Страх темряви – один з найбільш поширених дитячих страхів. Через це проходять практично всі діти, і більшість з них з часом переростають цю проблему. Але поки малюк боїться залишатися одні в темній кімнаті і не відпускає маму від ліжка, всім батькам хочеться допомогти йому впоратися зі своїм страхом. Як же це зробити?
По-перше, необхідно зрозуміти, чого і чому боїться малюк? Зрозуміло, що причина страху – бурхлива фантазія дитини, яка дозволяє йому в кожному кутку бачити по монстрові. Але необхідно зрозуміти, що дає поживу для таких фантазій. Також важливо розібратися, то потрібно робити батькам і чого не потрібно робити в такій ситуації.
Зміст
- 1 Чому дитина боїться?
- 2 Чого не варто робити батькам?
- 2.1 Позбавляємося від «бабайки»
- 3 Якщо страх вже оселився в душі (Відео)
- 4 Коли знадобиться допомога дитячого психолога?
Чому дитина боїться?
Страх темряви знайомий практично всім дітям. Найчастіше це пов’язано з неможливістю повною мірою використовувати всі свої органи почуттів. Якщо дитина не може бачити, що відбувається навколо нього, то включається фантазія, яка «домальовує» відсутні деталі. При цьому треба враховувати, що в темряві дитина інстинктивно прислухається і може розрізняти навіть ті звуки, які в іншому стані не звернув би уваги.
Тепер треба згадати про інстинкти людини. Первісні люди цілком обґрунтовано боялися темряви, так як там міг ховатися небезпечний хижак. Цей страх допомагав уникати небезпеки, тому не дивно, що частіше виживали саме ті діти, які боялися заходити в темні місця. З тих пір пройшло багато часу, але первісний страх темряви залишився.
Ось так і складається страх темряви: первісні інстинкти плюс недолік зорової інформації, плюс бурхлива фантазія дитини. Не бачачи в темряві навколишніх предметів, дитина починає придумувати «бабайку», що чекає його в кутку, Бабу-Ягу з казок і інших страшних персонажів.
Досить часто страх темряви виникає внаслідок стресів, які ніяк з темрявою не пов’язані, але дитина не може впоратися з ними або розповісти про них.
Окремо варто згадати про особливості дитячої психології, яка дозволяє їм населяти чудовиськами тільки добре знайоме їм простір. Це значить, що найчастіше діти бояться саме в рідному домі і в своїй спальні, а на темній вулиці вони можуть не відчувати ніякого дискомфорту.
Чого не варто робити батькам?
Якщо дитина зізнався, що боїться темряви, батькам необхідно правильно на це відреагувати. Тому ми в першу чергу розглянемо, чого робити не треба. Не варто намагатися пояснити дитині, що його страх нелогічний і в кімнаті боятися нічого. Страх темряви тим і поганий, що він ірраціональний, тільки в рідкісних випадках дитина може сказати, що його лякає конкретний предмет або звук. Набагато частіше дитина боїться того, що він побачити не може і пояснювати нічого страшного в кімнаті немає, марно. Воно ж невидиме, значить, ви просто не знаєте, що воно є. Якщо в такій ситуації упиратися і наполягати на своєму, дитина подумає, що ви йому не вірите і не розумієте його, і просто замкнеться в собі.
Не можна підігравати дитині і робити вигляд, що потвори існують. Не можна пропонувати йому різноманітні пристосування для відлякування чудовиськ, так як дитина може тільки сильніше в них повірити і чекати їх приходу. Уява у дітей дуже розвинене, тому вони можуть запросто сплутати реальність з вигадкою і потім буде дуже складно повернути нормальну грань між реальністю і вигадкою.
Якщо дитина розповідає страшні сни, можна з ним разом придумати їм продовження, де всі погані герої будуть переможені. Це додасть впевненості перед сном і зробить дитину сміливіше.
Ні за що не можна висміювати дитини за його страхи. Таким шляхом можна досягти тільки одного: дитина закриється в собі, а до страхів додасться невпевненість в собі і недовіра до батьків. Пам’ятайте, для подолання страху необхідна віра в себе і підтримка близьких, а висміюючи дитини, ви позбавите його і того, і іншого. Дитина не винна в тому, що темрява здається йому страшну, і в такій складній ситуації підтримка батьків йому необхідна як ніколи.
Позбавляємося від «бабайки»
Багато поколінь батьків вважають цілком нормальним залякувати дитину у виховних цілях. Наприклад, не будеш слухатися, їсти, спати і т. д. – прийде «бабайка» і забере. Батькам це здається цілком нешкідливою загрозою, адже ніяких «бабаек» не існує. Але дитина сприймає все буквально і починає боятися. Звичайно, він не представляє якими «бабайки» бувають і як він приходять, тому будь шерех у темряві для нього стає ознакою приходу страшного ворога.
Ні в якому разі не можна лякати дитину навмисно, нічим, ні «чортом», ні поліція, ні Бабою-Ягою чи будь-якими іншими казковими героями. Розповідаючи казки необхідно вибирати страшні й повчальні історії, наприклад, з тваринами у головних ролях. Якщо дуже хочеться розповісти чарівну казку зі страшними героями, то необхідно кілька раз зробити наголос на тому, що це вигадка і не більше, і в житті такого не буває.
Щоб перемогти страх, можна порадити дитині, брати приклад з його улюбленого героя, який, звичайно ж, не боїться темряви.
Також не можна карати дитину, залишаючи одного в приміщенні, особливо, якщо там темно. Іноді батьки так роблять, не розуміючи, що таким чином назавжди поселяють в дитині страх перед темрявою, так як закріплюється зв’язок: покарання – погано – темно.
Якщо страх вже оселився в душі (Відео)
Що ж робити, якщо дитина боїться темряви? В першу чергу необхідно з’ясувати причину. Якщо дитина вказує на конкретне джерело страху, наприклад, кошлатий комір маминого пальто в темряві нагадує монстра або здається, що хтось сидить у темному кутку, необхідно позбутися від цього джерела. Від страшних предметів краще позбавлятися, а темні кути можна підсвітити.
Дуже важливий крок на шляху позбавлення від страху темряви – створення затишної обстановки в дитячій кімнаті. Кімната повинна бути максимально світлою і доброзичливою, навіть у темряві. Обов’язково потрібно використовувати нічні лампи, можна взяти кілька маленьких світлодіодних світильників та розмістити їх на різних частинах кімнати, а на стелю наклеїти зірочки.
Допомагає підняти впевненість в собі здатність побачити ймовірного ворога. Для цього можна подарувати дитині ліхтарик. Дивно, але така проста річ, як можливість у будь-який момент висвітлити будь страшний кут, часто допомагає позбутися страху.
Іноді, щоб позбутися від страху необхідно жертви перетворитися на мисливця. Якщо дитина боїться – увімкніть яскраве світло, дайте йому в руку ліхтарик для самих темних місць, наприклад, під ліжком, і запропонуйте знайти передбачуваного «бабайку». Якщо вдасться перетворити такий пошук у захопливу та веселу гру – «бабайка» буде переможений.
Про дитячих страху необхідно розмовляти. Нехай дитина розповість, що його лякає, а батьки зможуть розповісти, чого боялися вони, і як з часом страх зник. Психотерапевти вважають, що це один з найбільш ефективних способів позбавлення від страху. Обов’язково необхідно дитини часто обіймати, це дозволить йому відчувати підтримку і позбавить від багатьох страхів.
Перед сном потрібно постаратися допомогти дитині максимально розслабитися і заспокоїтися. Для цього треба з ним поговорити, можна зробити легкий масаж. Також не зашкодить склянку теплого молока, яке діє як легке снодійне.
Коли знадобиться допомога дитячого психолога?
Хоча страх темряви – один з етапів дорослішання, і проходити через нього доводиться всім дітям, іноді він стає справжньою проблемою, і позбутися від нього виходить тільки за допомогою фахівця – дитячого психолога. Коли ж необхідно звертатися за консультацією до психолога?
Допомога спеціаліста знадобиться, якщо страх темряви не проходить у дитини до 8-9 років. У цьому віці діти зазвичай вже добре відрізняють реальність від вигадки, тому лякаючі фантазії відходять на другий план. Якщо дитина в цьому віці не засинає сам, це може свідчити про більш глибоку проблему, вирішити яку самостійно виявиться неможливим.
Знадобиться допомога психолога і в ситуації з наявністю дивних повторюваних розповідей про переслідують дитини «небезпеки». Якщо дитина розповідає про власне вбивство або викрадення чимось жахливим – це привід для занепокоєння.
Варто затурбуватися, якщо дитина прокидається з криками і розповідає батькам, що його душили. Це може свідчити про більш глибокі комплексах, про важкому психологічному кліматі в сім’ї і цілком можливо, що допомога психолога знадобиться всім її членам.
Також варто звернутися до фахівця, якщо дитина заздалегідь зі страхом чекає настання темряви і готується до цього. Якщо дитина боїться навіть найменших проявів темряви, наприклад, прочиненими тумбочки чи комори, сутінків або зашторених вікон – краще проконсультуватися з дитячим психологом.
