Мама чудово розуміла, що щеплення потрібні для того, щоб уберегти дитину від заразних хвороб. Вона була рада, що ще в пологовому будинку дитині зробили щеплення проти туберкульозу (так звана щеплення БЦЖ). У лікаря вона не один раз запитала, коли дівчинці треба зробити наступні щеплення. Як тільки Оленці виповнилося 3 місяці, її принесли в поліклініку-консультацію на щеплення проти віспи. Через день надрізи почали червоніти, опухати, а через 3 дні опухла і вся ручка. У дівчинки піднялася температура. І мати, і батько дуже злякалися і викликали лікаря на будинок. «Може бути, щеплення було зроблено брудним інструментом? Може бути, цю вакцину не можна було застосовувати?»-проносилися тривожні думки. Тривога батьків природна, але необґрунтована.

Реакція дитячого організму на щеплення

Це звичайна реакція дитячого організму на введення збудників коров’ячої віспи. Дитина, якій зроблена така щеплення, хворіє коров’ячою віспою. Ця хвороба не небезпечна. Він переносить її легко, але потім вона оберігає його від важкого захворювання – натуральної віспи. В нашій країні немає захворювань віспою. Але цього вдалося досягти саме завдяки таким щеплень, які роблять людині не один раз: в 3 місяці, в 7 років, у 18 – 20 років і навіть старше, якщо є необхідність. Перше щеплення дитина переносить важче, ніж наступні. І та реакція, яка була у Оленки,- звичайна, не небезпечна для її здоров’я. Батьки злякалися і в душі вирішили більше щеплень дівчинці не робити, щоб «не мучити її. Найглибша помилка! Нездужання дитини після щеплення швидко мине, але на тривалий термін з’явиться несприйнятливість організму до важких хвороб. Якщо ж йому не зробити щеплення, залишиться загроза таких хвороб, як натуральна віспа, дифтерія, коклюш.

Дифтерія, скарлатина, свинка, коклюш, дизентерія небезпечні для дітей.

Знижуючи стійкість організму до негативних зовнішніх впливів, вони викликають часом важкі ускладнення з боку серця (дифтерія), нирок (скарлатина) і т. д. Для дівчаток ці захворювання посилюються ще і тим, що вони можуть бути причиною захворювань статевих органів (матки, труб, яєчників). Надалі це іноді призводить до тяжких порушень діяльності яєчників, затримці статевого розвитку. У цих випадках менструації можуть починатися в більш пізньому віці, протікати з великою втратою крові (так звані ювенільні кровотечі) і т. п.

Дифтерія може, крім того, викликати запалення статевих органів, внаслідок якого іноді відбувається часткове або навіть повне зараження піхви, а то і маткового зіва. Надалі необхідна складна хірургічна операція, так як з початком менструації кров, не знаходячи виходу, буде накопичуватися в матці, а це викликає сильні приступообразні болю. Але ж так просто попередити ці тяжкі страждання, якщо вчасно зробити дівчинці щеплення! Як вже говорилося раніше, важливе значення для підвищення стійкості організму дитини до застудних та інфекційних захворювань мають гімнастика та загартовуючі процедури.

Здоров’я від природи не панацея?

Із зростанням дівчинки загартовуючі процедури і заняття гімнастикою ускладнювалися. Спочатку всі ці процедури проробляла Оленку мама. Але от дівчинка вперше переступила поріг дитячого комбінату «ясла-сад». Тут було все для зміцнення і загартовування організму дітей: щоденна ранкова зарядка, а після неї вологе обтирання; тривале перебування на повітрі в будь-яку погоду, а влітку повітряні і сонячні ванни, купання в річці. Робота вихователів і медичних працівників дитячого садка доповнювалася будинку: мама і тато продовжували привчати Оленку до занять гімнастикою. Тепер вранці вся родина ставала на зарядку. Дівчинка із задоволенням виконувала прості вправи, а після цього-обтирання.

Оленка зростала швидко, була міцною, здоровою дівчинкою. Крім незначних нездужань, вона до 3 років нічим не хворіла. Урочисто було відсвятковано її триріччя; маленькі гості із задоволенням грали зі своєю господинею в ляльки, будували будиночки з кубиків, розбирали пірамідки. Було дуже весело. Задоволена Оленка вляглася спати, обійнявши нову ляльку. Але через деякий час вона неспокійно закружляла в ліжку, потім заплакала. Підбігла мама, намагалася її заспокоїти. Оленка заснула, але ненадовго. «Очевидно, переутомилась», – вирішили батьки.

Неспокійний сон в першу ніч здався їм випадковим. Але в наступні дні Оленка стала погано засинати, часто прокидатися, хныкала, крутилася в ліжку. Ні мати, ні батько не могли зрозуміти причини, намагалися пояснити це занепокоєння великою рухливістю дитини днем. Лише коли у дівчинки з’явилися густі, з запахом виділення з піхви, вони, нарешті, вирішили звернутися до лікаря. А можна було б зробити це набагато раніше і тим самим позбавити дитину від страждань. Обстеження показало, що у дівчинки гострики. Гострики – це дрібні глисти, що паразитують у нижньому відділі прямої кишки. Вони дуже рухливі, швидко розмножуються. Коли дитина засинає, самки гостриків виповзають із заднього проходу і відкладають яєчка в складках шкіри. Якщо гостриків багато, вони розповзаються по шкірі, заповзають в піхву, викликають різкий свербіж і подразнення його слизистої. Це і турбує дитину, змушуючи чесати сверблячі місця.

Розчухи брудними руками призводять до запального процесу в піхві, що посилює виділення білей. Тому кожна мати повинна звернутися до лікаря, як тільки помітить перші ознаки зараження дитини цими глистами. Лікувати доводиться досить довго, хоча лікувальні процедури порівняно прості.