Ще в 1981 році Михайло Сидорович Іванов з села Поріччя Пуховичского району, що на Мінщині, привіз з України і посадив у своєму саду саджанець шовковиці. Всі ці роки вона радує його хорошим урожаєм. Біда тільки, що не знає господар, ніж її корисні плоди, і як розмножити це рослина, адже порослі воно не дає.
У нас шовковиця використовується скоріше як декоративна рослина. А живуть її дерева 200, а то й 300 років. У нас відомі два види шовковиці — біла і чорна.
Шовковиця біла обробляється головним чином з-за листя, якими годують шовковичних черв’яків. У Білорусі вона просто прикрашає сади і парки. Хоча її плоди цілком придатні в їжу як в свіжому, так і переробленому вигляді. Вони можуть бути білого, жовтувато-білого або жовтого забарвлення, мають нудотно-солодкий смак.
А ось чорна шовковиця культивується як плодову рослину, і на півдні республіки її часто можна зустріти в присадибних садах. Зазвичай це великі високостовбурні дерева, що досягають 15 метрів. На відміну від шовковиці білої вони менш посухостійкі і зимостійкі. Зате плоди у неї більше, чорно-фіолетового кольору, кисло – солодкого смаку, з фарбувальною соком.
Для плодів шовковиці білої характерно високий вміст цукрів (11-12%) при дуже низ-кою кислотності (0,1 — 0,6%). У окремих форм сума цукрів може досягати 20% і більше.
Плоди шовковиці чорної містять менше цукрів (5-9%), мають у 2-3 рази більшу кислотність (до 1,8%). Є в них також вітаміни, пектинові і дубильні речовини, значну кількість легкозасвоюваного заліза. Причому у чорної шовковиці його в 2 рази більше, ніж у білої.
З плодів шовковиці можна приготувати варення, компоти, соки, сиропи. Найбільш вдалим є поєднання з плодами червоної смородини.
Висушені або в’ялені плоди білої шовковиці смачні і добре зберігаються. З них можна приготувати борошно і потім додавати в тісто для приготування пиріжків, млинців і т. д.
З давніх пір в медицині Китаю, Японії, Індії, В’єтнаму шовковиця цінується як лікарська рослина. Її листя, кору, коріння, квітки і плоди використовують при цукровому діабеті, водянці, гіпофункції нирок, серцево-судинних захворюваннях.
Плоди шовковиці мають кровоочисну властивістю, нормалізують обмін речовин при ожирінні. В народній медицині їх використовують як легкий послаблюючий засіб; настій із зрілих плодів застосовують при простудних захворюваннях, наривах в горлі; сироп — як потогінний засіб; сік — від кашлю, а розбавивши водою, — при стоматитах» і ангіні.
Настій листя шовковиці застосовують як жарознижуючий засіб при застудах, при авітамінозах — як загальнозміцнюючий засіб. Кору коренів рекомендують при гіпертонічній хворобі, у поєднанні з іншими лікарськими рослинами лікують кашель, бронхіт, бронхіальну астму.
Один з садівників мені розповідав, що настоєм з плодів чорної шовковиці він за три дні без всяких антибіотиків вилікував ангіну. Також вона допомагає знижувати рівень цукру в крові. Крім того, шовковиця виручить того, хто хоче схуднути, оскільки багато ягід її не з’їси — вже дуже швидко з’являється відчуття насичення. До речі, листя теж цілющі, їх потрібно висушити, а потім заварювати, як чай. Такий настій зміцнює серцевий м’яз. Приймати його треба протягом двох тижнів по 300 г на день.
ВСЕ ПРО РОЗМНОЖЕННЯ
Розмножують шовковицю насінням і вегетативно — відводками, зеленими і здеревілими живцями, а також — щепленням.
Насіння висівають в грунт відразу ж після виділення їх з плодів або навесні після 45-60-денному стратифікації. Їх загортають на глибину 0,5 см, а грунт мульчують просіяним перегноєм або торфом шаром 0,5—1 см. До появи сходів необхідно стежити, щоб грунт не пересихав. З появою першого справжнього листочка сіянці пікірують за схемою 50 х 10 см, прищипуючи при цьому кінчик стрижневого кореня. Через 2-3 роки сіянці можна пересаджувати в сад на постійне місце.
З вегетативних способів найбільш ефективним є розмноження зеленими живцями і щепленням. Вибирати для цього слід кращі форми і сорти шовковиці. Укорінюваність зеле-них живців навіть без застосування регуляторів росту дуже висока — до 90%. А ось здерев’янілі живці вкорінюються погано.
Для вирощування щеплених саджанців шовковиці використовують окулірування. Підщепою зазвичай служать сіянці білої шовковиці. Окулірують в другій половині липня — початку серпня. Можна спробувати прищепити нирку з щитком способом вприклад і навесні. Крім того, кращі форми і сорти шовковиці навесні можна прищеплювати в крону дорослого дерева усіма відомими способами. Щеплення довгим черешком, зрізаним з плодоносного дерева, прискорює вступ прищепи у плодоношення.
Не можна забувати і про те, що шовковиця є дводомних ветроопыляемым рослиною, як і обліпиха. Проте нерідко трапляються й такі однодомні екземпляри, як у Михайла Сидоровича, у яких чоловічі і жіночі квітки знаходяться в одному суцвітті. Розрізнити їх неважко. Чоловічі квітки мають 4 тичинки і зібрані в сережковидні пониклі суцвіття, жіночі — один товкач з розростається після запліднення м’ясистим околоплодником, зібрані вони в щільні сидячі суцвіття.
Підготував П. САДОВСЬКИЙ.
Зернові культури відіграють важливу роль у світовому виробництві продовольства, становлячи основу раціону харчування для
Обрізання дерев є невіддільною частиною догляду за садом. Правильний вибір інструменту не тільки полегшує