Короткий зміст:
- Корисні властивості груздів
- Шкоди та протипоказання груздів
- Де збирати грузді
- Як відрізнити справжні грузді від помилкових
На Русі грузді здавна вважали одними з кращих грибів. Їх збирали чи не возами, а засолювали цілими бочками. Європейці такої любові до даних грибів не поділяли, а в деяких регіонах їх визнавали абсолютно непридатними в їжу.
Грузді відносяться до сімейства сыроежковых. Від інших грибів їх відрізняє воронкоподібна капелюшок, а також досить висока щільність і вага. Існує чимало видів груздя – це білий, чорний, дубовий, жовтий, осиковий і т. д. Найбільш смачним і ароматним серед усіх них вважається справжній.
Корисні властивості груздів
Головна цінність груздів полягає у високому вмісті білка. У цих грибочках його навіть більше, ніж в яловичині і курячому м’ясі. Причому білок, що міститься в них, засвоюється організмом дуже добре. Крім нього грузді багаті тіаміном, аскорбіновою кислотою та рибофлавіном. Є вони ще і єдиним продуктом нетваринного походження, що містить вітамін D. Це властивість груздів дуже може згодитися вегетаріанцям. Разом з цим грузді чудово насичують і дарують тривале відчуття ситості.
Ще однією перевагою груздів є те, що вони не призводять до підвищення рівня глюкози. У зв’язку з цим їх без побоювань можна їсти діабетикам. Охочим схуднути також рекомендується споживати осикові, жовті, чорні або білі, грузді. Користь грибів в цьому випадку полягає в їх здатності виводити токсини, а завдяки сечогінній дії, надлишки рідини.
Використовує грузді і народна медицина. Регулярне споживання благотворно впливає на нервову систему. З допомогою таких грибів можна запобігти депресії та нервозы, знизити ймовірність виникнення стресів. Допомагають грузді і лікуванні деяких хвороб. Найбільш часто народна медицина використовує їх при таких захворюваннях як уролітіаз, жовчнокам’яна хвороби, емфізема легенів.
Грузді здатні надавати антибактеріальний ефект, тому їх рекомендується споживати в сезон епідемій. Ці чудові гриби зміцнюють слизові оболонки бронхів і легенів, не дають розмножуватися паличок Коха. Саме тому перцеві грузді, користь яких визнана навіть офіційною фармацевтикою, використовують для виготовлення препаратів від туберкульозу.
Ще одним цінним властивістю наділяють грузді, що містяться в них біологічно активні речовини, здатні попереджати утворення в нирках солей сечової кислоти. Завдяки цьому такі грибочки можна використовувати в лікуванні сечокам’яної хвороби. Для виведення каменів знавці народної медицини рекомендують споживати грузді трохи підсмаженими. Варто включати в раціон і при ішемії, в цьому випадку рекомендується з’їдати по сто грам грибів в день.
Окремо варто відзначити користь засолених груздів. Після проходження процесу бродіння, вони знаходять високу ферментну активність, протисклеротичні та протизапальні властивості. Завдяки цьому такі грузді покращують діяльність ШЛУНКОВО-кишкового тракту і очищають судини. Споживати їх рекомендується в середньому по 250 грамів тричі на тиждень.
Можна використовувати грузді і зовнішньо. Спиртова настоянка з них позбавляє від прищів і запалень, а також сприяє загоєнню тканин. Існують відомості, що груздь навіть здатний виводити бородавки. Для цього шматочок солоного або свіжого гриба необхідно на ніч накласти на проблемне місце і закріпити пов’язкою. Якщо таку процедуру робити щодня, через тиждень бородавка зійде.
Шкоди та протипоказання груздів
Грузді на відміну від всім відомих печериць, які можна їсти навіть сирими, умовно-їстівні гриби. Звичайно, це не означає, що вони отруйні, просто їх необхідно 
правильно обробляти перш, ніж приступати до приготування. Після збору грузді потрібно обов’язково вимочіть протягом двох-трьох діб, при цьому воду бажано змінювати тричі або мінімум двічі в день. Для вимочування можна використовувати чисту холодну або підсолену воду. В результаті такої обробки з грибів піде гіркоту, і виведуться всі токсичні речовини. Після цього їх рекомендується проварити хвилин двадцять, а після цього готувати на свій розсуд.
Грузді, користь і шкоду яких сьогодні вже добре вивчені, фахівці не рекомендують споживати при гострих запаленнях ШЛУНКОВО-кишкового тракту, від них варто відмовитися при захворюваннях печінки, виразки ШКТ, панкреатит. Так як грузді, втім, як і будь-які інші гриби, вважаються досить «важкою» їжею, протипоказанням до їх вживання також є гастрит, особливо в знаходиться в стадії загострення, харчові розлади, а також дитячий вік до шести років.
Гриби грузді, шкоди можуть завдати, якщо вони зібрані поблизу жвавих доріг і в забруднених зонах, оскільки мають здатність накопичувати шкідливі речовини ззовні.
Де збирати грузді
Зустріти грузді можна як листяних, так і в змішаних лісах Білорусії та Росії. У Росії вони ростуть в основному в північних частинах, Середньому і Верхньому Поволжі, західному Сибіру, Уралі, а от на півдні побачити їх практично неможливо. Якщо ви ще не знаєте, де збирати грузді, загляньте в березові і змішані з березовими деревами лісу. Найчастіше там можна зустріти груздь справжній. Також такі грибочки ростуть сосново-березових і з липовими підлісками лісах. Зустріти їх можна в діброві і осиннике.
Грузді воліють чорноземний, з гниючими листям, вологий грунт. На піщаній ж грунті ви їх навряд чи зможете знайти, оскільки вона не тримає вологу. Шукати грузді стоїть в тіні дерев, особливо під березами, біля пнів і на галявинах з невисокою травою. Але врахуйте, такі гриби добре «маскуються». Тому при їх пошуках завжди звертайте увагу на горбки, утворені опалим листям. Щоб постійно не нахиляться для перевірки кожного підозрілого місця, варто знайти міцну гілочку і нею відкидати підняті листя.
Коли ви знайдете один груздь, не потрібно відразу ж йти, краще озирніться навколо, цілком імовірно, що вам вдасться відшукати ще чимало грибів, оскільки грузді частіше ростуть не поодинці, а цілими групами.
Однак потрібно знати не тільки де, а й коли збирати грузді. Кожен вид даних грибів має свій термін плодоношення, однак в основному їх збирають, починаючи з кінця липня по вересень. Ростуть грузді краще всього після частих, але не надто сильних дощів. Звичайно, після проливних такі гриби теж з’являються, проте вони дуже швидко зникають. Влітку, в суху погоду знайти грузді ви не зможете. Краще всього їх збирати на початку осені, коли вранці лягає на траву роса.
Як відрізнити справжні грузді від помилкових
Білі грузді
Отруйних двійників у груздів не є. Схожі на нього гриби володіють неприємним смаком, здатні викликати лише діарею, рідше нудоту і блювоту. Помилкові грузді до галюцинацій, а тим більше до летальних наслідків не приведуть.
Як говорилося раніше, існують різні види груздів, вони відрізняються відтінком і розмірами. Найбільш смачним і досить поширеним вважається справжній або білий груздь. Він має сильний фруктовий аромат, світлу жовтувате або молочно-білий капелюшок, вдавленную всередині, на дотик вона слизова і мокра. Нерідко на ній видно концентричні світлі круги.
Краї капелюшки облямовані бахромою, у молодих грибів опущені і загинаються всередину, у більш старших – мають воронкоподібну форму. Ніжка груздя відносно коротка (не більше 6 див.), всередині – порожня. Його м’якоть м’ясиста і щільна, при розламуванні з неї виділяється молочний сік, який при контакті з повітрям набуває жовтий колір. По мірі дорослішання хрящ стає жовтішим.
Скрипуны
Найчастіше груздь можна сплутати зі скрипунами. Вони також умовно-їстівні, після вимочування їх теж можна готувати, а потім вживати в їжу. Однак помилкові білі грузді мають набагато меншу харчову цінність і значно поступаються цим за смаком. Ці два види грибів зовні дуже схожі. Але є в них і відмінності.
Скрипун має також світлу капелюшок, вдавленную межах, проте вона не облямована, а пластинки під нею темно-жовті, при розламуванні м’якоті, що виділився сік швидко набуває червоно-коричневий відтінок. Головною відмінністю цього гриба є скрипучий звук, який він видає при терті зубів або вологого леза ножа про капелюшок.
Груздь перцевий
Грузді перцеві нерідко називають також помилкові грузді. Як відрізнити їх від справжніх? Перш за все, їх вершково-білі капелюшки сухі і не мають по краю підвернути «узлісся». При розламуванні м’якоть перцевого груздя рясно виділяє молочний сік, який швидко стає оливково-зеленого або синього кольору.
Проте характерною особливістю цього гриба вважається досить гострий перцевий смак, позбутися якого можливе лише після ретельного вимочування. Груздь перцевий також є умовно-їстівними, тому навіть якщо ви переплутаєте з цим, отруєння вам не загрожує.
З іншими видами груздів, можна сплутати груздь камфорний або, як його ще нерідко називають, молочні судини камфорний. Небезпека такого гриба полягає в його здатності накопичувати багато мускатних речовин, які можуть зберігатися навіть після обробки. Такі речовини при надходженні в стравохід нерідко викликають отруєння. Зовні молочні судини камфорний можна відрізнити за коричневою капелюшку, яка може бути як досить світлих відтінків, так і темних з фіолетовим відливом.
На нижній частині розташовуються жовто-кремові пластинки. Після розлому м’якоть капелюшки швидко набуває темний колір, молочний сік, який при цьому колір не змінює. Відмінною рисою млечника камфорного можна вважати характерний запах, щоправда, у зрілому віці він трохи слабшає і стає схожим на аромат стиглого кокоса. Точно визначити такий гриб можна й іншим способом – натиснути на його капелюх пальцем, після цього на місці натискання повинно виникнути бура пляма, має насичений золотисто-коричневий відтінок. На щастя, зустрічається камфорний груздь не так вже й часто.
Правильна обробка виключає гостру необхідність шукати в груздях ознаки несправжніх, оскільки помилковими в такому випадку ви навряд чи отруїтеся. Однак якщо в знайдених грибах вас щось бентежить (колір на зламі, запах, вік) вчасно відмовтеся від них, так ви захистите себе від будь-яких, нехай навіть і невеликих ризиків.
