Сценарій новорічного свята для дітей «Здрастуй, зима!»
Дійові особи: Зима, Дід Мороз, Снігуронька, Сніжинки, Хуртовина, Хмаринка, Грудень, Січень, Лютий.
Учень.
А почалося все так:
Ось північ, наганяючи хмари,
Дихнув, завив, і ось сама
Прийшла чарівниця-зима!
Увага! Увага! Зараз прибуде до нас сама –
Цариця свята Зима.
Учень.
Йде зима дорогами,
Крадеться, як лисиця,
Вкрите все кучугурами,
Заснежила лісу.
В лісову гущавину тихо
Увійшла зима-кравчиня.
Берізки дуже раді:
– Спасибі за вбрання!
Пухнасті і білі
Зима вбрання зробила.
І для лісів і полів
-Нехай їм буде тепліше!
Всім деревам в лісочку,
Зима дала хусточки,
А в шубки їх одягнула
Сама повеселішала.
Зима.
Ви мене на свято звали?
Ось і я сама,
З хурделицею, снігом, холодами
Російська зима!
Я чарівниця – зима,
Я на свято до вас прийшла.
І не просто прийшла –
Вам подарунки принесла.
Я покрила поле снігом,
Сніг на гілки ліг.
Ставок і річка заковала
Я під міцний лід.
Пісня «Здрастуй, гостя – зима!».
Зима.
Ви мене не злякалися?
До печі теплої не притиснулися?
Не поскаржилися мамі?
Можна жити мені буде з вами?
Далі по сценарію новорічного свята дія відбувається у формі гри: зима вимовляє свої слова і наступає на дітей – діти відступають.
Зима. Ну-ка, слухайте мене,
Відповідайте, дітвора!
Я зима студена, вьюжная,
З крижаними вітрами дружна.
Діти беруться за руки, говорять свої слова і наступають на зиму, зима відступає.
Учень.
А ми вийшли з санками погуляти.
З-удалими по двору погуляти!
Зима.
Вже як я вас в кімнати зажену, зажену,
У світлі та теплі зажену, зажену!
Учень.
Як же ти заженеш нас, Зимонька,
З двору та в кімнати, люта?
Зима.
Разбушуюсь вьюгою, порошею,
Заведу заметіль я хороший!
Учень.
А ми вийдемо в шубах та у валянках,
В хутряних вушанках та в рукавицях.
Зима.
Всі доріжки снігом засыплю я.
Всі доріжки білі засыплю я.
Учень.
А ми сніг лопатами розгребемо.
А ми білий мітлами разметем.
Зима.
А я вітер північний підніму.
Бешкетною морозищем вас дойму!
Учень.
А ми всі в долоні захлопаем,
Уздовж та по доріжках затопаем.
Діти плескають в долоні і тупотять ногами.
Зима.
Вас нічим не налякаєш,
Дуже сміливий ви народ.
Вас – добрих дітлахів
Навіть холод не бере!
Але на свято до вас не одна я прийшла.
Я Діда Мороза з собою привела.
Учень,
Не вітер бушує над бором,
Не з гір побігли струмки.
Мороз-воєвода дозором
Обходить володіння свої.
Дивиться, добре хуртовини
Лісові стежки занесли.
І немає де тріщини, щілини,
І немає де голої землі.
З’являється Дід Мороз.
Дід Мороз.
Пухнасті чи сосен вершини,
Красивий чи візерунок на дубах,
І міцно скуті крижини
У великих і малих річках.
Зима.
Йде, крокує по деревах,
Тріщить по замерзлій воді,
І яскраве сонце грає
В його кошлатою бородою.
Дід Мороз.
Багатий я, скарбниці не вважаю.
А все не бідніє добро.
Я царство своє прибираю
В алмази, перли, срібло.
Хоч я літаком до вас прибув сюди,
Пішки я люблю побродити іноді.
По лісі пройтися – і дерева з кущами
Прикрасити, обвішати снігів мереживами.
Пройтися по полях – розстелити там снігу,
Пройтися по річці – зробити міст з льоду.
А то я люблю іноді пожартувати,
За щоки іль за ніс хлопчика схопити,
Іль клацнути, як пострілом, тріском колоди,
На те і морози, на те й Зима!
Зима.
Я в гості не одна прийшла,
Завірюха-подружку свою привела.
З’являється Заметіль.
Заметіль.
А де мої вічні супутниці? Мені без них холодно, незатишно. Сніжинки! Сніжинки! Білі пушинки, Настали холоди, летите все сюди.
Учень.
Летіть, сніжинки, спускайтеся з небес.
Окутайте снігом і поле, і ліс!
Завірюха, допоможи нам! Завірюха, покружи.
Сніжинок красивих ти нам покажи.
Сніжинки виконують танець.
Сніжинки .
Ми білі снежиночки
Зібралися всі сюди.
Летимо ми, як пушиночки,
Холодні завжди. Ось ця сіра хмарка
Вона була наш будинок.
З неї ми знизились,
І тут ми відпочинемо.
Прилягти на землю хочеться,
А вітерець лиходій.
Все кружляє нас,
Все кружляє нас
І все швидше, швидше.
Дід Мороз. Хлопці, щось не бачу я зимових місяців на святі.
Звучить пісня «Три білих коня». Вибігають три місяці, тримають прикрашену дугу.
Дід Мороз. Який же з них зиму починає, а рік кінчає?
Всі. Грудень.
Учень. У народі про нього кажуть, що грудень – хвостик року.
Грудень.
У грудні, у грудні
Всі дерева в сріблі.
Нашу річку, наче в казці,
За ніч вимостив мороз.
Оновив ковзани, санчата,
Ялинку з лісу приніс.
Дід Мороз. У грудня є рідні брати. Відгадайте: який місяць року початок, а середина зими? Всі. Січень.
Учень.
В народі за січнем закріпилося багато назв: січень – носик року, січень – первісток року, січень – сечень, тобто січе, розсікає зиму рівно навпіл, в січні – наш новорічне свято.
Січень.
Сяє сонце, але зовсім не гріє,
Іскриться проміння, сяє сріблом.
Природа вся ніби леденіє
Перед суворим сніговим січнем.
Ви не гнівайтесь на січень непогожий,
На найголовніший місяць холодів:
Щоб було все по-зимовому чудово
Я доклав багато своїх праць.
Дід Мороз. А ось у третього брата хоч і примхливий характер, але він добрішими, м’якше своїх братів. Так який же місяць зиму кінчає?
Всі. Лютий.
Учень. Про лютому в народі кажуть ласкаво, що він хвостик зими. А ще кажуть, що лютий зиму замикає – весні дорогу показує.
Лютий.
Дмуть вітри у лютому,
Виють в трубах голосно.
Змійкою мчить по землі
Легка поземка.
Крутий лютневий вечір
Мете мете завірюха,
І здається, що вічно
Лежать снігів стоги.
Дід Мороз. Нудно мені все-таки на вашому святі. Когось мені не вистачає! Як ви думаєте, кого?
Всі. Снігуроньки!
Дід Мороз. Звичайно, Снігуроньки – моєї внучки казковою. Давайте покличемо її голосніше.
Всі. Снігуронька! Снігуронька! З’являється Снігуронька.
Снігуронька.
У білому будиночку своєму
Ми дружно з дідусем живемо.
В гущавині лісу вікової
Ми часто чуємо вітру виття.
Мене всі звірі знають,
Звуть снігуронькою.
Зі мною вони грають і пісеньки співають.
І Ведмедик-шалунішка, і зайченя-боягуз –
Мої друзі.
Люблю їх дуже я.
До мене приходить лисиця з лисенятами завжди,
Зі мною по лісі блукає вовк сірий іноді.
Але до ведмедя не раджу ходити. І ведмедя не раджу будити. Він взимку, хлопці, лежень – міцно спить.
Дід Мороз (звертаючись до Хуртовини). Метелиця-красуня! Ти невесела?
Метелиця. Погода мені не подобається Морозна і світла.
Дід Мороз.
А ти змахни-ка ручками,
А ти слетай за хмаринками,
Одну хоч приведи.
Без снігу всі скучили,
Поля-то як змучилися.
Їм холодно, піди!
Метелиця.
Ну що ж, всплесну долоньками,
Притопну, топну ніжками,
З вітрами в танок піду.
Учень.
А ось і хмаринка стелиться.
Виходить хмаринка.
Хмаринка.
Йду до тебе, Метелиця, йду, йду, йду!
Мої сніжинки просяться
Давно на землю кинутися.
Спробуй, стриму!
Мені з ними не впоратися,
Метелиця-красуня!
Візьми їх покружи.
Всі кружляють у колі. Віхола танцює російську танець.
Всі.
Як пішла, пішла метелиця помсти!
Замітає всі дороги, всі путі!
Сипле снігом на змерзлі поля,
Зігрівається замерзла земля.
Ти танцюй, танцюй, метелиця, танцюй.
Врожаї нині будуть хороші.
Снігуронька.
Ні, сніжинки-друзі.
Нам тут довго бути не можна.
Хіба ви не знаєте,
Що в теплі растаете?
Зима. Правильно, Снігуронька. Та й я щось загостилась на новорічному святі у хлопців.
Видно прийшла пора розлучитися.
Тепер, всім треба попрощатися.
У Новому році бажаємо вам успіхів,
Побільше веселого, дзвінкого сміху!
Побільше хороших друзів і подруг,
Відміток і відмінних знань скриню!
Зима, Снігуронька у відповідності зі сценарієм беруться за віжки, які тримали місяці, і тікають під пісню «Три білих коня».
Ця стаття з рубрики: Сценарій нового року
Дивіться також:
