Нав’язливе дію, що виражається висмикуванням волосся в будь-яких місцях власного тіла, медициною іменується як тріхотілломанія. Захворювання розвивається переважно у дитячому віці при неправильному типі виховання. Жорсткість і вимогливість по відношенню до дитини, антисоціальна поведінка в сім’ї – основні причини патології. Так дитина висловлює протест на небажану для нього ситуацію. Дорослими пацієнтами трихолога найчастіше є жінки – захворювання у них розвивається в 2 рази частіше, ніж у чоловіків.
Виявляється патологія такими діями і почуттями хворого, як:
- регулярне вищипування або висмикування волосся;
- наростання внутрішньої напруги, що передує цій дії;
- полегшення або отримання задоволення – наслідок скоєного дії.
«Постраждалими» об’єктами стають волосся, що ростуть на голові та на будь-яких ділянках тіла. Деякі хворі при сильному психічному розладі можуть з’їдати вирвані волосся, і в цьому випадку мова йде про трихотиллофагии. Зони, плямисті на вигляд і позбавлені волосся, не можуть бути непомітними для оточуючих, тому хворим доводиться вживати заходів щодо маскування чи носити перуки. Розуміючи, який дефект заподіяно зовнішності, вони починають турбуватися з приводу нездатності контролювати свої дії.
Але не завжди випадки висмикування волосся мають місце з-за стресу. Деякі хворі, самі не помічаючи того, роблять це ненормальне дію під час «спокійних» справ – читання, перегляду телевізора і їм подібним. Ці спостереження стали для вчених приводом для висунення припущення про те, що тріхотілломанія є для людини звичною, але все-таки патологічним дією, а не втратою контролю над емоціями.
Ознаки захворювання представлені ділянками порідіння або облисіння волосистої частини голови, порченым видом вій і брів, відсутністю волосся на лобку. Зіпсовані ділянки можуть бути одиничними і множинними, але шкіра на них не зазнає змін, а устя волосяних фолікулів залишаються чітко позначеними. Хворий не зосереджується на своїх діях, а виконує їх мимоволі, іноді навіть заперечує їх. Однієї з різновидів патології є трихотемномания, тобто виборче висмикування посивілих волосся при сверблячих відчуттях голови. Хворі переконані, що така дія полегшує свербіж.
Чи можна вилікувати трихотилломанию?
Одним із способів лікування цієї недуги є психотерапія. При цьому фахівець повинен розібратися в причинах, які призвели до його розвитку. В ході проведення лікувальних заходів у хворого необхідно розвинути та закріпити нові звички і способи самозаспокоєння. По мірі необхідності може бути підключено і медикаментозне лікування, представлене призначенням антидепресантів і нейролептиків, але психотерапії відводиться вирішальна роль.
Високою ефективністю в лікуванні трихотилломании відрізняються тілесно-орієнтована і гештальт-терапія. Захворювання лікується довго, але позитивної динаміки домогтися вдається. Адекватне рішення проблеми вимагає участі психотерапевта-консультанта, який проводить курс індивідуальної психотерапії (від 15 до 20 сесій). Лікування починається з первинної консультації і може доповнюватися експериментально-психологічним дослідженням, в ході якого визначаються особливості особистості пацієнта і підбираються методи терапії.
У медикаментозному лікуванні захворювання високою ефективністю відзначилися Кломіпрамін і Флувоксамін. Із свідчень медиків стає зрозуміло, що поліпшення їм вдавалося домагатися в більшості випадків. Але у деяких хворих до закінчення 6 місяця лікування вся ефективність утрачивалась. Оскільки особливостями хвороби є спонтанні рецидиви, то лікування повинно бути комбінованим, тобто проводитися з використанням декількох препаратів і за декількома методиками.
Крім всіх перерахованих призначень, хворому може бути показана велика вітамінотерапія та препарати гормонів шкірки надниркових залоз. З фізіотерапевтичних процедур добре себе зарекомендувало рентгенівське опромінення шкіри, що проводиться в області корінців спинного мозку. Ця терапевтична методика є непрямою, а призначається вона для впливу на нервову систему. В умовах клініки проводиться лікування холодом – кріотерапія, діючими речовинами якого є рідкий азот або хлоретил. Курс лікування складається з 15 – 20 процедур, і проводяться 2 – 3 рази в тиждень.
Відмінних результатів добиваються і при накладанні парафінових аплікацій та озокериту, якщо хворий не має до них протипоказань – гіпертонії, склерозу судин головного мозку, судомних припадків епілепсії. Осередкове облисіння лікується гормональними мазями, але перед їх застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.
