Тракененская кінь – відносно молода порода, хоча землі Східної Пруссії, на яких почалося розведення цих коней не були безкінними і до початку XVIII століття. До того як король Фрідріх Вільгельм I заснував Королівське управління по розведенню тракененских коней на території сучасної Польщі (в ті часи Східної Пруссії) вже перебувала місцева аборигенна порода. Місцеве поголів’я було нащадками дрібних, але міцних «Швайкенов», і бойових коней тевтонських лицарів. Лицарі і з Швайкенами познайомилися-то тільки після завоювання цих земель.
У свою чергу, швайкены були прямими нащадками первісного тарпана. Хоча злі язики стверджують, що монгольські коні теж внесли свій внесок у майбутню елітну породу коней – тракенов. Як би там не було, але офіційна історія тракененской породи коней починається з 1732 року, після заснування кінного заводу в селі Тракенен, яка і дала породі своє ім’я.
Історія породи
Завод повинен був постачати в прусську армію якісне ремонтне поголів’я коней. Але гарною армійської коні тоді ще не існувало. По суті, в кавалерійські частини набирали «кого знайдемо з потрібними розмірами». На заводі ж почали селекцію на основі місцевого маточного поголів’я. Виробниками пробували жеребців східних і іберійських кровей. Враховуючи, що сучасного поняття породи тоді не існувало, до відомостей про використання турецьких, берберійські, перських, арабських коней потрібно ставитися обережно. Це однозначно були коні, привезені з зазначених країн, але наскільки це була порода…
На замітку! Відомості про існування національної турецької породи відсутні повністю, а арабське поголів’я коней на території сучасного Ірану в Європі називають Перською Арабом.
Те ж саме відноситься і до жеребців Неаполітанської та Іспанської порід. Якщо Неаполітанська в той час була досить однорідна за складом, то про який саме іспанської породи йде мова, зрозуміти складно. Їх в Іспанії і зараз чимало, не рахуючи вимерлою «Іспанської конячки» (не збереглося навіть зображень). Втім, всі ці породи близькі родичі.
Пізніше до вже наявного досить якісному для того часу поголів’ю доливали кров Чистокровної Верхової коня. Завданням було отримати жваву, витриваліший і велику кінь для кавалерії.
До другої половині XIX століття Тракененская порода коней сформувалася і Племінна книга була закрита. З цього моменту до тракененской породі виробниками «з боку» можна використовувати тільки жеребців Арабської та Англійської чистокровної порід. Допускалися також Шагія Арабіан і Англо-араби. Таке становище зберігається й донині.
На замітку! Англо-тракененской породи коней не існує.
Це помісь в першому поколінні, де один з батьків Англійської чистокровної, інший Тракененской порід. Така помісь буде записана в Племінну книгу як Тракененская.
З метою відбору на плем’я кращих особин весь молодняк заводу проходив випробування. В кінці XIX – початку XX століть жеребців відчували в гладких скачках, які пізніше замінили на парфорсные полювання і стіпль-чезы. Кобил відчували в упряжі на сільськогосподарських і транспортних роботах. В результаті вийшла якісна верхово-тяглова порода коней.
Цікаво! У ті роки В стіпль-чезах тракененские коні перемагали навіть Чистокровних верхових і вважалися кращою породою в світі.
Робочі та екстер’єрні характеристики тракененских коней ідеально відповідали вимогам того часу. Це сприяло широкому поширенню породи у багатьох країнах. У 30-х роках минулого століття тільки маточне поголів’я налічувало 18 000 зареєстрованих кобил. Аж до Другої світової війни.
Фото коні тракененской породи зразка 1927 року.
Друга світова
Велика Вітчизняна війна не пощадила і тракененскую породу. Велика кількість коней загинуло на полях битв. А при настанні Червоної армії гітлерівці спробували викрасти племінне ядро на Захід. В евакуацію своїм ходом пішли матки з жеребятами декількох місяців від народження. Завод «Тракенер» протягом 3 місяців під бомбардуваннями радянських літаків йшов від наступаючої Червоної армії по холодній погоді і без кормів.
З минулого на Захід поголів’я в кілька тисяч вижило лише 700 голів. З них 600 маток і 50 жеребців. Відносно невелика частина тракененской еліти була захоплена Радянською армією і відправлена в СРСР.
Для початку трофейні табуни спробували відправити на цілорічне утримання в степу в компанію до донської породи. «Ой, — сказали тракены, — ми порода заводська, так жити не можемо». І значна частина трофейних коней впала взимку від голоду.
«Пф, — гмикнули донці, — що росіянину добре, то німцю смерть». І продовжили тебеневку.
Але влада відмінок не влаштував і тракенов перевели на конюшенное зміст. Причому захоплене поголів’я виявилося достатньо велико, щоб на якийсь час виникла навіть бренд «російський тракен», що протримався до часів перебудови.
Цікаво! На Мюнхенській Олімпіаді 1972 року, де радянська команда з виїздки виграла золоту медаль, одним з членів команди був тракененського жеребець Попіл.
Фото Попелу тракененской породи під сідлом Е. В. Петушковой.
З часу перебудови не тільки скоротилося тракененское поголів’я в Росії, але й змінилися вимоги до коня в сучасному кінному спорті. А російські зоотехніки продовжували «зберігати породу». У підсумку «російський тракен» фактично втрачено.
А в цей час в Німеччині
З тих, що вижили 700 голів у ФРН зуміли відновити тракененскую породу. За даними Тракененского племінного союзу, сьогодні в світі налічується 4500 маток і 280 жеребців. ВНИИК міг би з ними не погодитися, але німецький союз вважає тільки тих коней, хто пройшов керунг і отримав ліцензію на розведення у них. Таких коней таврят знаком союзу – подвійними рогами лося. Тавро ставлять на лівому стегні тварини.
Фото тракененской коні «з рогами».
Ось так тавро виглядає великим планом.
Цікаво! Подвійні роги лося – знак східно-прусської коні тракененского походження, одинарним рогом таврили поголів’я Тракененского заводу, який сьогодні вже не існує.
Відновивши поголів’я, ФРН знову стала законодавицею в розведення тракененской породи. Тракененских коней можна доливати практично до всіх полукровным спортивним породам Європи.
Основне поголів’я зосереджено сьогодні в 3 країнах: Німеччині, Росії та Польщі. Сучасне застосування тракененской породи таке ж, як у інших напівкровних спортивних порід: виїздка, конкур, триборство. Тракенов купують як початківці, так і спортсмени топ-рівня. Не відмовиться тракен і покатати по полях свого господаря.
Екстер’єр
У сучасному спортивному конярстві відрізнити одну породу від іншого часто можна тільки по племінній свідченням. Або тавра. Тракен в цьому відношенні не виключення і основні екстер’єрні характеристики у нього схожі з іншими спортивними породами.
Зростання сучасних тракенов від 160 див. Раніше середні значення вказувалися 162-165 см, але на них не можна орієнтуватися.
На замітку! У коней верхня межа зростання зазвичай обмежується стандартом.
Голова суха, з широким ганашем і тонким хропінням. Профіль зазвичай прямій, може бути арабизированным. Довга елегантна шия, добре виражена загривок. Міцна пряма спина. Корпус середньої довжини. Грудна клітка широка, з округлими ребрами. Довга похила лопатка, косе плече. Довгий, добре обмускуленный круп. Сухі міцні ноги середньої довжини. Хвіст високо посаджений.
Масть
Після Попелу у багатьох тракененская кінь асоціюється з вороною мастю, але насправді тракены мають всі основні масті: руду, гнідого, сіру. Може потрапляти чала. Так як в породі присутній ген пегости, сьогодні можна зустріти пегого тракена. Раніше їх выбраковывали з розведення.
Так як ген Кремелло в породі відсутня, чистопородний тракен не може бути соловым, буланов або изабелловым.
З приводу характеру тракененской породи коней не можна сказати нічого певного. Серед цих коней зустрічаються чесні отдатливые особини і ті, хто шукає будь-який привід ухилитися від роботи. Є примірники «проходьте повз швидше» і є «ласкаво просимо, гості дорогі».
Яскравим прикладом злісного характеру у тракененской коні є все той же Попіл, до якого ще треба було зуміти знайти підхід.
Відгуки
Ольга Пшеничникова, д. Слободино у мене в стайні десяток тракенов. Різні є. До однієї кобилі тільки я заходжу, бо постійно треба бути насторожі. Трохи зазеваешься, або вдарить, або вкусить. Жеребець один робить вигляд, що злобний, але насправді вихований так, що ніколи не вдарить і не вкусить. Людей, щоправда, дійсно не любить. А є такі, на кого я початківця спокійно саджу і знаю, що все буде в порядку. Стрибають теж по-різному. Хто безвідмовний, а на ком далі третього перешкоди не заїдеш. Ще одна стрибати буде, тільки якщо хлист взяти. Юлія Гродницкая, р. Калінінград У мене власний тракен. Милий хлопець-лизун. Зустрічає гугуканьем, лазить за цукром по кишенях. Ми з ним на обласних змаганнях з конкуру навіть перше місце один раз зайняли.
Висновок
Німці настільки пишаються тракененской породою, що фірма Schleich випускає фігурки тракененских коней. Рябих і погано впізнаваних «в обличчя». Але на етикетках написано. Хоча колекціонерам таких фігурок краще буде пошукати виробника з впізнаваними породами. Що ж стосується спорту, то тракены часто використовуються в конкурі на вищому рівні. Загалом поголів’я тракенов кожен може знайти собі тварину за смаком: від «просто покататися у вільний час» до «хочу стрибати Гран-Прі». Правда, ціна на різні категорії теж буде відрізнятися.
