Про посадці саджанців плодових культур сказано багато. Хто-то строго слід науковим радам, а хто-то робить по-своєму, всупереч всім рекомендаціям. Приміром, у літературі радять копати посадкову яму, вносити туди добрива, а потім садити рослина. Тим не менш, за спостереженнями багатьох досвідчених садівників-практиків, посаджені в такі підготовлені ями саджанці частіше гинуть, ніж ті, що були посаджені без попередньої підготовки грунту. І в цьому є логіка, адже загальноприйняту посадку саджанця в яму можна порівняти з посадкою дерева в горщик. Корені ростуть туди, де є харчування, тому в перші роки життя вони освоюють яму і майже не виходять за її межі. На це потрібно 5-7 років. Виходить, що до початку плодоношення дерево не має потужних коренів, а харчування в ямі вже закінчилося.
Дерева, посаджені другим способом, тобто не в заправлену яму, природно, відстають спочатку в розвитку, але змушені розвивати великі корені, які в пошуках живлення освоюють всі міжряддя. До 5-7 років вони здатні забезпечити дерево харчуванням і надалі. Тому деякі садівники-практики ями радять готувати лише тоді, коли треба садити дерево на кам’янистій і піщаному грунті або якщо саджанець щеплений на карликовій підщепі, не здатного розвинути потужну кореневу систему.
Саджанець на фундаменті
Садівники в основному знають, як треба садити молоді деревця, однак коли приходить посадковий сезон, окремі з них все одно допускають непрощенні помилки, виправити які буває деколи не просто.
З року в рік у себе на Солигорщине спостерігаю одну і ту ж картину: як тільки настає квітень або жовтень, багато садівники, придбавши молоді саджанці, швидше поспішають на свої земельні ділянки, щоб посадити їх, причому неодмінно в посадкові ями. Ями копають усюди: на високих місцях, де грунт часто буває бідна і недоглянута; на родючих рівнинних землях і навіть на низьких перезволожених ділянках, де їх взагалі не можна. Звичайно, там, де земля бідна, без заправлених ям не обійтися, щоб на довгий час окультурити грунт під плодовим деревом. Але навіщо вони потрібні на родючих рівнинних землях? На таких землях цілком можна садити в неглибокі ямки або взагалі проводити посадку без ям прямо на рівну поверхню землі. До того ж досвід наших передових садівників показав, що результат виходить не гірше, а часом навіть і краще.
Головна увага при посадці треба приділити положенню кореневої шийки. Де вона повинна бути під час посадки та через 1 -2 роки після неї — це головне питання.
Багато недосвідчені садівники, на жаль, іноді плутають кореневу шийку і місце щеплення на стовбурі дерева. При посадці вони заглиблюють саджанець не до кореневої шийки, як годиться, а до місця щеплення, яке знаходиться значно вище, і цим самим ще більше посилюють незавидне становище саджанця. З часом грунт в ямі, як правило, осідає і коренева шийка виявляється заглибленою, кора внизу штамба подопревает, підгниває, відшаровується від деревини. Деревце прямо на очах починає жовкнути і засихати, врятувати його вже не так просто.
Тому вважаю за потрібне поді-литися своїм досвідом посадки саджанців. Рано навесні, як тільки відтане грунт, або восени з 1-го по 10-е жовтня копаю неглибоку (20-30 см), але досить широку (1,5—2 м) посадкову яму. Дно її навколо центру перекопую на штик лопати, а в центр ями вбиваю кількість і до нього впритул ставлю так званий “фундамент”. Це можуть бути: 1-2 порожні металеві банки від фарби, поставлені одна на іншу; 2-3 звичайних цегли, покладених один на одного; невеликий бетонний стовпчик; відрізок металевої труби; уламок каменю і т. д.
Такий “фундамент” для кореневої системи не перешкода, а для саджанця — надійна опора. Злегка присипаючи “фундамент” зверху родючою землею і ставлю на нього впритул до кілка саджанець таким чином, щоб коренева шийка перебувала на рівні землі або трошки (на 3-4 см) вище цього рівня. Нещільно, “вісімкою” прив’язую саджанець до кілка і заповнюю яму родючою землею, змішаною з перегноєм, компостом, торфом і суперфосфатом. Коріння до кореневої шийки присипаю родючою землею з грядки, поливаю водою (2 відра з лійки) і мульчую.
При такій посадці саджанця ніколи не піде вниз, коренева шийка один раз і назавжди встановлена на рівні землі, корені розвиваються у верхньому родючому шарі, де сповна отримують повітря, воду, тепло, поживні речовини, що і потрібно для нормального розвитку плодового дерева. На зиму грунт навколо саджанця, вірніше, його кореневу систему, утеплюю листям, тирсою, иглицей шаром 5— 10 див. Навесні утеплення знімаю.
Може, я нічого геніального і не сказав, зате все просто, надійно, надовго, а головне, доступний кожному. І якщо цей простий спосіб посадки саджанця на “фундаменті” допоможе нашим численним садівникам, буду дуже радий. Чекаю відгуків.
А. Р. СЕНЮКОВИЧ, садівник-любитель.
Обходжуся без ям
Згідно місячно-сонячним календарем посадок плодових дерев, найкращий час для посадок абрикоса, вишні, сливи 2 і 3 фази Місяця при знаходженні її в сузір’ях Тельця, Ваг, Стрільця, Козерога; айви, груші — в сузір’ях Тельця, Ваг, Козерога; черешні — Тельця і Лева; яблуні — Тільця, Стрільця, Козерога. Саджу саджанці плодових дерев так, щоб їх коріння були як можна ближче до поверхні грунту. Для цього знімаю шар дерну, наступний шар грунту перекопую з перегноєм і удобрюю комплексним добривом. Таким чином вирівнюю грунт з горизонтальною поверхнею землі.
На удобрений грунт посеред посадкового місця ставлю, розправивши коріння, саджанець і прив’язую до вбитого заздалегідь колу висотою не менше 1,5 метра. Обов’язково підрізаю центральний основний корінь і обламані або сильно довгі бічні корені. Засинаю коріння удобреному грунтом так, що-б саджанець розташовувався в центрі насипу. По колу цієї насипу роблю бортик, заливаю два відра води з йодом (10 г йоду на 10 л води). Зазвичай саджу восени з 25 вересня по 15 жовтня і обов’язково обриваю з саджанців листя. Розчин йоду підсилює ріст деревця майже в два рази, і воно не хворіє на рак.
Такий спосіб посадки дає в майбутньому потужне, довгоживучі, урожайне плодове дерево, не боящееся примх природи.
З часом насип навколо дерева осяде, і над землею будуть видні товсті верхні коріння. Чим вони більші, тим дерево виросте більш здоровою, тому що верхній шар землі найтепліший, самий родючий і краще забезпечується повітрям.
Глибока посадка плодових дерев, безумовно, шкідлива. Глибоко посаджене дерево погано росте, легко обростає мохом, лишайником, піддається нападу численних шкідників, а також сильно страждає від морозу, опіків, всіляких хвороб. Листя на таких деревах рідко добре розвиваються, гілки передчасно сохнуть і відмирають. Все це призводить до того, що плодове дерево мало або зовсім не плодоносить і передчасно гине. Штамб біля такого дерева буде однакової товщини від крони до грунту. А у нормально посадженого саджанця внизу, біля самої грунту, завжди є невелике потовщення або видно верхні коріння.
Коренева шийка плодового дерева повинна бути нижче поверхні землі не більше 7 див. Визначити її легко за кольором камбію: на штамбі він зелений, а на коренях — жовтий.
Хочу звернути увагу ще на один момент. Традиційно копають яму для того, щоб заповнити її родючим грунтом і тим самим забезпечити саджанець харчуванням на кілька років вперед. Але адже ще не відомо, яке харчування краще: штучне або природне. Адже недарма В. В. Мічурін свого часу говорив, що плодові дерева ростуть у природних умовах. І адже дійсно, дикі яблуні і груші в лісі без всякого добрива виростають могутні і здорові.
А. М. ТКАЧЕНКО, садівник-любитель
Зернові культури відіграють важливу роль у світовому виробництві продовольства, становлячи основу раціону харчування для
Обрізання дерев є невіддільною частиною догляду за садом. Правильний вибір інструменту не тільки полегшує