Трохи загальної інформації про встановлення другого вінчестера в ноутбук
Даний матеріал описує, як я встановлював другий жорсткий диск у свій ноутбук Acer Travelmate 7720G. Сам процес елементарний і не варто цілої статті, за умови наявності передбаченого місця в корпусі і встановлений спочатку або придбаного спеціального перехідника для жорсткого диска. У моєму випадку це місце було передбачено, а от перехідники в комплекті не було, і знайти в продажу не вийшло. І я, озброївшись паяльником взявся за переробку звичайних кабелів SATA, йдуть в комплект до будь материнській платі, так і продаються у всіх магазинах майже задарма.
Невеликий коментар від Андрія: для установки другого вінчестера в ноутбук насамперед необхідно, щоб там було під нього місце. Про це вже було сказано на початку. Зазвичай місце під другий вінчестер є ноутбуки з діагоналлю більше 16 дюймів. У менших ноутбуках місця всередині корпусу під ще один жорсткий диск банально немає.
Ще однією складністю, про яку було сказано вище, є відсутність перехідників і кріплень для другого жорсткого диска. Їх можна або замовити у сервісному центрі, в різних інтернет-магазинах, або виготовити самим. Останній варіант і буде описаний в даній статті.
Також варто врахувати ще один не зовсім очевидний момент. В деяких ноутбуках нижні кришки для комплектацій з одним жорстким диском і з двома дещо відрізняються. Грубо кажучи, є два варіанти нижньої кришки.
Як же перевірити чи можна встановити другий вінчестер чи ні? Насправді існує дуже простий спосіб. Ви просто знімаєте основний вінчестер і ставите на місце другого. Вінчестери ж по суті однакові за розмірами, розташування портів і отворів. Це ж стосується і SSD-дисків. Коли встановіть основний вінчестер на місце другого стане відразу видніше що потрібно зробити, які кріплення потрібні і потрібна інша кришка для ноутбука чи ні.
Прошу зауважити, що всі питання з жорстким дискам обговорюються в даній темі форуму: Жорсткі диски – Вибір, заміна та інші питання. SSD диски обговорюються окремо тут – Твердотільні SSD диски. Там ви можете задати будь-які питання, що цікавлять вас. Не забувайте також перед цим переглянути самі теми.
На цьому закінчу свій коментар і перейду до огляду Vitik’а.
Приступимо до встановлення другого вінчестера
Попередження: даний матеріал носить лише інформаційний характер, описує мій особистий досвід, і ні в якому разі не є керівництвом до дії, так як описані прийоми не є безпечними.
Після перестановок жорстких дисків ноутбука і нетбука у мене залишився один зайвий диск на 160 гігабайт, який припадав пилом без діла замість того, щоб приносити користь. Його я і вирішив вставити в свій Acer як другий. Як вільне місце, так і спеціальна рамка для кріплення диска вже були передбачені в конструкції ноутбука, рівно як два спеціальні роз’єми на материнській платі поруч з відсіком диска. Якщо роз’єм SATA був абсолютно звичайним (якщо не вважати те, що «дивився вгору»), то спосіб подачі живлення був не зовсім звичайним:
Для перевірки, чи справді має сенс псувати шлейфи, жорсткий диск був підключений «на вазі» і успішно опознался як в біосі, так і в Windows, після чого я вже з усією впевненістю взявся за основну роботу:
Для самих експериментів мені знадобилося:
– Власне, портативний жорсткий диск
– Паяльник
– Купка інструментів (ножиці, пінцет, скальпель, напилки, викрутки)
– Комплект підключення SATA (один інтерфейсний шлейф і один кабель живлення)
– Трохи клею
– Шлейф-донор для роз’єму живлення на материнській платі ноутбука
– 4 гвинта, але я їх так і не знайшов…
– Пара проводів
Для живлення був знайдений короткий шестиконтактний шлейф, здається використовувався в CD-Rom’е. Подібні шлейфи цілком стандартні і часто застосовуються в різній апаратурі:
Від нього були по-звірячому відкушені дві третини і після півгодини обтісування напилком він ідеально підійшов до відповідного роз’єму на материнській платі, до того ж крайній провід був червоним, що було зручно, він вдало став «плюсом», а білий відповідно, «землею».
Другий «кінець» роз’єму був знятий з перехідника живлення Sata-дисків. Згідно распиновке, середні три контакту того роз’єму (вони з’єднані і назовні стирчать як один червоний провід) використовуються для подачі +5 вольт, а 6 сусідніх (три зліва і три праворуч, назовні стирчать як два чорних проводу) – земля. Я не став замислюватися, яку землю використовувати, і просто припаялся до обох відразу.
Вийшов ось такий перехідник, а потім частина з відкритими контактами була залита клеєм:
Ще одним випробуванням стала переробка самого Sata шлейфу, так як оригінальний ні при яких умовах не дав би кришці ноутбука закритися, так як був занадто довгим і стирчить вниз. Я вже зрадів, знайшовши у себе шлейф від іншої материнської плати, який був загнутий в бік, але завдяки або інженерам Acer, развернувшим так свій роз’єм (вони ж під свій перехідник намагалися), або творцям тієї материнської плати, коннектор дивився в стінку корпусу, що все-таки змусило мене різати шлейф.
Найбільш проблемною частиною була «розбирання» коннектора. Мені попався намертво залитий з обох сторін шлейф, і знадобилося чимало часу, щоб відірвати всю гуму, при тому не зламавши самих пінів коннектора. У підсумку, самі кінці пінів були загнуті в бік і на них був припаяний укорочений шлейф, а потім, як і у випадку з харчуванням, вся конструкція була залита клеєм для надійності і захисту від замикання:
Єдиним «вузьким місцем» мого оновлення були самі роз’єми. В виду конструкції та розташування самих роз’ємів, а також налчия клею на Sata, після встановлення контактів, витягувати тому їх необхідно з особливою ретельністю, так як вони входять дуже міцно і надійно, а можливості для їх вилучення руками передбачено не було (хоча, я напфилем і зробив насічки, інструмент). З іншого боку, необхідності виймати шлейфи і не передбачається:
Після того, як все було закінчено і перевірено, виявилося, що переді мною постала ще одна проблема – відсутність гвинтів для кріплення жорсткого диска до рамки. У мене таких не знайшлося, але я зняв два гвинти з кріплення основного диска і переставив на додатковий. На мій погляд, і на двох гвинтах диск тримався цілком надійно, тому що так я все і залишив.
У підсумку, картина вийшла наступна:
Диспетчер пристроїв, як і BIOS спокійно пізнають другий диск:
На моє здивування, ні яких проблем з диском не виникло, хоча я і боявся за працездатність Sata шлейфу після хірургічного втручання і за можливу ненадійність контакту – результат не гірше використання заводського перехідника, і з мінімальними витратами, хоча в моєму випадку, взагалі без витрат.
На цьому все.
Коментар від Андрія: Якщо вам стаття сподобалась, то поставте плюсик в репутацію користувача Vitik. Все ж людина старалася, підготував статтю.
Також нагадую, що всі питання з жорстким дискам ви можете поставити тут: Жорсткі диски – Вибір, заміна та інші питання, а по SSD дисків тут: Твердотільні SSD диски. Не забувайте також перед тим як питати переглянути самі теми.
Якщо ви хочете опублікувати цікаву статтю про вашому ноутбуці, то звертайтесь до мене (FuzzyL) через особисті повідомлення. Допоможу з оформленням і публікацією.
