Хотілося б через журнал донести до зацікавлених людей деякі актуальні питання стану декоративного садівництва в нашій країні. Перш за все давайте розберемося, що являє собою ринок саджанців декоративних культур у нас в Білорусі.
Очевидно, що після Жовтневої революції 1917 року та нищення панських маєтків декоративне садівництво пішло на задній план, відкинувши нашу країну від європейських на десятиліття. Багато старовинні сади і парки безповоротно загублені. В даний час навіть головний ботанічний сад країни не на висоті. Радує тільки те, що зараз люди починають потихеньку в цьому плані змінювати мислення. Біля будинків окрім звичних садових культур з’являються газони, на них — хвойні і декоративно-листяні культури, композиції та гірки. Вже існують ландшафтні дизайнери і фірми по озелененню. Це добре, адже краса врятує світ.
Але повернемося до посадкового матеріалу. Відвідайте який-небудь державний зеленхоз — убогий асортимент, листяні чагарники ростуть у групі, хвойні хирляві, сортовий сортимент, можна сказати, ніякої, лише деякі ростуть у контейнерах, а про вересові культури там і зовсім не чули. Сортових культур практично немає, бирки з загальноприйнятими латинськими назвами відсутні, розмноження щепленням — фантастика. Відстале виробництво, обладнання і технології.
У підсумку доводиться спостерігати, як при озелененні міст і новобудов, а також перед приїздом великого начальства, така продукція висаджується, але незабаром гине. А хто б сумнівався, коли тую садять з відкритою кореневою системою, яка ще й підрублена. При цьому працівники зе – ленхоза отримують непогану зарплату, а підприємство існує на гроші платників податків.
Однак в останні роки у нас все ж наводиться порядок у містах та інших населених пунктах. Це радує. З’являється імпортний посадковий матеріал. Деякі продавці пробували завозити голландські рослини, але вони гинули в першу ж зиму. Зараз переважають рослини з Польщі, найбільш близької нам за кліматичними умовами. Хочеться відзначити, що в цій справі поляки процвітають, в чому я переконався сам. Обладнання і технології виробництва у них йдуть в ногу з часом. У підсумку — величезний вибір рослин, безліч видів і сортів, величезні поля посадкового матеріалу в контейнерах. Прогрес у виробництві наявності. За скромними підрахунками, ми відстали від них у цій справі на кілька десятиліть. Свою землю ми прикрашаємо їх рослинами, платимо їм гроші. Крім того, поки рослина доходить від польського виробника до білоруського споживача, ціна його зростає в 2-3 рази.
А де ж вітчизняний виробник? Хіба його немає? Навіть у рік наведення порядку на землі не згадали про нього, а віддали перевагу польському. Не подумайте, що я за заборону імпорту, ні в якому разі. Тоді взагалі буде біда: не буде з чим порівнювати і впаде той, що є. Польського виробника саджанців декоративних рослин ми не наздоженемо вже, мабуть, ніколи, просто хочеться зменшити відрив. Адже виробництво декоративного садивного матеріалу з його різноманітністю видів і сортів вимагає спеціальної технології, обладнання та іншого, що в порівнянні з виробництвом саджанців плодових культур просто не порівняти.
А у нас в Білорусі навіть звичайних примітивних контейнерів для кореневої системи не випускає жодне підприємство, не кажучи вже про сучасних системах поливу і добрива.
Проте обладнання та технології —справа наживна. Важливо ставлення податкового та державного законодавства до фермерським господарствам, які вирішили зайнятися декоративним садівництвом. Згідно із Законом про селянських (фермерських) господарствах, після створення господарство протягом 3-х років звільняється від сплати всіх видів податків, крім цього виявляється держпідтримка по багатьом позиціям і передбачається сплата єдиного податку. Але, на жаль, все це не поширюється на господарства, що вирощують декоративні рослини. Чому так?
Адже, як виявляється, польські багатогектарні розсадники декоративних рослин нарівні з селянами, що вирощують хліб, сплачують до скарбниці лише земельний податок. А як інакше? Адже це теж є селянська праця. Однаково важко вирощувати і саджанці плодових, і саджанці декоративних культур. А може, наш
Закон про СФГ застарів? І якщо держава не змінить законодавство і буде жити сьогоднішнім днем, а не дивитися в майбутнє, не послабить податковий прес, то абсолютно очевидно, що ми ще довго будемо годувати польського виробника. Імпортери будуть вивозити цінну валюту, а наші люди будуть мати ціни в рази вище польських.
На мій погляд, не потрібно ніяких програм типу «Плодівництво», потрібно просто без шуму і показухи спокійно працювати. А то після цієї програми саджанці яблуні з Самохва – ловичей продавали у нас на ярмарку на початку вересня з листям і неодревесневшими верхівками аж по 15 тисяч рублів за однолетку, хоча у поляків вони коштують в межах долара і без всяких там програм. А після мого зауваження жваві продавці в фірмовому одязі, переконавшись, що перед ними не зовсім дилетант, шепнули мені на вухо, мовляв, знають, що у цих зелених саджанців низька приживлюваність, але треба продати їх якомога раніше, щоб заробити. До речі, і при продажу декоративних культур теж є недобросовісні продавці.
Тому нам давно пора зрозуміти, що справа не плентатися в хвості у всієї Європи. Навіть росіяни в плані декоративного садівництва пішли вперед. Може, варто було б створити в Білорусі на базі тієї ж Асоціації «Белсадпитомник» союз білоруських декоративних розсадників.
Його завданнями стали: популяризація знань про рослини з особливим урахуванням їх екологічної, естетичної та цілющою ролі в оточенні людини; обговорення професійної проблематики в даному напрямку, що стосується питань державного законодавства, застосовуваного щодо виробника; консультації експертів по вивченню і висвітленню новітніх технологій виробництва садивного матеріалу; налагодження контактів між споживачами і виробниками; зв’язок з науково-дослідними інститутами і донесення їх напрацювань до виробника. Такий союз об’єднає виробників дерев, кущів, інших багаторічних рослин і надасть динаміки розвитку ринку садивного матеріалу в республіці.
В. А. ПУХОВСКИЙ.
