З появою в сім’ї дитини у новоспечених матусь і татусів з’являється не тільки величезна кількість приводів для радості, але і безліч питань. Особливо складними виявляються питання, що стосуються тих чи інших норм. Існує величезна кількість таблиць, в яких наводяться терміни, коли дитина повинен уміти виконувати ті чи інші дії. Але якщо з умінням тримати голівку, сидіти або ходити, як правило, всі тривоги, викликані відставанням від середньостатистичних норм, проходять через місяць-другий, то очікування, коли малюк заговорить, може розтягнутися на місяці, а іноді й роки.
Так все-таки, коли дитина повинна почати говорити? Однозначну відповідь в даному випадку дати складно, адже всі діти різні. Однак є усереднені показники:
7-10 місяців
У цьому віці дитина повинна вже, як мінімум, намагатися лепетати, тобто видавати щось на зразок «так-так-так», «ба», «ма», «ля», «дя» і так далі. Крім того, малюк повинен реагувати на мову дорослих і намагатися виконувати ті чи інші дії, чуючи певні слова, наприклад, плескати, почувши про ладушки або махати у відповідь на «поки-поки».
12 місяців
До цього віку дитина цілком здатний заговорити. У середньому, однорічні діти вимовляють від трьох до п’ятнадцяти слів. Причому враховуються не тільки повноцінні слова, але і «ма», що означає кішку, «ава», яким називають собаку, «купи», промовлене перед купанням та інші дитячі слівця. Втім, бувають і мовчуни, які не бажають вимовляти нічого. Варто звернути в цьому віці увагу на пасивний мовний запас. Навіть якщо маля мовчить, він повинен розуміти вже не менше п’ятдесяти, а краще ста слів. При цьому хто-то знає, що таке кубик, а хтось-що таке трактор, хто розуміє фразу «йдемо їсти», а хтось наполегливо її ігнорує, але роздягається, почувши слова «підемо купатися».
24 місяці
До цього моменту вважається нормою не менше п’ятдесяти слів та уміти будувати з них найпростіші пропозиції, виду «мама, дай», «баба», «кидай м’ячик», «дай пити». Втім, це нижня межа норми. Як правило, до двох років діти кажуть краще. Крім того, у них вже сформований величезний пасивний запас слів.
30 місяців
У цьому віці дитина використовує у мовленні не менше двох сотень слів, причому, якщо раніше це були в основному іменники, дієслова і займенники, то тепер до них додаються прикметники. Малюк повинен знати всіх родичів, вимовляти імена, знати власне ім’я, наслідувати тваринам, намагатися ставити прості запитання.
36 місяців
У нормі трьохлітки вже повинні говорити так, щоб незнайомий чоловік зміг зрозуміти більшу частину сказаного дитиною. Пропозиції повинні бути пов’язаними і складними. У цьому віці щодня малюк вимовляє безліч нових слів.
Однак, варто пам’ятати, що всі діти індивідуальні. І якщо одинадцять місяців читає вірші, а інший знає тільки два слова, це ще не привід записувати неговіркого малюка в відстаючі. Але не варто впадати і в іншу крайність, вважаючи, що якщо два роки дитина не говорить нічого, а лише лепече, то це просто особливість розвитку. Так, це може бути нормою, але краще на всяк випадок проконсультуватися з фахівцями.
Від середніх норм діти можуть відставати на три-п’ять місяців в залежності від здоров’я, темпераменту, соціальних та інших факторів, тому якщо у два роки дитина не знає належних йому п’яти десятків слів, варто трохи почекати. Але якщо до двох з половиною років він як і раніше не може вимовити більше двадцяти, хоча б, найпростіших слів, це привід відвідати лікаря. Пам’ятайте, що чим раніше виявляються проблеми, тим легше їх усунути.
Відставати в мовному розвитку дитина може з-за хвороб, порушення кровопостачання головного мозку, затримки у загальному розвитку, проблем зі слухом або мовним апаратом, аутизмом та іншими відхиленнями. Втім, такі діагнози зустрічаються рідко.
Найчастіше діти не говорять не з-за відхилень у розвитку, а внаслідок того способу життя, який ведуть вони і батьки.
Раніше починають говорити малюки, яким багато читають. Причому, починати читання книжок дитині потрібно задовго до року. А ось часте сидіння перед телевізором здатне уповільнити розвиток мовлення.
Чим більше спілкуються з малюком, тим швидше він заговорить. На жаль, багато батьків припускаються помилки, вважаючи, що зовсім маленька дитина нічого не розуміє, значить розмовляти з ним безглуздо. Але це не так. По-перше, коли дорослі розмовляють з дитиною, у нього формується пасивний словниковий запас. А по-друге, дивлячись на обличчя дорослих, коли ті з ним розмовляють, дитина наслідує міміці і артикуляції, що вкрай важливо для розвитку мовного апарату.
Трохи відстають від однолітків у балакучості діти з укороченою вуздечкою під язиком. Якщо це відставання стає сильним, варто підрізати вуздечку.
Занадто активні діти можуть почати говорити пізніше. У них емоції б’ють через край, і діти просто не встигають виявляти все словами. Також і надмірно тихі і спокійні малюки можуть почати говорити пізніше однолітків. Їх все влаштовує, і немає необхідності когось кликати або чогось просити.
Часто пізніше кажуть діти, які розуміють і без слів. Наприклад, якщо мама вгадує всі бажання малюка, йому просто нема чого викривати їх у слова. Або якщо дитина звикла всього добиватися криком. Варто закричати, дивлячись на олівці, і їх тут же несуть. Навіщо тоді говорити «дай» або називати якось самі олівці? Часто відстають у мовному розвитку діти, у яких є старші брати і сестри, які розуміють їх і без слів. Також пізно починають говорити близнюки.
Факторів, що впливають на затримки в розвитку мови ще чимало. Серед них і пізній перехід до твердої їжі, і часті хвороби, і нерозвиненість дрібної моторики, і багато інших причин.
Головне – займатися з дитиною, не пускати все на самоплив, побільше спілкуватися з дитиною, розвивати дрібну моторику, читати книжки постійно показувати і називати різноманітні предмети. І тоді ваша дитина обов’язково говоритиме так, що ви часом будете сумувати за тими часами, коли цей навик не був освоєний їм.
А поки подивіться відео про те, як можна навчити малюка говорити:
Автор: Марина Кришталь
