Кожна людина у своєму житті стикався з ситуацією, коли необхідно зробити ін’єкцію внутрішньом’язово самому собі або своїм близьким, так як цей спосіб введення лікарського препарату в організм є найбільш простим і доступним. Однак дану процедуру не рекомендується робити тим, хто не стикався раніше з подібними ситуаціями і не знає, як робити укол. Тому в сьогоднішній статті ми розповімо, як правильно вибрати місце введення ін’єкції в сідницю, щоб допомога виявилася ефективною і не викликала ускладнення.
Внутрішньом’язові ін’єкції є найбільш ефективним варіантом постачання необхідної дози ліків. При цьому, якщо ознайомитися з основами проведення подібних процедур, можна проводити їх вдома, не викликаючи щоразу медсестру.
Зміст
- Підготовка до процедури
- Яким чином знайти ділянку для ін’єкції?
- Технологія введення препарату внутрішньом’язово
- Можливі наслідки
Підготовка до процедури
Укол, зроблений в сідницю, забезпечить рівномірний розподіл лікарського препарату з організму людини протягом короткого проміжку часу. Це забезпечується за рахунок великої кількості м’язових волокон і добре розвиненою у них кровоносній системі. При цьому виключається ризик пошкодження органів, кісток і нервових пучків. Ідеальним вважається укол, якщо поставити його вдалося в місце, де не розташовані кровоносні судини і великі нервові закінчення. Тому, попередньо варто проконсультуватися у призначив курс лікування лікаря на предмет того, куди краще ставити укол і як проводити процедуру, якщо доведеться робити його самому собі.
Насамперед, варто зазначити, що перед тим, як ви зважилися зробити укол в сідницю самому собі або комусь із близьких, ретельно підготуйтеся до процедури. У перелік обов’язкових маніпуляцій з підготовки до проведення ін’єкції включені пункти:
- миття рук з милом;
- обробка їх спеціальним антибактеріальним розчином.
Також заздалегідь необхідно підготувати:
- ампулу з медичним препаратом, визначеним для введення внутрішньом’язово;
- запакований у герметичній упаковці шприц;
- стерильну медичну вату;
- спеціальне лезо;
- спирт.
Щодо того, яке краще всього використовувати «знаряддя» для введення в необхідне місце ліки, то у цьому необхідно керуватися об’ємом розчину. Зазвичай, щоб зробити укол самому собі, дорослій людині знадобиться шприц на 3 або 5 мл Вкрай рідко використовуються шприци з великим обсягом (на 10 мл), так як такий об’єм препарату за один раз в одне і те ж місце небажано вводити. Це загрожує не тільки тривалим розсмоктуванням розчину, але й освітою інфільтрат, що супроводжуються хворобливими відчуттями.
Дітям робити уколи без спеціальної підготовки також небажано. Однак якщо виникають ситуації, коли ставити укол в сідницю необхідно самому, то краще використовувати шприци на 1 або 2 мл
Голка повинна бути тонка і довга. Виробляючи з її допомогою введення препарату в сідницю, процедура буде не такою хворобливою.
Крім цього, від довжини голки також залежить те, куди він увійде. Щоб не викликати несприятливі наслідки у вигляді пошкоджених кровоносних судин або нервів, переважно брати голку довжиною від 4 до 6 див.
Яким чином знайти ділянку для ін’єкції?
Щоб правильно зробити ін’єкцію в сідницю, потрібно знати, яке місце потрібно колоти. Для цього необхідно, щоб пацієнт прийняв положення лежачи на животі. Таким чином, сідничні м’язи повністю розслабляться, і можна буде провести процедуру практично безболісно. У випадках, коли необхідно самому собі ставити укол, то краще лягти. Проте багато, не один раз проводили подібні маніпуляції, можуть робити його і в положенні стоячи.
Здійснюючи ін’єкцію, голку краще направляти верхню частину сідниці. Правильно робити укол, вводячи розчин у крайню чверть м’язи. Це місце нескладно визначити, якщо візуально розділити сідницю на чотири частини.
Технологія введення препарату внутрішньом’язово
Правильно визначивши, яке місце підходить для введення лікарського препарату в сідницю, можна приступати до самої процедури. Для цього, як раніше згадувалося, необхідно виконати всі заходи щодо стерилізації і укласти пацієнта на живіт (навіть якщо доводиться ставити укол самому собі).
Потім необхідно отримати шприц і надіти на нього голку. Після цього слід взяти ватку і, змочивши її медичним спиртом, протерти ампулу з розчином. Провівши ряд цих дій, можна розкрити ампулу, використовуючи спеціальне лезо. Правильно набирати розчин потрібно, опустивши голку в середину, не торкаючись стінок посудини. Набравши препарат у шприц, варто його підняти голкою вгору, щоб випустити зайве повітря. Для цього варто випустити невелику кількість розчину цівкою, поки той не зникне.
Тепер можна протерти сідницю, вірніше, те місце, яке ви визначили для введення голки, змоченою у спирті ваткою. Правильно робити укол, коли шприц входить в м’яз під прямим кутом. Препарат слід вводити повільно, після чого можна акуратно дістати інструмент і протерти місце уколу ваткою, змоченою в спиртовому розчині. Бажано при цьому злегка помасажувати дану ділянку.
Якщо призначений курс лікування, що передбачає багаторазове введення препаратів, рекомендується по черзі ставити укол спочатку в одну, потім в іншу сідницю.
Те ж саме стосується пацієнтів, яким доводиться робити уколи самим собі.
Можливі наслідки
Бувають препарати, після введення яких, навіть якщо процедура була здійснена правильно, виникає важко рассасываемая «шишка». У медицині вона називається «інфільтрат», і її появи можна уникнути. Для цього потрібно як можна повільніше вводити розчин у м’язову тканину, плавно натискаючи на шприц. Також рекомендується при наступних ін’єкціях в цю ж сідницю, вибирати місце на 1,5 см далі від попереднього уколу.
Швидкому розсмоктуванню препарату сприяє намальована йодом сітка на сідниці.
Досить часто виникають несприятливі наслідки після неправильно виконаних ін’єкцій самому собі. У подібних ситуаціях такі симптоми, як жар, почервоніння місця уколу і біль в цій галузі, свідчать про виявлення постинъекционного абсцесу. Тому, при перших ознаках варто відразу звернутися до лікаря.
Також не є рідкістю випадки, коли сідничний нерв уражається паралічем при неправильному виконанні процедури. Тому, якщо різкий біль супроводжує перші секунди введення розчину в сідницю, настійно рекомендується припинити дії і витягти шприц.
Також рекомендується вводити голку тільки в розслаблені м’язи, так як больові відчуття будуть турбувати пацієнта при проведенні процедури, а місце уколу буде ще тривалий час «нити». Тому, перед процедурою щодо введення внутрішньом’язово препаратів дітям, їх необхідно заспокоїти і розповісти про уколах у м’якій формі.
Якщо навчитися виконувати всі дії правильно і знати, яке місце ставити укол, ін’єкції стануть для вас «звичною справою», і ви зможете надати необхідну допомогу в екстрених ситуаціях не тільки собі, але і своїм близьким.
