Гречка посівна (Fagopirum sagittatum). На Русі гречку величали травою богатирської… У статті описані походження та історія культури. Досвідчений вченого-агроном дає поради по вирощуванню і догляду, збирання та заготівлі сировини. Докладно розповідає про застосування гречки в різних галузях промисловості.
Опис рослини
Гречка посівна — трав’янистий однорічник висотою 50 – 150 см сімейства гречаних. Корінь стрижневий, сільноветвістий біля кореневої шийки і слаборозвинений на глибині. Стебла голі, ребристі, гіллясті, червоно-зелені. Листя серцевидно-трикутні або стріловидні, нижні на довгих черешках, верхні майже сидячі.
Квітки білі, блідо-рожеві, рожеві або червоні, з медовим запахом, розташовуються на довгих пазушних квітконосах в щитковидних верхівкових суцвіттях. Віночок з п’яти пелюсток, тичинок 8, маточка з 3 стовпчиками, причому у одних рослин стовпчик вдвічі довше тичинок, в інших – вдвічі коротше їх. Плоди – тригранні горішки, з гладкими гранями і ребрами, коричневі, чорні або сірі. Маса 1000 насіння 15 – 40 г, у більшості сортів – 20 – 25 р.
Походження та історія культури
Батьківщина гречки – Індія, Гімалаї. Вирощувалась стародавніми народами Індії, Китаю. Поява гречки в Європі і на Русі одні дослідники пов’язують з нашестям татаро-монгольських племен у кінці XII – початку XIII ст. У той же час археологічні розкопки встановили, що гречка вирощувалась в пониззі Дону в I – II ст. н. е. на території Харківської та Гродненської областей – у X – XI ст., тобто значно раніше татарської навали.
Культура могла потрапити в Росію з грецьких поселень на берегах Чорного моря (про що свідчить російське назва гречка, тобто отримана від греків). Греки ж запозичили культуру гречки у вірмен, мали зв’язки з стародавніми народами Індії. У країнах Західної Європи гречка з’явилася в XV – XVI ст. В дикому вигляді не зустрічається.
Far panicum – так називали стародавні греки цю культуру, що означало «зерно Паникса» (сільського божества греків) або Пана, бога всієї живої природи. Інша назва Fagopirum – перекладається як «крупа ненажери», що підкреслює виняткову корисність цього зерна для здоров’я людини.
Гречка посівна (Fagopirum sagittatum), фото wikimedia.org
Легенда про гречці
… На Русі існувала легенда про походження гречки. У давні часи землю руську терзали міжусобні війни, від них найбільше страждали старі й малі, та ще жінки, яких брали в полон.
Так і з красунею Крупеничкой, дочкою селянина, сталося, – відвезли її в далекі краї. Довго горювала вона на чужині по батькові-матері, по рідних краях.
Одного разу стара чарівниця проходила по тим місцям, і сподобалася їй Крупеничка. Розпитавши, що з нею сталося, пошкодувала чарівниця дівчину і обернула її в гречишное зернятко, загорнула його в хустку з шовковою бахромою і віднесла в рідну сторону. Посіяла зернятко в чистому полі, і виріс із нього колос важкий, у сімдесят зерен. Рознесла чарівниця ці зерна по сімдесяти полів і посіяла в землю гладку.
Швидко зросла, розцвіла медовим ароматним кольором та заколосилась гречка всім людям на радість і прожиток. Зменшувально звали її гречкою, горечкой. На Русі гречку величали травою богатирської…
У різних країнах і культурах гречку використовують різноманітно. У Непалі підсушені зерна вживають в їжу як насіння. У країнах Східної Азії молоде листя, багаті білком і вітаміном Р, їдять в салатах.
Вирощування і догляд
Гречка вирощується промисловим способом на чорноземах і сірих лісових ґрунтах, але може успішно рости і на більш бідних землях, оскільки її коренева система здатна засвоювати важкодоступні елементи живлення. Біологи встановили, що розчиняє сила коріння гречки в 23 рази сильніше, ніж у жита. Для отримання квітучих рослин і заготівлі лікувального сировини гречку можна вирощувати і на садовій ділянці.
Вегетаційний період у більшості сортів становить 70 – 90 днів. Гречка теплолюбна, дуже чутлива до пониження температур у період сходів і цвітіння. Вимоглива до наявності основних поживних речовин і мікроелементів (бору, марганцю), а також вологи в грунті.
Кращі попередники для неї – зернобобові, картопля, цукрові буряки, озимі. Великі насіння висівають рядами у ґрунт, прогрітий до 12 – 15оС. Витрата насіння – 10 г на кв. метр площі.
Цвітіння починається через місяць після посіву і триває 4 – 6 тижнів. В цей час на поля гречки вивозять пасіки, оскільки без додаткового запилення лише 20 – 30% квіток зав’язує плоди, і близько половини цієї кількості дає повноцінне зерно. Бджоли – головні запилювачі гречки. Для запилення і наливу зерна несприятливі крайні стану погоди: спека, посуха, дощ. Дозрівання плодів починається на 25 – 35-й день від початку цвітіння.
Гречка посівна Fagopirum sagittatum, фото ru.wikipedia.org
Збір, заготівля та зберігання гречки
Прибирають зерно при побурінні 50 – 70% плодів.
В якості лікарської сировини заготовляють верхівки квітучих облистяний стебел гречки, а насіння. Траву збирають під час цвітіння, вранці, після сходу роси. Насіння збирають у міру дозрівання.
Сушать у тіні, під навісом, або в сушарках при температурі 30 – 40оС. Зберігають у сухому, темному, прохолодному місці в закритому посуді один – два роки.
Застосування гречки
Застосування гречки в лікувальної кулінарії, рецептами страв з гречки присвячена окрема тема. А про лікувальні властивості гречки читайте тут.
- Гречка – відмінний медонос, її висівають в саду для залучення бджіл і кращого запилення всіх садових культур. Виготовляють чудовий за своїм лікарським властивостям гречичный мед.
- Лушпиння гречки використовують для наповнення подушок, які, за даними ортопедів, найбільш фізіологічні, точно копіюють вигини шийного відділу хребта і дозволяють максимально розслабити м’язи шиї і спини під час відпочинку.
- Лузга гречки використовується у виробництві пластмас, а також у мікробіологічній промисловості у виробництві кормових дріжджів завдяки наявності великої кількості полісахаридів.
- Просіяне крізь дрібне сито гречану муку застосовують в якості дитячої присипки, пом’якшувальні припарок при попрілості.
- Свіже листя гречки прикладають до гнійних ран.
- Відходи обробки зерна використовують на корм худобі і птиці.
- Годування домашньої птиці зерном гречки збільшує її продуктивність і якість м’яса.
Увага:
- Годівля коней, овець та свиней тільки гречаною соломою викликає у них особливу захворювання (фагопиризм), який проявляється при перебуванні тварин на сонце і зникає, якщо змінити корм і уникати прямих сонячних променів.
- Рясне годівля худоби сухий гречаною соломою викликає у нього випадання шерсті.
Олена Марасанова (Кузьміна)
Гречка посівна (Fagopirum sagittatum) на моїй дачі
фото Олени Марасановой (Кузьміній)
Читайте схожі статті
