Народи, які проживали в степах Іранського плоскогір’я в давнину, часто кочували і займалися скотарством. Тому в той час як в долині Межиріччя вже зводилися міста шумерів, великих поселень в майбутній Персії не спостерігалося. Ситуація змінилася з появою Эламского держави, жителі якого зводили величні храми і порівняно великі міста, які, втім, часто піддавалися розграбуванню ворожими державами. Елам так і не зумів набрати великої сили, і в кінці 8 століття на його місці утворилася держава Мідія, яке займало значно більшу територію. Втім, мідяни не внесли особливого внеску в розвиток держави, і в 6 столітті Кір Великий створив Перське держава, після чого почала розвиватися архітектура стародавньої Персії.
Кир досить швидко створив величезну державу, захоплюючи все нові й нові міста, завдяки чому народ Персії зміг ознайомитися з усіма особливостями осілого життя. Вони швидко ознайомилися з архітектурними особливостями Вавилона і вивчили принцип облаштування ассірійських фортець. Перські палаци, тим не менш, відрізнялися як від ассірійських і вавілонських – вони ніколи не пригнічували людини своєю масивністю. Навпаки, легкі споруди прикрашені колонами чимось нагадували намети, в яких жив кочовий народ.
Архітектура стародавньої Персії була досить своєрідною, і перські володарі ніколи не шкодували коштів для зведення нових міст, фортець і палаців. Перськими архітекторами були розроблені широкі зали з безліччю колон, портиками на всю ширину перекриттів. Саме в такому стилі виконувались зали, в яких цар приймав гостей і брав данину. Всі царські палаци прикрашалися за допомогою розпису, рельєфу і скульптури.