Одним із серйозних наслідків хірургічного лікування виразки шлунка є демпінг-синдром. З ним стикається чверть всіх хворих, що перенесли резекцію або ваготомії шлунка.
Дана патологія представляє собою надто швидкий скидання їжі з шлунка в кишечник. Концентрована і надто груба їжа подразнює слизову оболонку тонкої кишки.
До неї стрімко приливає кров, що забезпечує неадекватне перерозподіл кровотоку і порушення парасимпатичної нервової системи.
Крім того, прискорене всмоктування різко підвищує рівень цукру в крові, стимулює вироблення низки біологічно активних речовин.
Даний процес супроводжується цілим комплексом неприємних відчуттів. Що саме відчуває хворий?
Найбільш типові ознаки демпінг-синдрому
Симптоми залежать від ступеня тяжкості захворювання. Перший ступінь передбачає рідкісні напади не частіше двох разів у місяць, що виникають з вини самого хворого. Причиною стають порушення режиму харчування і зловживання небажаної їжею.
При демпінг-синдромі середнього ступеня напади трапляються вже кілька разів в тиждень. У людини:
- паморочиться голова;
- частішає серцебиття;
- виникають проноси;
- шумить у вухах;
- з’являється відчуття переповненості шлунка;
- посилюється виділення поту.
Симптоми виявляються через кілька хвилин після прийому їжі. Хворий з часом починає боятися нападів і відмовлятися від їжі, що призводить до анорексії. Не виключаються канцерофобии (боязнь померти від ракової пухлини).
Демпінг-синдром тяжкого ступеня виникає чи не після кожного прийому їжі і викликає часті непритомність. Зустрічається порівняно рідко.
Як послабити негативні прояви?
Їжте дуже часто (не менше 7 разів на день) потроху. Суворо дотримуйтесь дієти. У плані лікувального харчування крім основних вимог є одне особливе — при згаданих вище симптомах потрібно не зловживати вуглеводної та молочною їжею.
Безпосередньо в момент погіршеного стану треба лягти і заспокоїтися. Якщо стане зовсім не під силу, викликайте швидку.
Багато прояви болісного ускладнення можна нейтралізувати за рахунок систематичної консервативної терапії — прийому таблеток. Конкретні препарати хворому виписує його лікуючий лікар.
Зазвичай терапія будується на базі таких ліків:
- натурального шлункового соку;
- спазмолітиків (платифіліну гидротартат, атропіну сульфат);
- седативних заспокійливих препаратів (екстракт валеріани, тазепама, белласпона);
- нікотинової кислоти;
- анаболіків (неробол, метиландростенолон);
- вітамінів В1 і В6 та ін.
При тяжкому перебігу захворювання потрібна операція.