Царі Аккада ставилися до однієї династії, яка правила державою протягом всієї його історії. І, незважаючи на той факт, що деякі царі обожнювалися, їм досить часто доводилося стикатися з повстаннями. Засновником держави і всієї правлячої династії став Саргон Древній. Саме під його рукою землі між Тигром і Євфратом були об’єднані під пануванням однієї держави. Його правління, повне завоювань, було відносно спокійним, лише в його старості сталося кілька повстань. Його спадкоємцем став Римуш, якому довелося негайно придушувати повстання. Проте довго він не царював, так як загинув в результаті вбивства, і престол зайняв старший син Саргона – Маніштусу.
Великого розквіту держава Аккад досягла за царювання Нарамсина, внук Саргона. Саме він оголосив себе «царем чотирьох сторін світла», і прославляли його як бога. Він також придушив чимало повстань, піднятих старими містами і, зокрема, Кішем. За його володарювання Аккад провів безліч успішних завоювань. Після нього правив його син – Шаркалишарри. Його правління пройшло під знаком боротьби з амореями і гутеями, і знову держава Аккад здригалось від повстань. Всі наступні царі не мали великої популярності в народі, після смерті Шаркалишарри його сини стали боротися за трон. Після цього наступні царі Аккада, Дуду і Шу-Турулу разом не правили й півстоліття, і держава впала під ударами гутеев. Після падіння Аккада центральним містом Месопотамії став Урук, а влада перейшла, відповідно, до династії Уруков.
Незважаючи на те, що царям Аккада приписували абсолютну владу, розпоряджатися землею самостійно вони не могли, тому земельні громади залишалися досить впливовими в державі, а правитель міг тільки викупити у них землю, або приєднати до держави нову.
