Сучасне суспільство буквально помешано на схуднення і поліпшення зовнішності хірургічним методом. Кожна друга дівчина мріє скинути 5-15 кг «зайвої» ваги, кожна четверта спить і бачить себе з величезною… силіконовими грудьми. А ще можуть не подобатися ніс, губи, вуха, руки, ноги, пальці… Як мовиться, немає межі досконалості. Тільки дійсно про досконалість йде мова? Давайте обговоримо, до чого може довести нелюбов до самого себе , і як правильно жити в гармонії з собою і своїм тілом?
Який же ідеал чоловічої і жіночої краси?
Ми страждаємо не тому, що наше тіло негарно саме по собі, а тому, що воно не відповідає еталону, який не втомлюються пропагувати ЗМІ. Завдяки товстим ілюстрованого журналу і телебаченню високі худорляві тіла міцно асоціюються з життєвим успіхом і високим соціальним становищем, а тому стають втіленням ідеальної зовнішності. В якості еталону краси вибираються дівчата не з нормальною статурою, а страждають надмірною худобою, нерідко небезпечної для здоров’я. Наслідуючи моделям, ми зовсім забуваємо, що їх робота – демонструвати не тіло, а одяг. До речі, і чоловікам подобаються зовсім не подіумні худенькі: їх серцю миліша земні дівчата з журналів типу «Плейбой», далекі від модельних стандартів і не страждають відсутністю округлостей. Вони і зростанням нижче, і в стегнах ширше. Якщо ж чоловікові потрібна модель, швидше за все, його цікавить не сама жінка, а те, що на ній одягнене. Грубо кажучи, він вибирає собі щось типу гаманця або черевик, з якими не соромно показатися на людях. Подумай, люба дівчино, чи потрібен тобі такий кавалер!
Синдром Барбі.
Постійне споглядання глянцевих красунь і красенів робить украй негативний вплив на сприйняття нашого власного тіла. А це частенько призводить до серйозних депресивних станів, а так само до сексуальних розладів. Найстрашнішим наслідком заперечення краси власного тіла є нервова анорексія, нерідко супроводжується повною відмовою від їжі. Найчастіше нервова анорексія з’являється в підлітковому віці (від 14 до 18 років), коли відбувається дорослішання особистості з її відчайдушними пошуками свого власного місця в житті. Іншими словами, якщо у дівчинки або хлопчика немає серйозного заняття або захоплюючого хобі, то, швидше за все, всі їх увагу сосредочится на різної їжі. Практично 30 відсотків спроб сісти на дієту закінчуються анорексією, причому молоді дівчата страждають «синдромом Барбі» (ця хвороба називається ще й так) в 10 разів частіше юнаків! У хворих анорексією їжа заволодіває практично всіма думками, він не відчуває кордонів у втраті ваги і не здатний адекватно сприймати свою фігуру: навіть ставши скелетом на вигляд, все ще здається собі надто повним. Усвідомивши, що відмова від їжі не приносить психічного задоволення, хвора починає харчуватися нормально. Але йому це зазвичай не вдається, так як весь механізм споживання їжі вже порушений: людина не здатна відчувати ні голоду, ні насичення, і тому їсть занадто багато. Від серйозно запущеної нервової анорексії вилікуватися практично неможливо. Мораль всього цього проста – краще не хворіти зовсім, а значить, не мучити себе виснажливими дієтами. Адже справжній рецепт схуднення зовсім простий: правильно харчуватися (але не голодувати) і якомога більше рухатися!
Психологія повних.
Справжня причина невдоволення своїм тілом лежить аж ніяк не в області анатомії. Життя пропонує величезну кількість прикладів, коли красуні з ідеальними фігурами залишаються непоміченими, а за товстушка-хохотушками в’ється нескінченний шлейф шанувальників. Феномен «толстой і негарної жінки – чисто психологічний. Найчастіше тіло стає горезвісним «козлом відпущення», на якого звалюють відповідальність за все, що відбувається життєві негаразди і особисті проблеми. Мовляв, я не можу влаштувати особисте життя, так як занадто товста, а не тому, що не вмію спілкуватися (що більш ймовірно). У більшості випадків ми не страждаємо від реальних, а від уявних недоліків зовнішності. Тих, що оточують або взагалі не помічають, або знаходять чарівними (веснянки, маленький зріст, пухкенька попка…) і навіть гідними заздрості. Зазвичай невдоволення своєю зовнішністю супроводжується впевненістю, що варто тільки схуднути або виправити форму вух (носа, рота) – і життя блискавично зміниться в кращу сторону. Парадокс ситуації полягає в тому, що найчастіше набуття нової зовнішності призводить лише до тимчасового задоволенню. Психологічні проблеми, що існували до чарівного перетворення, нікуди не зникають, а, навпаки, посилюються: придбавши нове тіло, людина отримує на додачу до старих ран ще й розчарування.
Полюби себе!
Любов до свого тіла є частиною самоповаги і любові до себе. Для того щоб прийняти тіло таким, яке насправді воно є, необхідно змінити ставлення до себе. Почніть боротьбу за любов не з тіла, а душі. Ви, напевно, звертали увагу, що невдоволення власною зовнішністю має чітко окреслені вікові рамки: їм не страждають зрілі жінки, так як сенс їх життя зосереджений в іншому місці – роботі або в родині. Знайдіть і ви таке заняття, яке захопило б вас цілком і в якому ви змогли б досягти високих результатів. Улюблена справа принесе вам самоповагу і впевненість в собі і тим самим зробить привабливими для інших. Якщо рада не здається вам переконливим, то просто займіться спортом. Підтягнуться м’язи, посилиться вироблення ендорфінів – гормонів щастя, і рано чи пізно ти почнеш ставитися до свого тіла з більшою любов’ю, хоча б ще і з-за витрачених на неї зусиль і коштів. Але займайся спортом із задоволенням, цінуючи процес, а не результат, тоді він стане частиною твого способу життя і допоможе підтримувати форму і надалі.
