Кавказька Албанія – одна з держав старовини. Це рабовласницька держава займало значну частину Східного Закавказзя, до його складу входили землі в пониззі річки Кури. Столицею цієї держави був місто Кабалака, саме тут знаходиться один з районів сучасної держави Азербайджан. Про жителів цієї держави згадували стародавні історики Арріан і Пліній старший. З їх записів випливає, що в 4 столітті до н. е. албанці (їх не варто плутати з сучасними албанцями, що живуть в Європі – це різні народи) перебували в залежності від Персії. З цим пов’язують наявність їх військ у складі армії Дарія III, якого розгромив Олександр Македонський у битві при Гавгамелах в 331 році до н. е.
Також відомо, що Велика Вірменія і Кавказька Албанія вели спільну боротьбу проти римлян до I століття до н. е.., в ті роки, коли цар Тігран II розширив свої володіння до Єгипту за рахунок імперії Селевкідів, а римські полководці Лукулл і Помпей здійснили свої походи у Закавказзя. Після цього римляни зацікавились Кавказької Албанії. Історик Страбон стверджував, що албанці проживали між володіннями племен іберів і Каспієм, і ділилися вони на 26 племен. Місцеві жителі були хліборобами і скотарями, а також займалися виноробством. Ремесла тут також були добре розвинені, особливо гончарне і ювелірне справа.
У 4 столітті н.е. в ці землі прийшло християнство, яке було прийнято правителем Урнайром. Більше того, до 8 століття тут існувала власна автокефалія. У 3-5 століттях Кавказька Албанія піддавалася набігам перської імперії під династії Сасанідів. Метою персів був Чола – найважливіший торговельний шлях в регіоні. В середині 5 століття албанці та інші місцеві народи об’єдналися з Вірменією в боротьбі проти Сасанідів, однак ці землі все одно були захоплені. Держава було скасовано в 461 році. До кінця 5 століття албанцям вдалося відновити свою державу, однак вже в 6 столітті воно знову було знищено.
Повторна спроба відновити незалежність мала місце у 7 столітті, коли імперія Сасанідів здригалася під ударами Арабського халіфату. Албанія Кавказька і в майбутньому багато разів намагалася звільнитися з-під влади загарбників, поки, нарешті, вірменські правителі не стали наступниками державності тут, після чого це держава більше не піднімалося в якості самостійної територіальної одиниці.