Гломерулонефрит — захворювання інфекційно-алергічного характеру, яке супроводжується порушенням функцій нирок. Воно розвивається після перенесеної ангіни, скарлатини, грипу, вірусних інфекцій дихальних шляхів, хронічного тонзиліту, фарингіту, ларингіту, через пару тижнів. Навіть невеликий гнійничок на шкірі може викликати дане захворювання. У хворої дитини виявляються на шкірі і в носоглотці стрептококи. Дуже часто провокує його просте переохолодження організму.
Класифікація
У медицині виділяють два типи захворювання — хронічний і гострий гломерулонефрит у дітей, які розрізняються причинами виникнення і симптоматикою.
- 1. Гострий
Причина — перенесене інфекційне захворювання, симптоматика виражена яскраво, стан дитини різко погіршується. При своєчасному виявленні піддається лікуванню і протікає в більшості випадків без ускладнень.
- 2. Хронічний
Хронічний, так званий дифузний гломерулонефрит — більш важкий, запальний процес у нирках, який поступово приводить до відмирання ниркових клубочків. Причиною захворювання найчастіше служить вчасно не помічена, не пролеченная гостра форма гломерулонефриту. Основний симптом — гіпертонія з усіма витікаючими звідси наслідками. Вимагає тривалого стаціонарного лікування і відновного періоду.
Хронічний гломерулонефрит зустрічається у дітей набагато рідше: на 100 випадків гострого розвитку захворювання всього два припадає на хронічне протягом.
Симптоми
Симптоматика гостро протікає захворювання яскраво виражена, тоді як хронічний гломерулонефрит може зачаїтися і тільки час від часу давати про себе знати, продовжуючи підточувати маленький організм зсередини. Основні ознаки хвороби починають виявлятися тільки на 10-21 день після інфекції, яку довелося перенести дитині. До них відносяться:
- слабкість;
- спрага;
- підвищена стомлюваність;
- зменшення кількості виділеної за добу сечі, колір якої стає бурим, чорно-кавовим або ж нагадує відтінок м’ясних помиїв;
- найбільш раннім симптомом є поступова набряклість, яка в першу чергу з’являється на обличчі, через кілька днів — на попереку і ногах;
- одним з провідних ознак захворювання вважається гіпертонія: зазначається одночасне підвищення максимального і мінімального артеріального тиску, причому цей ефект має тривалий, стійкий характер (не збивається протягом трьох і більше місяців) і є своєрідним зазначенням на перехід захворювання в хронічну форму;
- після цього вже може розпочатися погіршення зору, дитина все частіше скаржиться на головні болі, нудоту, сонливість посеред дня.
Якщо вчасно не розпізнати захворювання за даними симптомів, дитячий гломерулонефрит може викликати серйозні ускладнення: гостру ниркову та серцеву недостатність, набряк мозку. Щоб переконатися в тому, що це ознаки саме цієї патології, проводиться повноцінна діагностика в стаціонарних умовах.
Діагностика
Діагностика гломерулонефриту у дітей утруднена тим, що ознаки захворювання дуже схожі з симптомами пієлонефриту. Тому висновки робляться на основі лабораторних аналізів:
- у сечі виявляється багато білка і сліди крові;
- її питома вага яких в нормі або підвищений;
- суттєві зміни в крові, що виявляються при аналізі, які при деяких формах гломерулонефриту залишаються в організмі дитини довічно;
- у сироватці крові виявляється знижений вміст загального білка;
- проводяться також УЗД нирок, ЕКГ, радіоізотопна ангиоренография, проби Зимницьким і Реберга, УЗДГ (ультразвукова доплерографія) ниркових судин;
- спеціальною апаратурою у дитини досліджується очне дно, яке підтверджує або спростовує діагноз;
- біопсію нирок призначають дітям тільки при підозрі на хронічний гломерулонефрит: так перевіряють його активність, виключаються захворювання нирок зі схожою симптоматикою.
За результатами даних діагностик призначається відповідна терапія.
Лікування гломерулонефриту у дітей
Практично завжди лікування гломерулонефриту проводиться стаціонарно з допомогою наступних методик:
- призначається питний режим: кількість споживаної дитиною рідини обмежується до 1 літра і менше;
- дієта при гломерулонефриті повинна бути безбелковая і безсольова;
- терапія антибіотиками протягом 2-3 тижнів;
- сечогінні засоби;
- в окремих випадках можуть призначити кортикостероїдні гормони;
- постільний режим;
- плазмаферез;
- вітамінотерапія;
- пульс-терапія;
- хірургічне втручання: трансплантація нирки.
Лікування гломерулонефриту у дітей в стаціонарних умовах триває від 1,5 до 2 місяців.
Профілактика
Дитина, яка перехворіла гломерулонефритом, повинен буде знаходитися під постійним спостереженням нефролога протягом п’яти років. Щоб захворювання не повернулося і не загострилося, рекомендується:
- щомісяця здавати сечу на аналіз;
- дітей рекомендується оберігати від будь-яких інфекцій, які провокують захворювання;
- дитина звільняється від занять спортом і фізкультурою.
Незважаючи на те, що гломерулонефрит у дітей протікає досить важко і вимагає такого серйозного, тривалого лікування, у більшості випадків прогноз все-таки сприятливий: повне одужання при неухильному дотриманні всіх лікарських рекомендацій.
