Рак сечового міхура — онкологічна патологія, що характеризується наявністю злоякісного новоутворення із стінки органу. На сьогоднішній день вчені не знають точних причин розвитку захворювання. Однак встановлені фактори ризику, які призводять до зростання пухлини — робота з аніліновими барвниками, хронічний цистит, опромінення області малого тазу.
На ранніх стадіях злоякісні новоутворення сечового міхура добре піддаються терапії. Але поширення пухлинного процесу призводить до метастазування ракових клітин по всьому організму. Такий стан небезпечно для пацієнта, оскільки порушується функціонування серця, головного мозку, легенів, нирок, печінки і ШКТ. Гостра недостатність перерахованих органів закінчується летальним результатом.
Анатомія
Сечовий міхур — порожнистий орган, що знаходиться в порожнині малого тазу перед прямою кишкою. Його функція — збір і утримування сечі, що надійшла з нирок. В результаті довільних рухів сфінктерів рідина з сечового міхура надходить у сечівник, а потім в навколишнє середовище.
Стінка сечового міхура складається з декількох шарів. Адвентиція — зовнішня оболонка органу, що представляє собою сполучну тканину. М’язовий шар складається з трьох рядів гладких клітин, розташованих у взаємно перпендикулярному напрямку. Зсередини сечовий міхур вистелена перехідним типом епітелію.
Середній об’єм сечового міхура дорослого чоловіка становить близько 600 мілілітрів. Позиви до спорожнення органу виникає при його заповненні на третину.
Епідеміологія
Рак сечового міхура — найпоширеніше онкологічне захворювання. Серед усіх злоякісних новоутворень він зустрічається в 3% випадків. В онкологічній практиці рак сечового міхура займає одинадцяте місце.
У всьому світі частота злоякісних новоутворень органа становить приблизно 12 випадків на 100000 населення в рік. Захворювання зустрічається у чоловіків у 6 разів частіше, ніж у осіб жіночої статі. Також для раку сечового міхура характерний літній і старечий вік пацієнтів.
Виникнення раку сечового міхура:
Типи
Рак — злоякісна пухлина з епітеліальної тканини. Виділяють три типи патології в залежності від виду клітин:
В залежності від виду зростання виділяють ендофітні та екзофітні типи пухлин. Перший варіант характеризується поділом клітин в сторону м’язової і адвентіціальной оболонки — назовні. Екзофітний рак росте в порожнину або просвіт органа — всередину.
Також вчені виділяють експансивний і інвазивний тип росту новоутворення. При першому варіанті патології пухлинна тканина не зачіпає сусідні органи. Інвазивний рак росте всередину інших анатомічних утворень.
В залежності від виду клітин рак класифікують на 3 типу:
Стадії
Міжнародна класифікація TNM використовується для визначення стадії захворювання, вибору тактики лікування та подальшого прогнозу. Літера «Т» (від англійського tumor — пухлина) означає розміри пухлини, може бути в діапазоні від 1 до 4. Окремо виділяють Т0 і Тіп — передраковий стан або «рак на місці».
Буква «N» (від англійського nodus — вузол) описує наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах. Значення знаходяться у діапазоні від 0 до 3.
Літера «М» (від англійського metastasis — метастази) говорить про наявність метастазів в інших органах. Виділяють M0 — їх відсутність і M1 — їх наявність.
Нульова стадія злоякісного новоутворення — відсутність самостійно діляться аномальних клітин. Проте в епітелії сечового міхура є метапластичекие та диспластичні процеси, при яких тканини втрачають нормальну будову. Нульову стадію іноді називають «передрак» або «рак на місці».
Перша стадія відповідає Т1N0M0. Вона характеризується наявністю ракових клітин, що діляться, в області епітеліальної оболонки сечового міхура. Пухлина має маленькі розміри не більше 1 сантиметра.
Друга стадія новоутворення — T2N0M0. Спостерігається проростання ракових клітин в м’язовий шар органу. Розміри пухлини можуть досягати декількох сантиметрів.
Третя стадія раку сечового міхура — T3-4N0-1, M0. Пухлина виходить за межі органу, що її клітини можуть потрапляти в сусідні лімфатичні вузли.
Четверта стадія захворювання визначається лише за M1. Інші літери можуть мати будь-які значення. На останній стадії розвитку злоякісного новоутворення виникають віддалені метастази в будь-яких органах.
Причини
На сучасному етапі медицини лікарі не знають точних причин розвитку раку. В основі патогенезу захворювання лежить порушення поділу клітин, їх патологічний автоматизм і самостійність при розмноженні.
Вагому роль у розвитку злоякісних новоутворень лікарі відводять генетичної схильності. В хромосомному наборі людини є ділянки, які відповідають за розподіл клітин. Мутації в геномі можуть призводити до новоутворень.
Існують фактори ризику розвитку раку сечового міхура. До захворювання схильні чоловіки старше 50-60 років. У даній групі населення злоякісні новоутворення сечового міхура зустрічаються найбільш часто.
Увага! Сприяючим чинником раку є доброякісна пухлина — поліп сечового міхура. Існує ймовірність її виникнення злоякісної пухлини — малігнізації.
Підвищений ризик захворювання пов’язаний з тривалим стажем куріння. Нікотин і смоли можуть викликати злоякісні процеси не лише в легенях, але й в інших органах.
В ході багаторазових досліджень встановлено, що робота на шкідливому хімічному виробництві підвищує ймовірність розвитку раку. Пухлини сечового міхура пов’язані з підвищеною концентрацією анілінових барвників, миш’яку, ароматичних амінів.
Ще один фактор ризику появи пухлинних захворювань — різні види випромінювань. Найбільшу онкологічну небезпеку викликає перебування в місцях з підвищеною радіоактивністю.
Хронічні інфекційні процеси в сечовому міхурі також можуть сприяти розвитку злоякісної пухлини в майбутньому. Вони викликають переродження епітелію органу, яке є передраковим станом.
Симптоми
Симптоми при неопластичних процесах у сечовому міхурі поділяють на загальні і місцеві. Досить часто захворювання тривалий час протікає без яких-небудь зовнішніх ознак. Зазвичай перші прояви патології виникають на 3 або 4 стадії.
Гематурія — поява еритроцитів в сечі. При пухлинних захворюваннях можливе забарвлення сечі в червоний колір за рахунок домішки крові. Але частіше рак супроводжується появою одиничних еритроцитів, які можна виявити при загальному аналізі крові. Кров в сечі — наслідок руйнування пухлиною сусідніх тканин.
Дизурія — розлад процесу сечовипускання, що характеризується болем. Пацієнт пред’являє скарги на дискомфорт в області малого тазу під час походу в туалет. Дизурія пов’язана з масивним пошкодженням епітелію сечового міхура.
Також при пухлинному процесі у деяких пацієнтів відзначається наявність домішок у сечі. Вони являють собою слиз або волокна. Рідше виникають проблеми з нетриманням.
При раку можлива схильність до частого сечовипускання невеликими порціями. Іноді пацієнт відчуває постійне відчуття необхідності походу в туалет. Рідше захворювання може супроводжуватися довгою затримкою сечі.
Пізніші місцеві симптоми злоякісного новоутворення характеризуються постійним болем в області попереку. Пацієнт відзначає набряклість особи протягом тривалого часу, верхніх і нижніх кінцівок. На термінальних стадіях помітна припухлість в проекції сечового міхура.
Загальні симптоми при раку сечового міхура неспецифічні. На тлі захворювання пацієнти часто втрачають у вазі, відчувають постійну втому, слабкість, головні заболи. Шкірні покриви набувають бліде забарвлення.
Діагностика
Діагностикою раку сечового міхура займається лікар-онколог. Під час консультації він проводить візуальний огляд пацієнта, дізнається його скарги і анамнез. Важливу роль відіграє наявність певних чинників.
Найпростіший лабораторний метод дослідження раку — загальний аналіз сечі. Вже на ранніх стадіях захворювання в ньому можуть з’явитися еритроцити.
Для виключення інфекційного процесу пацієнт здає сечу на посів. Через кілька діб на поживних середовищах можуть зрости колонії патогенних мікроорганізмів. Їх наявність говорить про вогнище хронічної інфекції в сечовому міхурі.
Цитологічний аналіз сечі — простий, але ефективний метод діагностики пухлинних захворювань. При раку виявляються атипові клітини епітелію сечового міхура. Вони втрачають нормальну будову, мають велике ядро і схильні до швидкого розмноження.
Увага! Перспективним методом дослідження злоякісних новоутворень є аналіз крові на онкомаркери. Їх наявність в плазмі говорить про високу ймовірність наявності пухлини. Однак аналіз на онкомаркери іноді показує не вірні результати, він помилковий у 10-30% випадків.
Найбільшою ефективністю при діагностиці пухлин мають інструментальні методи дослідження. Ультразвукове сканування дозволяє виявити новоутворення розміром більше 2-5 міліметрів. Також за допомогою УЗД візуалізуються метастази в сусідніх органах.
Більш точними методами є комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. КТ та МРТ дозволяють побачити найдрібніші пухлини розмірами менше 5 міліметрів. Також перераховані методи допомагають розглянути віддалені метастази в органах та лімфатичних вузлах.
Цистоскопія — «золотий стандарт» діагностики злоякісних новоутворень сечового міхура. Суть методу полягає у введенні камери з освітлювальним приладом в порожнину органу через уретру. Цистоскопія дає змогу провести біопсію епітелію сечового міхура.
Біопсійний матеріал піддається обробці і фарбування, а потім розглядається під мікроскопом. Фахівці виявляють тип раку, ступінь її злоякісності, проводять диференціальну діагностику з доброякісними новоутвореннями і хронічними інфекційними процесами.
Лікування
Варіанти лікування раку сечового міхура залежать від стадії розвитку захворювання і загального стану хворого. Сучасні медичні установи організовують консиліум лікарів, який на основі даних діагностики виносить рішення про тактики терапії. Зазвичай команду очолює лікар-уролог або уролог-онколог. Також до групи входять фахівці із галузі охорони здоров’я: патологоанатом, радіолог і медсестри.
Лікування стадії 0-1
На ранніх стадіях раку оптимальним методом лікування є органозберігаюча операція — трансуретральна резекція. Її суть — доступ до вогнища через сечовипускальний канал і видалення ураженої ділянки епітелію. Альтернативою операції є відкрита резекція пухлини через розріз на передній черевній стінці.
Для профілактики рецидивів пухлини використовується хіміотерапія. Лікарські препарати вводяться внутрішньовенно, показаний прийом 3-6 курсів. Тривалість терапії варіюється від 1 до 6 місяців.
Також в якості профілактики повторних неопластичних процесів використовується променева терапія. З допомогою спеціальної апаратури фахівці «випалюють» вогнище пухлинного процесу в сечовому міхурі. Комбіноване консервативне і хірургічне лікування знижує ризик негативних наслідків в майбутньому і попереджає повторний ріст новоутворення.
Лікування 2-3 стадії
Найбільш частий метод лікування раку на 2 і 3 стадії — радикальна цистектомія. Суть операції полягає видалення сечового міхура разом з простатою і насіннєвими канатика. У ході хірургічного втручання також резецируются сусідні лімфатичні вузли.
Після видалення органу проводиться пластична операція. Вона дозволяє прискорити реабілітацію пацієнта і підвищити якість його життя. Хірурги формують штучний сечовий міхур з ділянки кишки, або виводять зовнішній катетер з сечоводів. Після операції пацієнтові показана променева і хіміотерапія.
Лікування стадії 4
При наявності метастазів раку сечового міхура не оперується. Пацієнту показано курси хіміотерапії, що збільшують тривалість життя. Також проводиться паліативне лікування — прийом знеболюючих, наркотичних препаратів і антидепресантів.
Пухлини сечового міхура — операція ТУР
Прогноз
Прогноз раку сечового міхура залежить від стадії захворювання. При відсутності метастазів у віддалених органах він сприятливий. Прогноз вимірюється у п’ятирічної виживаності пацієнтів, представленої в таблиці:
Стадія розвитку ракаВыживаемость Предракбольше 99%1 стадия95%2 стадия83%3 стадия52%4 стадия9%
Для раннього виявлення рецидивів при органозберігаючих операціях пацієнтам показана діагностична цистоскопія. У перший рік після хірургічного втручання вона проводиться раз у три місяці, а потім кожні півроку. Частота рецидивів при 0 і 1 стадії захворювання складає близько 30%, а при 2 і 3 сягає 55%.
Профілактика
Профілактика злоякісних новоутворень сечового міхура ґрунтується на веденні здорового способу життя. Чоловікам слід відмовитися від роботи на шкідливому виробництві, або використовувати сучасні засоби захисту. Не рекомендується допускати потрапляння іонізуючого та радіоактивного випромінювання.
Для попередження раку потрібно відмовитися від шкідливих звичок. Прийом нікотину та алкогольної продукції в кілька разів підвищує ризик розвитку захворювання.
Також чоловіки повинні дотримуватись правил здорового харчування. Перевагу слід віддати домашньої їжі, не містить смакових добавок і канцерогенів. У дієту рекомендується додавати велику кількість свіжих фруктів, овочів і ягід. Слід відмовитися від консервованої, копченої їжі і фастфуду.
Для специфічної профілактики раку сечового міхура рекомендується здавати аналіз на онкомаркери один раз в рік. Збільшення їх кількості у крові є показанням для цистоскопії та інших інструментальних методів дослідження.
