Рубрика: Здоров’я дітей Коментарі: 2
Чому хворіють діти?
Це питання задає собі кожна мама, яка хоча б раз стикалася з хворобою своєї дитини. Чому хтось хворіє часто і довго, а кого-то хвороби обходять стороною? Хтось швидко одужує, а хтось після банальної застуди місяцями не може вибратися з ускладнень? Так і хвороба хвороби ворожнечу… Будь-яка, сама легка хвороба, сприймається як несправедливість – ну не діти повинні страждати, не повинно бути їм боляче! Питання цей дуже складний, і, мабуть, не гідний одного ґрунтовної наукової праці. Тому що в людині пов’язано все – не тільки всі органи фізичного тіла, але і емоційна сфера, генетична, психологічна, енергетична, якщо завгодно. А ці зв’язки – загадка для медицини і не тільки для неї. Ми можемо тільки спробувати поміркувати на цю непросту тему.
Про якісь неполадки організм сигналізує нам болем. Отже, хвороба – це можливість зупинитися. Зважити цінності і, можливо, змістити акценти. Подумати, що не так. А що-то точно не так, навіть якщо хвороба сама дріб’язкова. Це не покарання за гріхи і помилки, це – дисгармонія. А ми під рекламним девізом — «ніколи хворіти!» – заглушаем цей сигнал порошками і таблетками, не розібравшись у причині. Це не означає, що потрібно пускати все на самоплив і зовсім не лікуватися. Ні! Просто будь-які ліки – це лише допомога у вирішенні завдання. Допомога фізичного тіла. І вони (ліки) вирішують далеко не всі проблеми.
Медицина поки не навчилася сприймати людини, як щось ціле, неподільне і складається не тільки з фізичного тіла, тому не лікує людину, а конкретний орган або симптоми. Це не добре і не погано, просто важливо розуміти цей факт. Ми говоримо про хвороби дітей, а дитина може бути малий для такого внутрішнього аналізу – значить, ця робота лягає на плечі батьків. Це як раз той випадок, коли і син за батька відповідає й батько за сина, бо хвороба – як проблема, що потребує вирішення – тим більше дитяча хвороба, стосується абсолютно всіх членів сім’ї.
Мозок людини складається з двох півкуль, кожна з них виконує свою функцію. Вони повинні перебувати в гармонії. Ми ж даємо сильну навантаження на логіку, раціональне, аналітичне начало (особливо у шкільні роки), часто абсолютно випускаючи з уваги все інше. І «творче» півкуля виявляється пригніченою. Непорядок! Організм шле нам сигнал, і ми лікуємо запалене горло. Горло вилікувано, а проблема не вирішена. Значить, організм нам повідомить про неї трохи пізніше і вже якось інакше. Може бути, краща щеплення від грипу – це спровокувати роботу пригноблених ділянок мозку? Цілком можливо! Логіка в цьому є, шкода, що точної статистики ніхто не веде.
Причини хвороби, причини… До чого ж їх багато в будь-якій площині, куди не подивися! Стрес – теж імпульс для хвороби. Є діти, які хворіють буквально перед кожною контрольною. І вони не симулюють, не фантазують свою хворобу, вони навіть не хочуть хворіти – просто організм сам так захищається від стресу, ховається від нього. Сюди ж відноситься і нездорова атмосфера в сім’ї і школі, і страхи – реальні чи вигадані. І знову рішення проблеми не обмежується приписами лікарів, і знову в їх вирішенні потрібно допомогти дитині знайти інший спосіб захисту від стресових ситуацій, навчити бачити їх з іншого боку. Ну, і по можливості берегти дитину від тих з них, яких можна уникнути.
І фізична сторона питання теж варта уваги і поваги до себе. Мова про те самому імунітеті, захисної сили, подаровану природою та батьками, яку важливо берегти і зміцнювати. На імунітет маленької людини в сучасному світі атаки з усіх боків: штучно створені колективи (класи, групи дитячого саду), місця скупчення людей, особливо у великих містах, щеплення, зроблені без розбору, забруднене повітря, неякісне харчування, відсутність вітамінів, нездоровий спосіб життя. Багато з цих «атак» можна якщо не «відбити», то принаймні пом’якшити. Хоча, звичайно, зовсім без них ніяк не обійтися.
Хтось хворіє частіше, хтось рідше, але, мабуть, виростити дитину зовсім без хвороб неможливо. Залишається вчитися розуміння, усвідомлення та увазі до тих сигналів нашого організму, які він нам посилає.
Автор: Юлія Білка