Зміст
- Лікування фолікулярної ангіни
- Правила терапії і ускладнення після фолікулярної ангіни
Ось так запалене горло у пацієнтів
Фолікулярна ангіна (гострий тонзиліт) – це інфекційне захворювання, основними ознаками якого є збільшення регіонарних лімфатичних вузлів і освіта жовтувато-білих або жовтих бульбашок (фолікул) на поверхні піднебінних мигдалин. При огляді хворого виявляються:
- Підвищення температури до 39-40 градусів (збивається важко, особливо у дітей). Фолікулярна ангіна без температури не буває. В іншому випадку, слід запідозрити катаральну форму її течії.
- Першіння та біль у горлі, що віддає у вухо. Кашель, почервоніння, набряк піднебінних дужок і гланд
- Загальна слабкість, озноб
- Головний біль і біль у попереку, від якої не допомагають знеболюючі препарати
- У дітей можливі відсутність апетиту і блювота
- У дорослих зустрічаються: запор або затримка стільця, болі в серці, тахікардія
Джерела фолікулярної ангіни – стафілококи і стрептококи, які вражають лімфатичні вузли в області гланд. При прогресуючій формі захворювання в аналізі крові хворого виявляються: підвищення ШОЕ до 50 мм/год, підвищення лейкоцитів (білих клітин) і еозинофілів (підвиду гранулоцитарных лейкоцитів крові).
При своєчасної й правильної терапії, температура знижується на шостий день хвороби, але продовжувати прийом препаратів, призначених лікарем, слід аж до десятого дня. Тривалість захворювання – від п’яти до семи днів.
Лікування фолікулярної ангіни
Звичайно ж, перше питання, яке викликає у людини ангіна фолликуларная – чим лікувати це захворювання? Як і при будь-якому іншому вигляді тонзиліту, лікар, в першу чергу, призначить вам антибіотики, які будуть ефективні саме проти стрептококової або стафілококової інфекції. Для цього він може провести спеціальну процедуру – антибиотикограмму, з метою визначення чутливості конкретного ліки до того чи іншого штаму мікроорганізмів. Тому займатися самолікуванням ні в якому разі не слід, так як тільки медик може достовірно сказати, якими саме збудниками викликана ваша хвороба.
Крім перешкоди зростанню бактерій, антибактеріальні препарати запобігають різні ускладнення, властиві недолікованої або неправильно нелікованою ангіні, наприклад, ускладнення на нирки і серце. Особливо серйозно слід підійти до рекомендацій лікаря щодо тривалості і періодичності прийому ліків (також можна подивитися інструкцію до препарату). Ні в якому разі не можна припиняти пити антибіотики після того, як настане поліпшення загального стану! Інакше бактерії, що викликали хворобу, стануть стійкими до даного препарату, і при повторному захворюванні на ангіну він виявиться марним.
Крім антибіотиків, хворому в обов’язковому порядку призначають полоскання горла після того, як гнійні фолікули дозріють і лопнуть. Це потрібно робити якомога частіше – від шести до десяти разів на день. Для полоскання можна використовувати: «Йодинол», «Фурацилін», «Долфін», «Хлорофіліпт», сольовий або содовий розчини, відвари трав і т. д. Виправдано при цьому недугу і зрошення горла антисептичними аерозолями: «Тандум – Верде», «Антиангин», «Гексорал» і т. д. Для полегшення болю в горлі можна використовувати і розсмоктуючі таблетки, наприклад, «Фарингосепт».
З народних засобів для полоскання горла можна застосовувати розчин бурякового соку з оцтом, так як обидва компоненти володіють антибактеріальними властивостями. Для його приготування необхідно взяти 1 середній буряк і натерти її на дрібній тертці. Далі до одній склянці тертого овоча додати столову ложку 6% яблучного оцту. Суміш поставити на чотири години в темне місце, потім віджати розчин через щільну марлю. Цим соком потрібно полоскати горло приблизно кожні 3 години.
Правила терапії і ускладнення після фолікулярної ангіни
Приготування розчину для полоскання
Фолікулярна ангіна дуже небезпечна своїми ускладненнями, тому вона диктує хворому певні правила її лікування. Головним фактором є дотримання постільного режиму – не можна виходити на вулицю!
Для зниження інтоксикації організму рекомендується рясне тепле питво (відвар шавлії, ромашки, шипшини, неміцний чай, проста вода з лимоном). Рідина виведе токсини, що посприяє поліпшенню самопочуття. Гарячі напої заборонені, так як вони можуть травмувати запалену слизову глотки.
Їжа повинна бути м’якою, по можливості протертою, інакше тверді шматки посилять біль при ковтанні. Це можуть бути: різні бульйони, каші, пудинги і страви, приготовані на пару. У приміщенні, в якому знаходиться хворий, слід щодня проводити вологе прибирання і частіше відкривати вікно для провітрювання.
У разі несвоєчасно розпочате лікування, неправильно підібраного антибіотика або неправильного його застосування, а також у разі самолікування, фолікулярна ангіна може призвести до таких грізних ускладнень, як:
- Стрептококовий менінгіт
- Ревматизм
- Синдром Лем’єра
- Інфекційно-токсичний шок
- Гломерулонефрит
- Зараження крові (якщо гній з фолікул потрапить в околоминдальные тканини)
- Зважаючи на це, слід обов’язково поінформувати свого лікаря, якщо на сьомий день захворювання не настане поліпшення самопочуття.
- Подібні з фолікулярною ангіною захворювання
Часто, особливо на ранній стадії захворювання, фолікулярна ангіна може маскуватися під інші її форми або зовсім інші інфекції. Певну складність становить питання: «Чим відрізняється лакунарна ангіна від фолікулярної?», — адже і при тій і при іншій формі симптоми практично однакові. Іноді буває так, що людина захворює ними одночасно.
Нерідко хвороба маскується під інший діагноз
Провести самостійну диференціацію практично неможливо – це може зробити тільки лікар! Відомо, що лакунарна ангіна, при схожості симптомів, протікає більш важко, ніж фолікулярна, а гній з лопнули бульбашок на мигдалинах може утворити суцільну плівку і вийти за їх межі.
Іншими поширеними захворюваннями, з якими можна сплутати цей вид тонзиліту, є: інфекційний мононуклеоз, герпетична ангіна, кандидоз порожнини рота і загострення хронічного тонзиліту. Особливо важливо вчасно відрізнити фолікулярну ангіну від мононуклеозу, так як в першому випадку лікування проводиться з обов’язковим використанням антибіотиків, а у другому — антибактеріальні препарати строго заборонені. Як правило, загальна симптоматика хвороби буває стерта, коли людина, до захворювання гострим тонзилітом, переніс якусь іншу інфекцію. Саме тому встановлювати діагноз, а тим більше призначати лікування повинен тільки лікар. Самолікування в цьому випадку часто буває небезпечно як для здоров’я хворого, так і для його життя.
