Як і всі інші держави Стародавньої Месопотамії, Вавилон часто воював, в результаті його межі Вавилонського царства постійно змінювалися. Традиційно Виявлений називають землі навколо міста Вавилон, який вийшов на політичну арену Стародавнього світу наприкінці 19 століття до н. е. При цьому поселення на цьому місці існували вже давно. Місто в низов’ях Євфрату, на його західній стороні, існував, за шумерськими записів, ще в 24 столітті до н. е.., проте тоді він носив назву Кандигирра. З приходом племен амореев і розвалом аккадском-шумерської держави місто або змінив назву, або був знищений.
Так чи інакше, а Вавілонське царство завжди асоціювалося безпосередньо з містом Вавилон і невеликими територіями навколо нього, у які входили міста Сиппар і Кіш. Такими територіями Вавилон мав у 1792 році до н. е.., проте з приходом царя Хаммурапі Вавилон заволодів чи не всім Межиріччям. У ранній період існування Вавілонське царство займало землі у південних регіонах Межиріччя, у місці, де ріки Тигр і Євфрат сходилися максимально близько. Землі ці не були сприятливими для землеробства, тільки використання розгалужених іригаційних систем дозволило вирощувати тут зернові культури у великих кількостях.
Використовуючи дипломатію, підбурюючи своїх ворогів один з одним, і зраджуючи колишніх союзників, Хаммурапі захоплювали місто за містом. Карта Вавилонського царства до 1750 році до н.е. включала в себе ассирійські землі на півночі – міста Ніневія і Ашшур. Вавілоняни піднялися до цих міст вгору за течією річки Тигр. У той же час Вавилону дісталися землі вгору за течією річки Євфрат, аж до міста Марі. Також були захоплені всі землі вниз за течією великих річок, аж до Перської Затоки. До складу Вавилонського царства тоді входили такі великі міста як Ур, Лагаш і Урук.
Ситуація змінилася з приходом касити, які в 16 столітті змінили династію амореев, і запанували у Вавилоні. В цей же час Ассирія зуміла звільнитися з-під влади Вавилону, і протягом довгого часу ці дві держави постійно воювали один з одним. У 13 столітті до н.е. Кордону Вавилонського царства пролягли трохи північніше міста Сиппар, і розширилися на північний схід. Зі сходу розташувалося царство Елам, найбільшим містом в якому вважалися Сузи. До цього цар Улама-Бурариаш, встановивши мир з Ассирією, захопив Приморське царство, розташоване на берегах Перської затоки. Однак періодом ослаблення ассірійського царства внаслідок вторгнення племен арамеїв Вавилону скористатися не вдалося, так як він вступив у тривалий конфлікт з царством Елам. Війна велася з перемінним успіхом, захопити один одного ці держави не могли, так як місцеве населення відразу ж спалахувало повстанням, як було і в Вавилоні, і в Сузах. Однак остання перемога Вавилона надовго послабила Елам, але в державі почалися міжусобиці. Чим і скористалася зміцніла на той час Ассирія.
У період з 10 по 7 століття до н. е. на території Вавилона залишалися гранично малими, і велику частину часу перебували під постійним контролем Ассирійської імперії. По суті, Ассирії належало всі території Вавилона. Періодично в ньому спалахували повстання, і місто навіть виходив з-під влади ассирійців, проте всякий раз повстання придушувалися. Схожа ситуація спостерігалася і в Елам. У 728 році до н. е. було придушене одне з найбільш тривалих повстань вавілонян, а на початку 6 століття після нового повстання столиця Вавілонії була практично повністю зруйнована.
Лише після смерті Ашшурбаніпала вавілонянам удалося стати на ноги. Вони повернули собі ті ж землі, які належали їм у 13 столітті до н.е., а Елам виступив в союзі з Вавилоном. Почалася затяжна війна, і невідомо, як би зважився її результат, якщо б мідійці не завдали раптовий удар в саме серце Ассирії. Після остаточного падіння держави ассирійців у 605 році до н. е.., і під час правління Навуходоносора II кордону Вавилонського царства неймовірно розширилися. Належні вавилонянам землі простяглися вздовж усієї течії річок Євфрат і Тигр, лише починаючи з серединного Межиріччя, східним берегом Тигра вгору за течією володіли мідійці. Вавілоняни вперше вийшли до узбережжя Середземного моря. У спадок від Ассирії їм дісталися міста Гази і Єрусалим, а під час правління Навуходоносора II території розширилися ще більше. Вавілоняни впритул підійшли до корінних територій єгиптян, і зайняли землі вздовж східного узбережжя Червоного моря.
Втім, як тільки Навуходоносор II помер, у країні почалися міжусобиці. Тим часом на сході посилилася Перська імперія, поглинувши всі землі на схід від Межиріччя, тому було цілком природно, що Кір II почав війну проти Вавілонії, досить швидко увійшовши в її столицю і поклавши кінець незалежності Вавилонського царства.