- Ацтеки колись прийшли в Центральну Америку з північних регіонів континенту, і в цей момент вони були не більш ніж об’єднанням племен. Однак після спілкування з тольтеками вони багато чому навчилися, перейняли ремесла, елементи культури і архітектурні традиції цих племен. Все це непогано втілилося в їх культуру, незважаючи на те, що самі по собі ацтеки були надзвичайно жорстоким народом, і приносили жертви десятки і сотні людей. Архітектура ацтеків багато в чому повторювала традиції обучивших їх ацтеків.
- Ацтеки зводили величні ступінчасті піраміди прямокутної, іноді округлої форми. Усічені піраміди служили свого роду платформою, на якому зводився храмовий комплекс або палац для вищих верств ацтекського суспільства. На відміну від єгиптян, ацтеки не використали свої піраміди як усипальниць. Найчастіше ці храми доповнювалися широкими сходами по одній стороні піраміди. Сходи прикрашалися різьбленими скульптурами.
- Ацтеки також були гідними містобудівниками. Столиця ацтеків Теночтітлан була зведена на штучної насипу посеред озера. Подібні споруди проблематично звести і сьогодні, однак ацтекам це вдалося. Величний місто, в центрі якого стояв Великий храм, присвячений богам сонця і війни, незабаром розрісся за межі озера. Саме тут протягом майже тисячоліття бився торговий пульс цього краю – сьогодні на місці Теночтітлана варто мексиканська столиця-Мехіко.
- Постійні перебудови і доповнення вже існуючих комплексів є тією особливістю, якою відрізняється архітектура ацтеків. Справа в тому, що за ацтекському календарем літочислення поділялось на цикли довжиною у 52 роки. В кінці кожного з них ацтеки очікували природних катаклізмів і катастроф. Всі жителі Теночтітлана збиралися на пагорбі «Зоряна гора», а після переходу в новий цикл починався великий свято. На початку кожного циклу ацтеки займалися розбудовою та поліпшенням храмів і палаців. Поверх вже існуючих храмів зводилися нові, деякі храмові споруди піддавалися такій перебудові більше восьми разів.
- Така особливість ацтекської культури дозволила вченим вивчати зміни архітектурного стилю, працюючи тільки в одному храмі – кожен новий шар відрізнявся від попереднього. Таким чином, мексиканські храми можна жартома назвати «ацтекскими матрьошками».