Конспект інтегрованого заняття з художньої літератури і колективної аплікації в середній групі, тема «Казки дідуся Корнія»
Автор: Давидова Світлана Олексіївна, вихователь-методист вищої категорії.
Програмне зміст:
Познайомити дітей з життям і творчістю К. І. Чуковського. Вчити розуміти гумор його творів. Згадати знайомі твори цього автора. Словник: познайомити дітей зі значенням слова «плутанина», «перекладач». Вправляти в звуконаслідування, чіткому проголошенні звуків в складах. Закріплювати навички обережного наклеювання готових зображень на загальному аркуші. Розвивати мислення, слухове сприйняття, почуття рими. Виховувати інтерес до літератури.
Обладнання:
Картинки з зображенням дивовижних тварин. Квитки – роздавальні картки із зображенням птахів, звірів і т. п., чиїм звучанням можна наслідувати. Портрет К. І. Чуковського, книги з його творами та ілюстрації до них. Дидактичний посібник для дихальної гімнастики «Палаюче море». Аркуш паперу для колективної аплікації з намальованим на ньому деревом, вирізані картинки для наклеювання, обладнання для аплікації.
Попередня робота:
Читання творів К. І. Чуковського. Перегляд м/ф за мотивами творів К. І. Чуковського. Розучування напам’ять англійської народної потішки «Дженні».
Хід заняття:
– Хлопці, сьогодні ми з вами вирушаємо у гості до Корнія Івановича Чуковського. Він був веселою людиною і любив жарти. Тому, щоб потрапити до нього в гості необхідно отримати жартівливий квиток. Погляньте на ці картинки і відгадайте, на яких знайомих вам звірів, птахів чи комах схожі ці істоти.
Дидактичний вправа «Зоопутаница»
Тепер, коли ви отримали квитки, проходите і розташовуйтеся зручніше.
Погляньте на портрет. На ньому зображений Корній Іванович Чуковський. Який ласкавий і веселий у нього погляд. Він дуже любив дітей і складав для них казки та вірші. За це його називали «дідусь Корній» – по імені, або «дідусь Чуковський» – за прізвищем. Корній Іванович Чуковський спочатку писав для дорослих. Він писав статті для газет і журналів, книги. А потім почав складати казки для свого маленького сина. І виходило так здорово, що не тільки його синок, а всі діти полюбили ці казки. А які казки дідуся Чуковського ви знаєте?
Відповіді дітей: «Муха-Цокотуха» «Крадене сонце», «Тараканище» «Плутанина» «Айболить» Телефон «Федорина горі» «Бармалей» «Диво-дерево» Крокодил» «Мойдодир». (Вихователь говорить назви невідомих дітям казок і обіцяє скоро познайомити з ними.)
Чуковський любив тварин, тому в його казках завжди багато звірів, птахів, комах. Давайте згадаємо деяких з них. (Діти називають, якщо можуть, вихователь наводить їх на думку рядками з казок або питаннями типу: «Згадайте героїв казки «Муха-Цокотуха»). А ще Корній Іванович їздив в Англію. Тому він добре знав англійську мову і перекладав з англійської мови, який нам незнайомий, російська – добре нам знайомий мову. Таких людей, які перекладають з однієї мови на іншу, називають перекладачами. Давайте повторимо це слово – «перекладач» і запам’ятаємо його. Всім англійським дітям знайома потешка «Gilly Silly Jarter» («Джиллі Сіллі Джартер») . А коли дідусь Коренів переклав її на російську мову, ми теж змогли з нею познайомитися. Вона нам знайома під назвою «Дженні». Хто може розповісти напам’ять цю потешку?
Розповідання напам’ять віршики
«Дженні»
Дженні втратила туфлю,
Довго плакала, шукала.
Мельник туфельку знайшов
І на млині смолол.
Оригінал:
(Можна показати дітям написаний оригінал потішки.)
Gilly Silly Jarter,
She lost her garter,
In a shower of rain.
The miller found it,
The miller ground it,
And the miller gave
It to Silly again.
А зараз пограємо. А буду читати уривок з казки дідуся Чуковського, а ви будете підказувати мені слівця. А якщо згадайте назву цієї казки, обов’язково скажіть. Виберіть серед ілюстрацій ті, які намальовані саме до цієї казці.
Дидактична гра «Підкажи слівце»
А з ним і зайчиха-мати
Теж пішла танцювати.
І сміється вона і кричить:
«Ну, спасибі тобі, … (Айболить)!»
«Айболить»
А за нею вилки,
Чарки та пляшки,
Чашки та ложки
Скачуть по … (доріжці).
«Федорина горі»
Підійшов Ведмідь тихенько,
Толканул його легенько:
«Кажу тобі, лиходій,
Виплюнь сонечко … (скоріше)!»
«Крадене сонце»
Раптом звідкись летить
Маленький Комарик,
І в руці його горить Маленький … (ліхтарик).
«Муха-Цокотуха»
А потім зателефонували зайчатки:
– Можна надіслати … (рукавички)?
А потім зателефонували мавпи:
– Надішліть, будь ласка, … (книжки)!
«Телефон»
Раптом з маминої із спальні,
Кривоногий і кульгавий,
Вибігає умивальник
І качає … (головою).
«Мойдодир»
Але одного разу вранці
Прискакала кенгуру,
Побачила вусаня,
Закричала зопалу:
«Хіба це велетень? (Ха-ха-ха)
Це просто … (тарган)! (Ха-ха-ха)
«Тараканище»
Чистомовки
Він-він-він – у мене задзвонив телефон.
Ыр-ыр-ыр – любить воду Мойдодир.
Іл-іл-іл – Крокодил сонце в небі проковтнув.
Ца-ца-ца – нині Муха-Цокотуха іменинниця.
Іт-іт–іт – добрий лікар Айболить.
Динамічна пауза «В гості»
У різних кутах групової кімнати розміщені картинки із зображенням героїв казок Чуковського (Мойдодир, Федора, Муха-Цокотуха, Айболить). Діти підходять до них у відповідності з текстом і за показом дорослого виконують руху (пружинка, ковырялочка, кружляння, притопы).
В гості до Мойдодир
Всі мерщій поспішайте,
Разом з Мойдодиром
Весело танцюйте.
Ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля.
В гості до Федорі
Всі мерщій поспішайте,
Разом з Федорою
Весело танцюйте.
Та-Та-та-та-та-та-та.
В гості до Цокотухе
Всі мерщій поспішайте,
Разом з Мухою
Весело танцюйте.
Па-па-па-па-па-па-па.
В гості до Айболиту
Всі мерщій поспішайте,
Разом з Айболитом
Весело танцюйте.
Ну-ну-ну-ну-ну-ну-ну.
Хлопці, а зараз сядьте як вам зручно і приготуйтеся слухати саму цікаву казку Корнія Івановича Чуковського. У цій казці він жартівливо все переплутав. Кішки там хрюкають, море горить, а пожежники гасять його пирогами. Загалом все заплутано-переплутано. А казка так і називається «Плутанина».
Читання казки «Плутанина»
Замяукали кошенята:
“Нам набридло нявкати!
Ми хочемо, як поросята,
Хрюкати!”
А за ними і каченята:
“Не бажаємо більше крякати!
Ми хочемо, як жабенята,
Квакати!”
Свинки замяукали:
Няв, няв!
Кішечки захрюкали:
Хрю, хрю, хрю!
Качечки заквакали:
Ква, ква, ква!
Курочки закрякали:
Кря, кря, кря!
Горобчик прискакав
І коровою замукав:
Му-у-у!
Прибіг ведмідь
І давай ревти:
Ку-ка-ре-ку!
Тільки заїнька
Був хороший:
Не нявчав
І не рохкала –
Під капустою лежав,
По-заячі лопотал
І нерозумних звірят
Умовляв:
“Кому велено чірікать –
Не мурлыкайте!
Кому велено муркотіти –
Не цвірінькати!
Не бувати вороні коровою,
Не літати жабенят під хмарою!”
Але веселі звірята –
Поросята, ведмежата –
Пущі колишнього пустують,
Зайця слухати не хочуть.
Риби по полю гуляє,
Жаби по небу літають,
Миші кішку зловили,
В мишоловку посадили.
А лисички
Взяли сірники,
До моря синього пішли,
Море синє запалили.
Дихальна гімнастика «Палаюче море»
Візьміть в руки іграшки «Палаюче море». Чим сильніше ви будете дути, тим сильніше буде розпалюватися вогонь.
Море полум’ям горить,
Вибіг з моря кіт:
“Гей, пожежники, біжіть!
Допоможіть, допоможіть!”
Довго, довго крокодил
Море синє гасив
Пирогами, млинцями,
І сушеними грибами.
Вдавалися два курчонка,
Поливали з барильця.
Припливали два йоржа,
Поливали з ковша.
Вдавалися жабенята,
Поливали з цебра.
Смажать, тушкують – не погасять,
Заливають – не заллють.
Тут метелик прилітала,
Крильцями помахала,
Стало море тьмяніти –
І згасло.
Ось зраділи звірі!
Засміялися й заспівали,
Вушками заплескали,
Ніжками затопали.
Гуси почали знову
По-гусячого кричати:
Га-га-га!
Кішки замурлыкали:
Мур-мур-мур!
Птахи зачирикали:
Чик-чирик!
Коні заіржали:
І-і-і!
Мухи зажужжали:
Ж-Ж-Ж!
Квакають жабенята:
Ква-ква-ква!
А каченята крякають:
Кря-кря-кря!
Поросята хрюкають:
Хрю-хрю-хрю!
Мурочку заколисують
Милу мою:
Баюшки-баю!
Баюшки-баю!
Запитання за змістом:
Яка подія сталася у цій казці?
Хто не нявчав і не рохкала, а був паинькой – значить слухняним?
Чому крокодил не зміг згасити море?
Хто ж допоміг загасити море?
Що вам сподобалося найбільше? Як треба колисати Мурочку – так ласкаво називають дівчинку Машу?
У кожного з вас є квиточки. Не показуйте один одному, що на них зображено. Ми спробуємо це відгадати. Вимовте голосом звуки, які видає те, що намальовано на вашому квитку.
Звуконаслідування
Наше заняття підходить до кінця. На пам’ять про нього, я хочу запропонувати вам виконати аплікацію «Чудо-дерево». Кожен з вас наклеїть на гілку цього Чудо-дерева один предмет. Так-так, ні листочок, ні квіточка. Адже Диво-дерево придумав великий жартівник – Корній Іванович Чуковський. Поки ви будете акуратно наклеювати картинки, я прочитаю вам казку «Чудо-дерево». Колективна аплікація «Чудо-дерево». Читання казки «Чудо-дерево».
Скачати конспект заняття “Казки дідуся Корнія”