Після смерті царя Соломона у 9 століття до н.е. Ізраїльське держава розділилося на Ізраїль та Іудею. Однак цар Іудейського царства Рехав’ам був прямим спадкоємцем Соломона, і продовжив прийняті при ньому порядки. Ізраїльське держава, було утворено в результаті вторгнення давньоєврейських племен в Палестину, захопили ханаанські держави. У цих племенах збереглися порядки, прийняті ще в 13-11 століттях до н. е. тобто лідери були виборними, а також були вищими жерцями. У воєнний час вони ставали на чолі ополчень, а в мирний виконували роль мирських суддів. Цьому також відповідає образ царя Соломона, мудрість якого при вирішенні судових справ увійшла в легенди. Проте зовнішні загрози стали дуже серйозними, і в державі зміцнилася наслідна царська влада.
Під час війни з филистимлянами царем був обраний Саул, владу якого визнали всі давньоєврейські племена. Перші воєначальники завдяки земельних наділів стали знатними, однак Саул погано проявив себе на полі бою, і після поразки покінчив з собою. Його зять Давид зміцнив царську владу в Юдеї. При його правлінні був створений повноцінний централізований державний апарат, а також заснована особиста царська гвардія, набрана виключно з найманців. Йому також вдалося домогтися миру з филистимлянами, і розширити межі царства.
Хоча у ранній період існування цар Іудеї Іудейського царства намагався слідувати древнім традиціям народу, пізніше царська влада потрапила під вплив загарбників. Під час панування Вавилона тут зовсім не було правителів, в той час як перська владика дозволив іудеям жити за законами Тори. Пізніше правителі Жиди зазнали грецькому впливу, а до 1 століття до н. е. царі все частіше ставали деспотами і тиранами.

Схожі:
Соц закладки