Цей “бородатий” коренеплід поки рідко зустрічається на дачних і присадибних ділянках, хоча користувався популярністю ще в прадавні часи у Римі, Єгипті та Греції. Страви з нього подавалися до столу цариці Клеопатри.
Листя селери багаті лужними солями, каротину, аскорбінової кислотою і ефірними маслами.
З цим пов’язаний своєрідний аромат і смак всіх частин рослини. У коренеплодах селери містяться аспарагін, численні вітаміни та інші біологічно активні речовини.
У культурі відомі три види селери: листовий, черешковий і кореневої. Перший вирощують заради пишною розетки ароматних листя. Він має короткі черешки. У черешкової селери вони довгі (50— 60 см) і м’ясисті з порівняно невеликою листовою пластинкою. Селера кореневої обробляють заради коренеплоду, діаметр якого досягає 10-15 див. У цій різновиди невеликі черешки і листові пластинки. У їжу йдуть всі частини рослини. Рубані листя додають у страви замість петрушки або смажать в олії, поки вони не стануть хрусткими. Подають до м’яса і риби.
Черешкова селера найчастіше їдять в сирому вигляді. Його подають з сиром, дрібно рубають в зелені салати або ріжуть на шматочки, змішують з яблуками і креветками, заправляють майонезом. Коренеплоди можна використовувати в їжу як в свіжому, так і в приготовленому вигляді. У деяких країнах селеру вирощують виключно заради насіння, з яких готують сельдерейную сіль.
Це дуже вимоглива до родючості грунту рослина добре відгукується на внесення органічних добрив, особливо перегною. Краще інших культур переносить перезволожені, важкі грунту, але не любить затінення. Селера холодостійкий: сходи здатні витримувати заморозки до-3—5°С, дорослі рослини — до 7—9°С. У нього довгий вегетаційний період. У кореневого селери він становить 120-210, у черешкової — 110— 180, листового — 80-90 днів. З цієї причини кореневої селера вдається тільки при вирощуванні розсадним методом. Черешкова селера обробляють як через розсаду, так і прямим посівом насіння на постійне місце, а листової найкраще сіяти відразу у відкритий грунт.
Для отримання розсади селери не потрібно яких-небудь особливих прийомів. Треба тільки мати на увазі, що у кореневого селери тривалість її вирощування 60 днів. Висаджувати у відкритий грунт розсаду треба не раніше середини травня, інакше рослини можуть “піти у цветуху”. Тому оптимальний строк сівби — середина березня. Розсаду можна вирощувати на підвіконні. У кожен стаканчик сіють по дві насінини з подальшим видаленням більш слабкого рослини. При вирощуванні розсади в теплих парниках використовують 2 г насіння на кв. м.
Добрими попередниками для селери є картопля, капуста, огірки, томати. Перед висадкою розсади вносять перегній (3-4 кг/м ), розрахункові норми мінеральних добрив, ґрунт глибоко перекопують і формують гряди або гребені.
Черешкова селера можна вирощувати наступним способом: на початку квітня готують траншею глибиною 30 і шириною 50-60 див. На дно кладуть 4-6 кг перепрілого гною, 70-100 г комплексного добрива в розрахунку на кв. метр. Траншею присипають так, щоб її поверхня була нижче рівня ґрунту на 8-10 см і садять рослини в два ряди з відстанню між ними і між рослинами в рядку 20— 25 см. При традиційному методі вирощування на грядах розсаду висаджують з міжряддями 40-45 см, а на гребенях — 60 див. У рядку рослини розміщують через 25 див. В усіх випадках розсада повинна бути у фазі 5-6 листків. Щоб рослини краще приживалися, корисно на одну третину зменшити (зрізати) площа листової поверхні.
Якщо розсада вирощувалась в горщиках, то необхідність у такому прийомі відпадає. Садити її потрібно акуратно, щоб точку росту не присипати грунтом. Кореневий селера висаджують на таку глибину, яка була у нього в розсадний період, інакше коренеплоди дадуть численні коріння, постраждає їх якість. Після посадки протягом 3-4-х днів рослини потрібно поливати.
При вирощуванні листового селери посів насіння проводять трехстрочными стрічками з відстанню між рядами 30-40 см. При цьому слід ретельно підготувати грунт, тому що вони дуже дрібні. Попередньо насіння намочують і сіють в добре зволожений грунт, після чого присипають торфом або піском не більше ніж на 0,5 см. Для прискорення проростання поверхню гряд вкривають старої плівкою, яку прибирають як тільки з’являться сходи. Після першого проріджування відстань між рослинами в ряду повинна бути 4-5 см, після другого — 15-25 див.
Догляд за посівами традиційний: прополки, розпушування та підживлення. Їх проводять через 7— 10 днів після висадки розсади або через 15— 20 днів після появи сходів і повторно, через 20-30 днів. При цьому використовують гнойову рідоту (1:5) або пташиний послід (1:10) з додаванням 200-300 г деревної золи на 10 л розчину. У посуху селера треба рясно поливати, інакше при сильному пересиханні грунту це рослина утворює квітконоси і стає неїстівним.
В середині літа при висоті рослин близько 30 см приступають до відбілювання черешкової селери. Бічні пагони видаляють, обмотують черешки газетним папером і не туго обв’язують шпагатом, після чого засипають канаву грунтом. У серпні і вересні рослини підгортають, над високим гребенем повинні залишатися тільки листові пластинки, але при цьому стежать, щоб грунт не потрапляла в середину куща. У країнах, в темряві листя будуть утворюватися білуваті довгі й ніжні черешки. Таким чином можна отримати делікатесну продукцію.
Проте вирощування черешкової селери траншейным способом вимагає багато сил і часу. Останнім часом з’явилися “самоотбеливающиеся” сорти, які не потрібно висаджувати в траншеї і підгортати. Але у них не такі хрусткі черешки і менш виражений смак, хоча їх виростити набагато легше.
Що стосується кореневого селери, то його обробляти простіше, не треба підгортати, він рідко пошкоджується шкідниками та хворобами. Листя кореневого та листового селери прибирають у міру необхідності. Їх використовують відразу або заготовляють про запас. Коренеплодам дають можливість досягти максимального розміру. Копають їх пізно восени при настанні заморозків у 6-8°С. Черешкова селера прибирають на початку жовтня. Рослини разом з корінням прикопують в парниках або підвалах, де вони зберігають свою товарність 1-1,5 місяця.
У Республіці Білорусь до Державного реєстру для обробітку включено кілька сортів селери кореневого. Ось характеристика декількох з них.
Аніта — пізньостиглий сорт, вегетаційний період від появи сходів 175-185 днів. Маса коренеплоду 460-600 р. Товарна врожайність 534-766 ц/га, або 5,3—7,6 кг/м. Смакові якості і лежкість хороші. Використовуються у свіжому вигляді і для переробки.
Чорномор — пізньостиглий сорт, вегетаційний період від появи сходів 162— 185 днів. Маса коренеплоду 470-660 р. Товарна врожайність 544-832 ц/га, або 5,4—8,3 кг/м. Смакові якості і лежкість хороші. Використовуються для споживання у свіжому вигляді і для переробки.
А. В. ГІРСЬКИЙ
