Гігієна в Середні Століття – питання спірне. З одного боку, існують відомості, згідно з яким вона була на надзвичайно низькому рівні, у всякому разі, в католицьких країнах. В часи античного Риму і Греції фізичне здоров’я було однією з найвищих соціальних цінностей, громадські лазні були звичайною справою. Християнство ж на першу позицію ставив духовні якості, а заняття спортом і стежити за власною гігієною вважалося бісовщиною. Вважалося, що при митті через шкіру духи зла можуть проникнути в людське тіло. В принципі, таке тлумачення мало під собою певні підстави – після миття люди дійсно часто хворіли. Не дивно, адже вони ніколи не кип’ятили воду, і милися цілими сім’ями в одній і тій же воді.

Гігієна в середньовічних містах також довгий час залишалася на низькому рівні – всі відходи життєдіяльності люди, багато з яких ще недавно були селянами, викидали прямо на вулицю. Лише з часом у містах з’явилися вигрібні ями, стічні канави, а через кілька століть і система каналізації. Також у містах з’явилися і громадські лазні, активно ганебні церквою, і користуються популярністю у вельмож і панів.

Гігієна в Середні Століття в Східній Європі була принципово іншою. До 11 століття тут не існувало кам’яних міст, і всі будівлі зводилися з деревини. У використанні деревини в будівництві мешканці руських князівств досягли майстерності – з просмоленого дерева зводились цілі терема в кілька поверхів. Тому не дивно, що російські лазні також завжди зганялися з дерева. З приходом християнства вони не тільки не зникли, а й набули нового змісту – вважалося, що в лазнях люди змивали з себе гріхи, в той час як католицькі священики з жахом дивилися на громадські купальні і лазні як на розсадники зла.

Соц закладки
Соц закладки