Лохина болотна є дуже перспективною рослиною для культивування, так як володіє великою перевагою перед іншими дикорослими ягідниками: не изнежена, зростає на малопридатних кислих ґрунтах, на торф’яних болотах, у вогких лісах, стійка до заморозків, хвороб і шкідників, не вимагає особливого догляду. Урожай ягід лохини в культурі може досягати 180 г з куща. Розмножувати лохину можна насінням і вегетативно, використовуючи для посадки кореневищні живці або кущики з обрізанням надземної частини.
Для розмноження малини вегетативним способом кращим матеріалом, особливо для створення плантацій, є однорічні здерев’янілі стеблові живці. Щоб отримати з них добре розвинені рослини, необхідно попередньо укоренити живці на відповідних субстратах в умовах регульованого режиму зволоження.
Заготовляють однорічні здерев’янілі стеблові живці дикорослих заростях малини, де вона щорічно плодоносить і дає хороший урожай великих ягід. Однак у таких заростях навіть в умовах невеликого затінення рослини мають укорочені однорічні пагони. Заготовити достатню кількість 10-12-сантиметрових живців з цих пагонів дуже важко. Доводиться обстежувати великі площі природних заростей малини. Можна вчинити інакше.
За рік до заготівлі живців ранньою весною слід провести обрізку кущів малини біля поверхні грунту, так звану «посадку на пень», з допомогою мотокустореза або секатора. За один вегетаційний період відбувається активне відростання пагонів, середня довжина яких досягає 25-30 см. З кожної такої втечі навесні можна заготовити не менше 2-3 живців. Вибирають найбільш розвинені, добре здерев’янілі пагони товщиною не менше 3 мм. Обрізку роблять безпосередньо біля основи річного приросту садовим ножем або секатором. Так, для створення 1 га плантації потрібно близько 6 тис. пагонів (виходить близько 18 тис. живців). Для вирощування лохини на дачній ділянці потрібно підготувати пагони з весною для живців c урахуванням того, що приблизно 50% отриманих з них живців, можливо, не приживеться.
До нарізки і посадки живців пагони можна зберігати невеликими пучками, упакованими в сфагнум, в підвалі (або холодильнику) при температурі не вище 5°С. Нарізають 10— 12-сантиметрові черенкл з раніше заготовлених пагонів чорниці безпосередньо в день посадки і обов’язково гострим ножем, щоб не пошкодити рослинні тканини. Нижній зріз повинен розташовуватися трохи нижче бруньки, верхній — на 1см вище нирки.
Верхівки пагонів не використовують. Обробка живців регуляторами росту підвищує їх укорінюваність і сприяє утворенню більш потужної кореневої системи. Для цього нижній зріз живця вмочують у ростову пудру, приготовану на основі ицполмлмасляной кислоти (0,8—1,0%). Хороші результати дає також використання кэерчвт – на (0,4%) і эскулетта (0,3%). Регулятори росту можна придбати в спеціалізованих магазинах. Потрібно стежити, щоб ростова пудра потрапляла тільки на поверхню зрізу і ні в якому разі не покривала держак вище місця зрізу. Живці можна обробляти перед висадкою в грунт також водними розчинами индршлуксусной КИСЛОТИ (ИУК) в концентрації 150-200 мг/л
Стеблові живці лохини краще вкорінювати в спеціальних парниках або ящиках шириною до 1,5 м. Над ящиком встановлюють дротяні дуги, на які натягують” поліетиленову плівку і поверх неї мішковину або будь-яку іншу тканину для притінення (див. рис.). Технологія робіт з укорінення живців лохини болотної така ж, як і лохини високорослої. Підготовлений субстрат укладають в ящики або парники шаром 25-30 див. Найкращий час для посадки живців — квітень — перша половина травня. Їх необхідно висаджувати базальної (нижньою) частиною вниз під невеликим кутом (до 70-75°) до поверхні грунту рядками з міжряддями 10 см і на відстані 5 см один від одного. Живці закладають в субстрат не на всю їх довжину, а залишаючи на поверхні ґрунту 1-2 верхні нирки. Посадки мульчують невеликим (в межах 1 см) шаром свіжих тирси, накривають зверху плівкою і притіняють мішковиною.
Протягом усього вегетаційного періоду вкорінені живці систематично поливають, не даючи пересихати субстрату, а також провітрюють теплицю. Не можна допускати перезволоження грунту і застою вологи, так як це погіршує аерацію і веде до зниження укорінюваності. Крім того, застій вологи сприяє розвитку гнилей та загибелі живців.
Для боротьби з гнилями потрібно обприскувати живці після висадки в грунт фврбаном, куп розаном, окисом міді та іншими фунгіцидами, а також регулярно провітрювати парник або грядку, відкриваючи плівку на нетривалий час. Після появи коренів поступово починають збільшувати час провітрювання, а через 2-3 тижні плівку прибирають зовсім (липень—серпень). Можна провести 2-3 підживлення (80 г нітрофоски на 15 л води; 4 л на 1 м2) з інтервалом 10 діб. Молоді рослини до кінця періоду вегетації залишають в парнику або на укоренительной грядці, а з настанням холодів прикривають ялиновим лапником або соломою, так вони і зимують. Після перезимівлі їх пересаджують на ділянку для дорощування за схемою 40?50 см, а через 1-2 роки — на постійне місце.
В. О. ВОЛЧКОВ
