Напевно всім нашим читачам, які мріють обзавестися на подвір’ї в’єтнамських вислобрюхих травоїдних свиней буде цікаво дізнатися компетентну думку фахівця з цього приводу.
Останнім часом у пресі і на сайтах Інтернету досить часто з’являється рекламна інформація про реалізацію молодняку мініатюрних порід свиней, зокрема, в’єтнамських вислобрюхих травоїдних свиней. Приблизно вісім років тому в західних країнах (США, Канада, ФРН, Австралія) ці тварини стали дуже популярними. Найвідоміші представники шоу-бізнесу та богеми не відмовляли собі в задоволенні провести на повідку на світському рауті карликового потішного порося.
Так, один з найбільш відомих акторів Голлівуду Джордж Клуні практично не розлучається з карликовим хрячком, якого містить у своїх апартаментах. Не відставали від ідолів масової культури і досить забезпечені громадяни західних країн. Якщо раніше символом успіху бізнесмена були потужний наворочений автомобіль, чистокровна верхова кінь, собака рідкісної породи, то тепер їх потіснили мініатюрні свинки. У західних країнах стали проводитися їх виставки, а також змагання, де за певними критеріями визначають переможців.
Мода на міні-свиней прийшла і в Росію, а потім і в інші пострадянські держави. Поступово знизилися і ціни на карликових свиней. Якщо на самому початку вартість тварини досягала 1000 доларів і вище, то зараз його можна придбати за значно меншу ціну. Таких поросят сьогодні містять і представники середнього класу як розвага для дітей, яке відволікає їх від комп’ютерів і віртуальних ігор.Таким чином, міні-свині стали такими ж жи – вотными-компаньйонами людини, як собаки, коти, хом’яки, папуги.
У різних посібниках по годівлі та догляду за карликовими свинями завжди підкреслюється важлива особливість їх раціону — він не повинен містити надмірну кількість енергії і поживних речовин (бути підтримуючим), оскільки при рясному годуванні поросята швидко товстіють, стають менш цікавими і гірше вписуються в інтер’єр житлових кімнат. Я хочу ще раз підкреслити, що у західних країнах міні-свині розлучаються не як продуктивні, а як декоративні тварини.
В наших умовах (середні широти) використовувати цих кумедних тварин для відгодівлі на м’ясо досить складно та економічно недоцільно. У світі існує понад чотириста порід свиней, але лише два десятки з них мають істотне господарське значення. Три з них (велика біла, ландрас і дюрок) є найпоширенішими і розводяться в країнах з високорозвиненим свинарством. З їх участю виведені майже всі інші сучасні породи і гібриди.
Середньодобові прирости живої маси особин цих порід досягають 800-900 г, витрати комбікорму на 1 кг приросту — 3 кг. На один кілограм м’яса у забійній вазі ці породи витрачають на 20-30% кормів менше, ніж мініатюрні і декоративні. Не менш, ніж прирости тварин, важливі і м’ясні якості туш. Чим вище рівень м’яса в туше, тим краще її споживчі властивості. Якщо у ландраса частка м’яса в туші досягає 60% і більше, то у мініатюрних і декоративних порід при інтенсивному відгодівлі не перевищує і 50%.
Невірно і затвердження рекламних оголошень про те, що основою раціону мініатюрних свиней при відгодівлі можуть бути трава і відходи рослинного походження (до 80% за поживністю) з незначним додаванням зернових відходів. Справа в тому, що свиня, навіть якщо вона низька, на відміну від жуйних, не має багатокамерного шлунка (рубця), який здатний перетравлювати в досить великих обсягах клітковину грубих кормів. На раціонах з переважанням об’ємистих низькокалорійних кормів будь свині просто не зможуть рости та розвиватися належним чином. Те ж буде і щодо м’ясних якостей туш.
Якщо не вводити міні-свиням протеїнові добавки в раціон (горох, шрот, обрат), то звідки ж з’явиться м’ясо? Отже, для досягнення високої інтенсивності росту та отримання продукції високої якості мініатюрним свиням необхідні такі ж, як і традиційним свиням, комбікорми. Ще одна складність при вирощуванні карликових тварин — постійне і повне забезпечення їх вітамінними комплексами (особливо С і групи В), інакше не уникнути хвороб. Адже міні-свині завезені з тропічних країн, де, на відміну від наших широт, зелень є круглий рік.
Не менш важкі і питання розведення мініатюрних свиней. Для запобігання близькоспорідненого схрещування при підборі пар необхідно мати досить великий вибір нерідного поголів’я. Якщо для традиційних білоруських порід (велика біла, білоруська чорно-ряба, білоруська м’ясна) з цим проблем немає — функціонують десятки племзаводів та селекційно-гібридних центрів, то для рідкісних і малочисельних порід свиней племінна робота надзвичайно складна. Щоб знайти хорошого виробника або свинку для відтворення, необхідно подолати велику відстань і зіткнутися з цілим рядом проблем…
Для грамотного й ефективного відгодівлі свиней на подвір’ї необхідно знати його економічні складові. Всі прогнозовані і фактичні витрати бажано записувати. Практика присадибної відгодівлі свиней показує, що основними є витрати на придбання поросят і кормів. Зазвичай витрати на порося складають 15-20% від вартості відгодованої свині. Однак самі мініатюрні поросята значно дорожче, а їх відгодовані туші значно менше туш традиційних свиней. Це просте порівняння показує, що розводити на м’ясо в присадибному господарстві треба не декоративних свиней, а традиційні породи.
А. А. ХОЧЕНКОВ
