Полиці пристойних барів прикрашає безліч пляшок. Але, придивившись, найчастіше з’ясовується, що більша частина з них – витратні матеріали та інгредієнти для коктейлів, а решта – модні і впізнавані бренди з тих, що гарантовано забезпечують «оборотність». А зустрічається в’їдливий гість або просто настрій такий, що людина хоче, щоб його здивували чимось таким!
Потрібні в барах рідкі напої, що здатний оцінити не кожен відвідувач?
Немає однозначної відповіді на це питання. Подібні напої можуть роками припадати пилом на полицях. А адже якщо пляшка відкрита – вона повинна бути досить швидко випита. Але все-таки мені здається, що в асортименті обов’язково повинні бути напої, орієнтовані на цінителів.
Ось, приміром, портвейн. Нечастий інгредієнт в коктейлях, а як самостійний напій — досить специфічний продукт у асортименті бару. Однакові пляшки, на перший погляд, але одна коштує 1000 рублів, а друга – 1000 євро. Чому?
За всю тридцятирічну історію, мабуть, самого престижного рейтингу вин — щорічного списку «Топ-100» від американського журналу WineSpectator, експертами було оцінено півмільйона вин з 5 континентів, і лише 70 з них отримали оцінку 100 балів. З цих 70 — дев’ять портвейни. Дев’ятим сто балльным портвейном став Dow’sVintageport врожаю 2007 року, рейтинг за 2010 рік був опублікований на початку 2012 року. Тобто суха статистика говорить, що в абсолютному і відносному заліку найбільшу кількість видатних вин робить невелика виноробна зона в Португалії, виробляє портвейн.
В СРСР, а потім і в країнах, що колись складали велику Радянську імперію, ставлення до «портвейну» було майже одностайне: цей напій так званої «богеми» — поетів, письменників, художників і музикантів і зовсім вже опустилися і декласованих елементів, що іменувалися «бомжами». Втім, між цими двома групами часом різниці не було, і перша часто поповнює ряди другий. «Портвейн» оспівували в своїй творчості запійні класики радянської словесності, його пили «з горла» актори, режисери, музиканти. Напій, до речі, оспіваний у піснях «Машини часу» і в книзі «Цікава наркологія» її лідера Андрія Макаревича.
Чому слово «портвейн» в лапках? Та тому, що спільного між тим пійлом, яке у нас відомо, як «Портвейн 777» (або 333, або 555 — ці сурогати часто випускаються під загадковими номерами) і найблагороднішим «вином з міста Порто» — саме це означає portwine — практично ніякого.
Портвейн може робитися виключно на строго контрольованій території вздовж річки Доуру з сортів винограду, дозволених державним Інститутом портвейну і технології, суворо цим інститутом контрольованою. Вино має яскравий смак виноградного соку завдяки особливості технології — бродіння вина дуже короткий (48 годин) і дріжджі не встигають з’їсти весь цукор, бродіння зупиняється виноградним дистилятом, нерідко виготовленим з цього винограду. Виходить солодке й міцне вино, міцністю не менше 19% алкоголю. Таке вино відмінно переносило транспортування і могло довго зберігатися, саме тому його так полюбили англійці, не мали доступ до французьких вин із-за воєн, що тривали з початку XVI по XIX століття.
Трохи про традиції і видах портвейну
Переважна більшість знаменитих будинків портвейну — англійські або шотландські: dow’s, taylor’s, Warre’s, Sandeman і так далі. Напевно, немає в світі іншого вина, навколо якого вироблено таку кількість ритуалів, портвейн — це старовинна благородна британська традиція.
Опис різновидів портвейну потребуватиме цілої книги. В портвейнах, мабуть, найскладніша градація – більше 10 категорій. Коротко можна сказати, що портвейн ділиться на дві великі групи – Ruby і Tawny. Перші розливаються в пляшки після невеликої витримки в бочки, а другі проводять весь термін витримки в бочці (нерідко 30 і навіть більше років). Кращі портвейни мають вказівку року врожаю, так званий «вінтаж». Інститут портвейну далеко не кожен рік оголошує «вінтажним», тільки найкращі врожаї.
Портвейн, ймовірно, кращий вибір, якщо ви розглядаєте вино як інвестицію: завдяки високій міцності й високого цукру це вино більш стійко, ніж сухі вина, і може прощати огріхи в умовах зберігання.
У минулому році TaylorFladgate представив заможним поціновувачам унікальне вино, найстаріший вінтаж портвейну, коли-небудь випускався в продаж — 1855 рік. Воно було закладено в бочки за 6 років до скасування в Росії кріпосного права і років за десять до того, як філоксера знищила виноградники Європи. Вино унікально, так як це tawny, воно пролежало в бочках на сімейному складі і було просто забуто. Як стверджують ті, кому довелося його спробувати — $3500, які варто пляшечка 155-річного вина, воно коштує цих грошей. Свіже, сухе і абсолютно живе.
А можна таке вино продати в барі? Мені здається – легко. Якщо бармен хоче, він може будь-якої людини змусити випити що завгодно. Ну, ми, звичайно, не говоримо про тормозухе, одеколоні і рідини від поту ніг. Хоча, є такі бармени, які впевнені, що і на це легко розвести… Правда, їм тоді доведеться пити це на брудершафт.
