима, і дихають вони переважно ротом.
Але найголовніше, що батьки обов’язково повинні звернути увагу на те, коли з’являються або посилюються ці симптоми. Так легше буде визначити, на що саме алергія у вашого малюка. Саме ці ваші спостереження допоможуть педіатра з постановкою діагнозу.
У чому різниця між застудою і алергічним ринітом?
По-перше, застуда, як правило, триває не більше тижня і найчастіше супроводжується ще й іншими симптомами, такими, як кашель або температура.
По-друге, слиз, що виділяється при простудних захворюваннях, каламутна, спочатку світло-сіра, а потім набуває жовтуватий або зеленуватий відтінки, а потім зникає зовсім.
Як здійснюється діагностика цього захворювання.
Без огляду фахівцем в даному випадку не обійтися. Справа в тому, що у дітей, наприклад, алергічний риніт може вести себе по-різному, не даючи всіх характерних проявів. Одні діти страждають від того, що у них чешеться носик. У інших, навпаки, спостерігається закладеність носа, виділення з носа, чхання. Проблема в тому, що у дітей всі ці прояви можуть бути не тільки при алергічному риніті, але ще і при вірусних інфекціях. Саме тому до діагностики алергічного риніту у дітей необхідно підходити особливо ретельно. Типові симптоми алергічного риніту: ринорея, чхання, утруднення носового дихання і свербіж часто поєднуються з очними симптомами, особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до пилкових алергенів.
Лікар обов’язково зверне увагу на наявність алергії у інших членів сім’ї, постарається виявити зв’язок між початком захворювання та сезоном, часом доби, контактом з побутовими та іншими алергенами, прийомом медикаментів, похибками і змінами в харчуванні.
Обов’язковими інструментальними дослідженнями є передня риноскопія. Серед додаткових інструментальних досліджень числяться рентгенологічне дослідження порожнини носа, комп’ютерна томографія порожнини носа, передня ріноманометрія, а також ендоскопічне дослідження порожнини носа.
Не менш важливо визначитися і з тяжкістю захворювання. Для цього існує певна шкала симптомів, а також спеціальні функціональні тести, які показують прохідність носових ходів. Є й інші методи, як біопсія, цитологія.
Остаточний діагноз виставляють тільки після зіставлення результатів обстеження з даними анамнезу захворювання.
