Вірус Епштейна-Барр (скорочено ВЕБ) може викликати ряд різних захворювань. У більшості випадків мова ведеться про інфекційному мононуклеозі. Така інфекція, як і багато інші хвороби вірусної природи, не потребує специфічного лікування, хоча і може протікати досить довгостроково.
Противірусна терапія проводиться виключно в ситуації серйозних проблем з імунітетом (наприклад, якщо хворий заражається ВІЛ).
Зміст статті:
- Що таке вірус Епштейна-Барра
- Пов’язані захворювання у дітей
- Вплив на інфекційний мононуклеоз
- Прояви і симптоми
- Методи лікування
- Лікарські засоби
Що таке вірус Епштейна-Барра
Вірус був виявлений у 1964 році Майкл Ентоні Епштейном у співпраці з аспіранткою Ивонной М. Бар.
Вчені досліджували зразки пухлин, наданих хірургом Денісом Парсоном Беркиттом, який виявив специфічне онкозахворювання (Лімфому Беркітта) у дітей віком 7-ми років (частота – 8 на 100 тис. чоловік), що проживають в країнах Африки з вологим і жарким кліматом.
В результаті наукових пошуків встановлено належність збудника групи герпесвірусів і його щонайширша поширеність в людській популяції.
Близько 50% 18-річних представників розвинених країн є носіями ВЕБ, той же відсоток інфікованих виявляється серед дітей віком до 5-ти років, які проживають в країнах, що розвиваються. А у 35-річних жителів США цей показник становить 95%.
В результаті інфікування формується стійкий довічний імунітет. Сам вірус не знищується, а продовжує «проживати» в організмі, аналогічно іншим вірусам герпесной групи.
Основну групу ризику по зараженню складають діти старше року, починають активно спілкуватися з іншими людьми. Цікаво, що у малюків молодше трирічного віку інфікування проходить безсимптомно або нагадує легку застуду.
Основні прояви захворювання відзначаються, якщо вперше з вірусом стикаються підлітки чи діти шкільного віку. У них ВЕБ-інфекція протікає, зазвичай, як інфекційний мононуклеоз у дітей.
Люди старше 40-ка років не заражаються ВЕБ, а якщо первинне інфікування все-таки мало місце, воно не призводить до вираженого захворювання завдяки наявності імунітету до споріднених герпесвирусам.
Найбільша кількість частинок вірусу виділяється зі слиною. Ось чому інфекційний мононуклеоз, основну патологію, провоцируемую ВЕБ, часто позиціонують, як хвороба поцілунків.
Крім контакту з хворою людиною або здоровим носієм, зараження можливе при переливаннях крові, трансплантаційних заходах.
А що ви знаєте про те, кому робиться щеплення від дифтерії і про протипоказання для цієї профілактичної процедури? Пропонуємо всім бажаючим прочитати корисну статтю під посиланням.
Про ознаки і симптоми кашлюку та його лікування в домашніх умовах написано тут. Коротко і дуже інформативно.
Важливо розуміти, що не завжди ВЕБ-інфекція – це інфекційний мононуклеоз, як і те, що мононуклеоз не завжди викликається ВЕБ (також збудником буває цитомегаловірус або, значно рідше, інший збудник).
Пов’язані захворювання у дітей
Історично, першим захворюванням, що підтверджує зв’язок з ВЕБ, є Лімфома Беркітта.
Ця онкологічна хвороба (про ознаки раку горла, симптоми і лікування) з високим ступенем злоякісності зустрічається виключно на території деяких країн Африки (Уганда, Гвінея Бісау, Нігерія тощо) у дітей чотирьох-восьми років, а у поодиноких випадках – в США, Європі у хворих на Снід. Пухлина вражає одну з щелеп, лімфовузли, наднирники, нирки, яєчники.
Прогноз – несприятливий. Лікування – поєднана терапія хіміо – та противірусними препаратами.
До інших онкопатологиям, асоційованим з ВЕБ, відносяться назофарингеальний рак (зустрічається у китайців в Південно-Східній Азії), більшість лімфом центральної нервової системи, що формуються на тлі СНІДУ та ін.
Одним з початкових проявів ВІЛ-інфекції служить волохата лейкоплакія рота, також викликається ВЕБ.
У дітей з вродженим імунодефіцитом, ВЕБ провокує розвиток проліферативного синдрому, коли різке зростання кількості певних клітин (B-лімфоцитів) порушує роботу внутрішніх органів.
В результаті, швидко настає летальний результат або розвиваються агранулоцитоз, різні форми анемій, ті ж лімфоми та ін.
У більшості ж зараження ВЕБ стає початком розвитку інфекційного мононуклеозу, поширеного дитячого захворювання.
ВЕБ-інфекція, таким чином, представляє небезпеку для осіб з імунодефіцитом (первинним, вторинним), а також з певними генетичними особливостями і територіальністю проживання.
Вплив на інфекційний мононуклеоз
Прояви і симптоми
Після інфікування ВЕБ перший ознаки інфекційного мононуклеозу (ІМ) можуть проявитися через один-два місяці. Найбільш активно вірус розмножується в лімфовузлах, в клітинах глотки та носа, що і обумовлює певну симптоматику.
А вам відомо, чим може бути викликане першіння в горлі і лікування, рекомендоване лікарями ЛОР, якщо ні, то переходьте за посиланням і читайте статтю.
Про відчутті постійного кома в горлі і причини виникнення цього почуття написано тут.
На сторінці: http://uho-gorlo-nos.com/gorlo/metody-lecheniya/hronicheskij-tonzillit.html написано про хронічний тонзиліт (фото додається).
Перші прояви:
- виражена лихоманка (до 40 градусів);
- інтоксикація (озноб, пітливість, головний біль і ін);
- фарингіт з болями в горлі (прочитати про лікування ларингіту і фарингіту);
- значна закладеність носа;
- збільшення задньошийних, підщелепних лімфовузлів.
Далі можуть відбуватися збільшення печінки, селезінки, віддалених груп лімфатичних вузлів, поява висипань.
Хоча останні часто виявляються наслідком неадекватного лікування антибіотиками – препарати пеніцилінової групи саме за НИМ викликають поява рожевої кореподобной висипки.
Розвиваються слабкість, стомлюваність, які можуть зберігатися після одужання ще протягом півроку, що стало підґрунтям для припущення поки не підтвердженою зв’язку ВЕБ-інфекції з синдромом хронічної втоми.
Для встановлення природи хвороби проводяться аналізи крові: загальний (для виявлення атипових мононуклеар – ознаки ЇМ) і на антитіла до ВЕБ при необхідності.
У дітей молодшого віку інфікування ВЕБ, як правило, взагалі не супроводжується якими-небудь симптомами або протікає зразок легкої ГРВІ (невисока температура, легкий нежить тощо).
Методи лікування
Незважаючи на те, що інфекційний мононуклеоз може тривати досить довго (зазвичай кілька тижнів, але буває і до 2-х місяців), з періодичними підйомами температури, він проходить самостійно.
Для полегшення самопочуття хворого використовуються:
- жарознижуючі (за винятком аспірину);
- рясне пиття;
- полоскання горла содовими та/або сольовими розчинами
- уникання фізичної активності, дотримання спокою;
- судинозвужувальні назальні засоби та ін.
Лікарські засоби
Специфічних противірусних препаратів, активних у відношенні ВЕБ, і вакцин поки не існує. Розробка ведеться в даний час.
Відомо, що ацикловір, що володіє активністю відносно ряду вірусів герпесной групи, знижує кількість ВЕБ в слині, але ніяк не впливає на прояви мононуклеозу.
У хворих ВІЛ-інфекцією реалізується більш інтенсивна терапія, у тому числі і деякими противірусними засобами.
При розвитку бактеріальних ускладнень призначають антибактеріальні препарати (не пеніцилінової групи!), при ураженні внутрішніх органів – кортикостероїди.
Після перенесеної інфекції рекомендується виключення фізичного навантаження (при збільшенні селезінки присутній ризик її розриву).
ВЕБ, або вірус Епштейна-Барр, має зв’язок з розвитком ряду різних захворювань. При цьому, переважна частина дорослого населення планети виявляється носієм цього вірусу. У малюків ВЕБ-інфекція, як правило, протікає практично безсимптомно, а у дітей та підлітків – у вигляді інфекційного мононуклеозу. Важкі захворювання, асоційовані з даним вірусом, мають чіткий зв’язок з територіально-генетичними факторами і з наявністю імунодефіцитних станів (ВІЛ-інфекції, природженого імунодефіциту тощо).
Про симптомів, діагностики і методах лікування вірусу Епштейна-Барра ви зможете дізнатися, переглянувши пропонований нами відеоролик.
